Лузанівка — це вузький піщаний пересип між Чорним морем та Куяльницьким лиманом. Її ширина — близько півтора кілометра. Тут є все — і найбільший в Одесі природний піщаний пляж, і величезний гідропарк, і природні озера біля Куяльницького лиману, самий унікальний Куяльницький лиман, висотний житловий масив, приватний сектор, величезна залізнична станція, автомагістраль і трамвай.
У 1928 році в Лузанівці, на лівому березі Куяльницького лиману знайшли залишки античного поселення — Гавані Асіаків. Судячи з монетних та керамічних знахідок, воно було засноване жителями Ольвії.
Сталося це у середині V в. до зв. е., тобто через сторіччя після заснування колонії на території нинішнього бульвару. Поселення на Приморському бульварі та в Лузанівці грали роль прикордонних форпостів ворогуючих сусідніх держав — Ольвії та Істрії. Поселення знаходилося на високому плато між східним берегом Куяльницького лиману та морем, частково на території піонертабору «Молода Гвардія». Нині його територію забудовано.
Історично нинішня Лузанівка склалася за межею міста, яка у ХІХ столітті проходила приблизно по лінії нинішнього провулка Векслера. Далі починався великий маєток генерал-майора від інфантерії (піхотного генерала) Фоми Лузанова, наданий йому імператором Олександром I в 1819 році. Від землевласника отримала назву і вся місцевість, яка вже на початку ХХ століття стала найпопулярнішим місцем відпочинку біля моря.
У період із 1859 по 1878 роки регулярно, а потім також у 1906 та 1925 pp. по спеціально прокладеному каналу поповнювався морською водою Куяльницький лиман — містки через канал позначені на схемах колійного господарства одеського трамвая за 1927 рік саме в тому місці, де знаходиться розворотне кільце в Лузанівці.
Північний кордон дореволюційної Одеси проходив у районі сучасного провулка Академіка Векслера, за яким починався маєток Лузанових. Після революції 1917 року, Лузанови покинули свій маєток. У садибі відкрили табір юних комунарів, а згодом назвали його піонерським табором «Молода Гвардія».
З середини 50-х років навпроти Лузанівського парку розпочинається будівництво житлового мікрорайону, який заселяли працівниками сусідніх заводів. Першими збудували двоповерхові будинки по типу бараків. Подібні тоді масово зводились руками німецьких військовополонених. Такі будували масово на Адміральському проспекті та в різних робочих селищах. Насамперед, з’явилися «котеджі» вздовж Миколаївської дороги та 1-ї Сортувальної вулиці.
Потім збудували триповерхові панельні та блокові будинки, за якими наприкінці 1960-х звели і кілька типових п’ятиповерхових «хрущоб». Вже у 1970-ті почали будувати і дев’ятиповерхівки, а формування «радянської» Лузанівки закінчилося в 1977 році, коли в північній її частині з’явилися три дев’ятиповерхові будинки для працівників заводу «Продмаш». У пострадянський час на північ від Лузанівки збудували гіпермаркет «Метро», і йде будівництво декількох висоток.
Одна з них, позбавлена якихось архітектурних деталей і висотою в 23 поверхи, виглядає просто як прямокутна коробка з вікнами, що прорізають у ній, — і цілком заслужено вважається найпотворнішою новобудовою сучасної Одеси.
У це важко повірити, але 70 років тому з Одеського аеродрому «Застава» злітали три літаки ЛІ-2 з пасажирами та приземлялися на території санаторію імені Дзержинського у Лузанівці. За один вихідний день літаки встигали перевезти 450 відпочиваючих, оскільки вони літали тричі на день.
Між Лузанівкою та Куяльницьким лиманом знаходиться залізнична станція Одеса-Сортувальна – одна з двох найбільших в Одесі. Вона приймає основний потік вантажів зі сходу України та розподіляє його до порту, на інші станції міста, а також передає склади у бік станції Одеса-Застава-1 та у бік порту Чорноморськ. Тут розташовано велике локомотивне депо. За залізницею – селище Шевченка, засноване як місце проживання робітників соляних промислів на Куяльнику, що існували до 1931 року.
Лузанівка довгі роки залишалася пляжем місцевого значення, нею користувалися лише жителі Пересипу. 1927 року від Грецької площі до Лузанівки пустили трамвай №9, тоді все й змінилося. Виявилося, що саме тут знаходиться найбільший і найновіший із пляжів, відкритих в Одесі.
Протяжність його берегової межі досягає 1400 метрів, при цьому звернений пляж до відкритого моря. Зручність його використання полягає у близькому розташуванні зупинок громадського транспорту та відсутністю перепаду висот. Ідеальний для людей похилого віку та дітей. Його навіть визнавали найбезпечнішим.
Свого часу один з путівників розповідав про місцевий пляж так:
Унікальну лікувальну цінність має Лузанівський пляж; його дрібний вапняний пісок, рівне морське дно, яке поступово знижується, являють собою великі вигоди для купання дітей.
У Лузанівці свого часу відкрився перший пляж для людей із обмеженими можливостями. Тепер по пандусу, що спускається прямо у воду, можна легко переміщати інвалідний візок. На пологому березі встановлені тапчани, накриті тентом та обладнані перилами. Є спеціалізовані місця для перевдягання, душові кабіни та туалет. Також у пляжний період безперебійно працюють питний фонтан і водопровід.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
