Одеса була одним з найстабільніших фінансових центрів Півдня України. В місті відкривалися різного типу кредитно-фінансові заклади. Ідея створення ломбарду в місті виникла ще у 1797 році. В третій третині ХІХ століття тут існували приватний і міський ломбарди.
Спробу відкрити приватний ломбард в Одесі зробили у 1870-1871 роках «пани Заріфі, Палаузов, Мілованов, Кріон-Папа-Нікола, Посохов і Віктор Дубецький». Розроблений ними статут ломбарду з одномільйонним складаним капіталом був затверджений 12 червня 1871 року. Акціонери, не дивлячись на сприятливі умови у місті, не змогли своєчасно в шести місячний термін «назбирати потрібної суми». Товариство було визнане таким, що «не відбулося».
Через десять років спробував створити акціонерне товариство «один Варшавський купець». У 1882 р. був схвалений статут зі складаним капіталом у 500000 крб., але термін збирання коштів для його відкриття був «пропущений і дозвіл втратив силу». Більш конкретного матеріалу про подальшу долю цієї спроби поки що не маємо.
Наприкінці 1883 р. таємний радник К. К. Шільдбах і титулярний радник М. А. Рубінський звернулися до Міністра фінансів М. Х. Бунге з «проханням відкрити в м. Одесі Акціонерне товариство для видачі позик під заставу рухомостей та товарів, відповідно до статуту», що додавався до нього. 31 грудня 1883 р. міністр звернувся до одеського тимчасового генерал-губернатора з проханням висловити свою думку про те, «наскільки за місцевих умов в Одесі бажано б створити таке товариство» і, чи можна надати таке право «Шільдбаху і Рубінському, яким уже дозволено створити таке ж товариство у м. Варшава».
27 січня 1884 р. виконуючий обов’язки Одеського градоначальника Коколовський, відповідаючи на запитання тимчасового генерал-губернатора, прояснив цю проблему: «питання про створення приватного ломбарду в Одесі було вже на розгляді адміністративного начальства і Одеського суспільного управління міської думи, які визнали відкриття в Одесі ломбарду не тільки корисним, але навіть необхідним».
З цією метою ще у 1871 році, а пізніше у 1882 році розроблялися й затверджувалися статути, але відкриття ломбардів у ці роки не відбулося, оскільки «засновники не внесли у визначений статутом капітал по акціях». Градоначальник вважав, що у місті «не змінилися умови створення правильного й міцно організованого закладу, від якого мешканці могли б отримувати позики за порівняно невеликі відсотки, не користуючись послугами лихварів». Не заперечував він і проти того, щоб право відкрити ломбард отримали К. К. Шільдбах та М. А. Рубінський.
У лютому цього ж року ще відбувалося листування між тимчасовим одеським генерал-губернатором та міністром фінансів імперії. Начебто ніяких перешкод для відкриття ломбарду в місті К. К. Шільдбаху й М.А. Рубінському чиновники не чинили. Але 11 листопада 1885 р. градоначальник відправляє тимчасовому генерал-губернатору прохання «голови правління Одеського товариства взаємного кредитування Болеслава Рішаві, члена того ж правління Георгія Афанасьєва, інженера шляхів сполучення Миколи Лішіна і керуючого одеською аукціонною камерою Володимира Кірхнера» виклопотати схвалення підготовленому ними «Статуту одеського товариства для закладення рухомого скарбу».
Організатори ломбарду не оголосили офіційної підписки на акції, а розповсюдили їх «приватним чином». Особливо енергійно їх розповсюджував голова правління Кредитного товариства Б. А. Рішаві — один з фундаторів приватного ломбарду в Одесі.
Перші збори його акціонерів були скликані 12 жовтня 1886 року, де обрали правління з 15 осіб на чолі з В.В. Кірхнером. На других зборах — 24 жовтня — визначили термін кінцевої оплати акцій — 15 квітня 1887 року. Ломбард розпочав свою діяльність 27 листопада 1886 року. Він був першим серед українських приватних ломбардів.
Згодом капітал збільшили до 700 тисяч рублів. Поміщався ломбард у спеціально збудованій будівлі на вулиці Польській, 12. Тут були спеціальні каси, комори, склади, аукціонний зал для продажу прострочених застав. У перший рік відкриті операції ломбардом видали позичок на 435839 рублів, а 1893 року цифра становила 2226487 рублів. Потім відкрився прийом на зберігання громіздких речей — меблі, рояль, фісгармонія, екіпаж, молотарка тощо, для чого найняли спеціальне приміщення під склад.
Тут теж було не все гладко. Перші два проекти статуту не були ухвалені вищими інстанціями. Третій проект статуту б жовтня 1910 р. схвалить товариш міністра фінансів С. Вебер. У кінці місяця градоначальник переправив копію міністерських документів до Думи, яка у своєму засіданні 22 квітня 1911 року заслухала доповідь члена управи одеського домовласника С. О. Фабрицького і ухвалила «відкрити ломбард з 2 липня 1911 р., на основі схваленого 6 жовтня 1910 р. статуту».
З червня 1911 р. міська управа разом з думою розпочала підбирати штат ломбарду. 20 червня на зборах міської думи відбулися вибори розпорядник ломбарду. На цю посаду претендували: гласний думи Андрій Іванович Посохов та розпорядник Батумського ломбарду Пімен Давидович Гамкрелідзе. 47 голосами проти 13 переміг перший.
Цього ж дня відбулися вибори заступників завідувача ломбарду. Із п’яти претендентів у «результаті балотування обраними в товариші розпорядника міського ломбарду оголошені гласні думи А. А. Ушаков і В. І. Рашков, які відповідно отримали 46 «шарів» «за» при 12 «проти» та 36 «за» та 22 «проти». 24 червня дума розглянула також питання про «призначення заступаючого місце розпорядника міського ломбарду, на випадок відпустки або хвороби». На цю посаду був обраний А. А. Ушаков.
Активно підбиралися й інші службовці ломбарду. За поданням розпорядника ломбарду помічником бухгалтера за рішенням управи призначався И. А. Гаупта, старшим рахівником з окладом у 900 крб. на рік — М. Е. Капайтич, молодшими рахівниками з окладом у 720 крб. кожному — О. П. Троянову і Г. М. Євдокимову. 22 грудня 1912 р. до штатного розкладу були внесені зміни: посаду старшого рахівника та одного канцеляриста ліквідували й увели посаду «завідуючого аукціоном» з окладом у 1200 крб. на рік, маючи економію 300 крб.
В подальшому штат і витрати на утримання ломбарду практично щорічно змінювалися в бік збільшення фінансування. Наприклад, у роки становлення ломбарду за кошторисом витрачалося 42810 карбованців, то на 1915 р. передбачалося витратити 83830 карбованців.
Записки В. В. Кірхнера звертають увагу сучасних організаторів ломбардів на ряд важливих явищ, котрі впливають на успішну роботу цієї установи. Перш за все, ломбард має «бути ближче до центру міста», а його приміщення повинно знаходитися «на вулиці менш людяній», щоб не руйнувати психічний стан клієнтів, котрі соромляться свого звернення до ломбардних послуг тощо.
Не менш важливою умовою успішної роботи одеського приватного ломбарду є його незмінний до 1917 р. директор-розпорядник В. В. Кірхнер вважав виважений підбір високопрофесійних кадрів та високоморальні якості співробітників. Керівництво цього ломбарду звертало увагу на впровадження у свою діяльність передових методів роботи, чіткої організаційної співпраці своїх семи відділень. Наприклад, наслідуючи, роботу комор бельгійських ломбардів, в одеському використовувалися «механічні підйомники», а «м’які речі, носильні речі, хутра та ін.» опускалися з камер схову до залів видачі заставлених речей через «систему дерев’яних, полірованих лотків».
Міський ломбард мав конкретні зв’язки з Київським міським ломбардом, зокрема, порушував клопотання перед київським ломбардом про надання приміщень для збереження свого майна. Про це засвідчує публікація газети «Киевлянин».
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
