Арабський (і взагалі мусульманський) світ дуже давно пов’язаний з Одесою. Адже в місті завжди жило дуже багато представників саме цієї релігійної конфесії. Зрештою, і саме місто з’явилось на місці турецької фортеці Хаджибей. Тому присутність мусульман в Одесі завжди була високою.
Станом на 1827 р. в Одесі мешкало 1329 мусульман, які були вихідцями з Туреччини, що не прийняли російського підданства. Але згодом кількість мусульман за рахунок їхньої міграції в Туреччину зменшилась, і в 1860 р. складала лише 18 осіб.
Але разом із тим, відповідно переписів мешканців Одеси з 1873 року кількість мусульман починає невпинно зростати. Так, якщо в 1873 році мусульман нараховувалось 184 особи, в 1892 році – вже 919 осіб, а в 1897 році – 1210 осіб.
Зростання мусульманської громади Одеси було зумовлено двома головними причинами. З 1819 року місто отримало привілеї порто–франко (зони безмитної торгівлі), що викликало приплив купецтва, в тому числі і татарського. В Одесі з’явилися пензенські, нижегородські, казанські, астраханські, кримські і навіть сибірські татари.
Іншою причиною зростання кількості мусульман в Одесі було те, що тут до революції знаходилася центральна контора з переправлення паломників мусульман в Джидду (Аравійський півострів) через Константинополь. Пароплави ходили майже кожного дня, часу витрачалось 32–34 години.
Ще однією активною групою одеськіх мусульман дореволюційного часу були кавказські студенти, що навчалися в Новоросійському (Одеському) університеті.
В Одесі існувала певна інфраструктура для обслуговування паломників. Зокрема, в Одесі існувала мечеть, яка була розташована на Старопортофранківській вулиці (сучасна вулиця Мечнікова), поблизу від Чумної гори. Мечеть мала свого муллу – Сабірзяна Сафарова, муедзіна – Янбухтіна Хасана–Абдулу, та завідуючого майном молельного будинку – Рашкіна Султана Алі.
На відміну від більшості мусульманських громад на території України, які були подзвітні Таврійському магометанському духовному правлінню (зокрема, київська мусульманська громада), одеська мечеть була підвідомча Оренбурзькому магометанському духовному зібранню, що також пояснює домінування серед одеських мусульман саме волзьких татар.
До послуг паломників існував навіть «мусульманський» «Московський готель», який утримували касимівськи татари. Він був розташований в центрі Одеси, мав близько 90 номерів першого класу та славився європейським стилем. Вартість номерів в цьому готелі коливалась від 50 копійок до 1 карбованця.
Згодом, з встановленням в Одесі радянської влади становище віруючих в цілому, і мусульман зокрема, дуже швидко погіршилось. Місцевий мулла Сабірзян Сафаров був розстріляний, мечеть закрита, і пізніше зруйнована, мусульманське кладовище зрівняли з землею. Тривалий час в одеській громаді релігійне життя зберігалося тільки в колі сім’ї і близьких друзів. В одній з квартир на Молдаванці волзькі татари таємно збиралися на п’ятничну молитву.
Віруючі продовжували читати Коран, дотримувалися посту, роздавали милостиню. Обов’язки мулли в післявоєнні роки виконував Хусеін Семірханов, потім Ханафі Басиров, а в 70–ті роки – старий пекар Абдулла Хасанович Каіпов. З його смертю виконуючого обов’язки мулли не залишилося. Лише кілька літніх жінок-татарок, ще вчилися в мусульманській школі і знали Коран, допомагали в проведенні релігійних обрядів і читали молитви.
Одразу після руйнації радянської влади, почалося відродження релігійного життя. У 19992 році було зареєстровано першу мусульманську спільноту Одеси. Будівництво повномасштабного арабського культурного центру проходило у 2000-2001 роках. Фінансував роботи одеський підприємець Аднан Ківан.
Провідним архітектором цієї споруди у мавританському стилі виступив Дмитро Повстанюк.
Проект Арабського культурного центру розробляло архітектурно-реставраційне бюро Одеси «Архпроект-МДМ». Для віруючих відкрито залу миру, де проводяться молитви. Окрім цього сама будівля — визначна пам’ятка міста. Одеса тепер почала залучати туристів та віруючих мусульман ще одним чарівним архітектурним творінням.
Арабський культурний центр знаходиться на вул. Рішельєвська, 49. Ще за два квартали споруда привертає увагу білими стінами та незвичним для міської картини стилем. Більшість міських маршрутних таксі та тролейбусів підійдуть, щоб дістатися сюди.
Двері Арабського культурного центру відчинені для відвідувачів з 11 до 17 години щодня, крім п’ятниці. При вході необхідно зняти взуття та залишити біля підйому на сходи, для жінок надаються халати, їх слід надіти перед входом до молитви. Можна познайомитись з арабською культурою та ісламом, поговорити з імамом, зробити пам’ятні фотографії, погортати Коран в оригіналі. На виході для відвідувачів є безкоштовна вода.
Центр — це білий триповерховий будинок у мавританському стилі. Такі деталі, як величезний зелений купол, довгі вікна з ажурними вітражами та високі вхідні двері створюють відчуття височини та урочистості ще до входу всередину.
Світлий та просторий інтер’єр арабського культурного центру ніби навмисно створений таким чином, щоб викликати у кожного відвідувача захоплення, змішане із почуттям домашнього затишку.
Масивні мармурові сходи зі складним візерунком поручнів, велетенська люстра, замовлена у Відні та м’який синій килим, що розділяє простір на прямокутники для тих, хто молиться – все тут гармонує у вишуканому мінімалізмі. Як меблі – скромні полиці з книгами. По периметру залу для молитов сяють золотом 99 імен Аллаха, а порожня ніша у стіні – міхраб – вказує у бік Мекки.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
