Праця в’язнів та арештантів (так само як і військовослужбовців) на розбудові Одеси використовувалася ще з другої половини 1790-х років. Проте із заснуванням одеської арештантської роти цивільного відомства в історії використання підневільної праці на будівництві міста почався новий етап.
Дореволюційні історики вважали ініціатором заснування арештантських робочих рот в краї генерал-губернатора М. Воронцова. Проте генерал-губернатор у звіті Миколі І від 1842 р. стверджував, що ініціатива створення рот належала російському царю, а сам він ніби спочатку «далеко не розумів наскільки це… буде корисним».
Історія утворення одеських та інших подібних рот пов’язана з царським указом від 25 березня 1828 року, в якому заради припинення бродяжництва, «що особливо посилилося у Новоросійському краї», серед інших заходів боротьби з волоцюгами та втікачами було наказано: «тих бродяг, хто
виявиться придатним до служби старше 35 років відправляти до створених при фортецях арештантських рот, а молодше цього віку – до рекрутів». Пізніше правила прийому до арештантських рот змінилися.
Арештантські роти цивільного відомства на південноукраїнських теренах були створені згідно з проектом положень затвердженим царем 10 липня 1830 р. (показово, що до надрукованих Сенатом 10 серпня 1830 р. екземплярах цих положень було додано указ, де вказано, що підставою для їх підписання стало подання царю від М. Воронцова). Перший з дев’ятнадцяти пунктів положень оголошував: «таких арештантських рот створити на перший раз чотири: одну в Одесі, одну для Ізмаїлу та Кишинева, одну для Херсону і одну у Сімферополі».
Сьомий пункт «Положень» проголошував: «арештанти цих рот підлягають найсуворішій військовій дисципліні», а чотирнадцятий – «жалування арештантам платити не належить. Провіант же відпускається …в Одесі з міських сум». Створюючи роти керівництво добре знало, які можуть виникнути зловживання. Тому вісімнадцятий пункт «Положень» суворо забороняв «застосовувати арештантів на інші роботи, окрім казенних та міських, а особливо на виконання приватних та партикулярних робіт та доручень.
Одеські арештанти не відставали від своїх «колег» з інших місць краю у залученості до різноманітних робіт. 1831 року одразу після заснування роти Одеські будівельний комітет швидко вирішив питання «про застосування арештантів у міські роботи, у Карантині, у Практиці (тобто у Практичній гавані) і на землечерпальній машині».
Відтоді робітники рот не сиділи без діла, вони споруджували мости та контрфорси, будували шляхи, тротуари, канави, готували місто до візитів столичного начальства, виконували безліч різноманітних ремонтних робіт. М. Воронцов був вельми задоволений «щасливому обранню» першого командира одеських робітників-арештантів капітана, а пізніше майора – Трохима Петровича Драгутіна.
Він більше 10 років керував Одеською арештантською ротою, яку в Одесі почали називати «Драгутінською командою». Коли таких рот дві, Т. Драгутін очолював обидві, а потім ту з них, що мала першій номер. Після звільнення Т. Драгутіна від 1848 року першою ротою командував капітан Дмитро Логвинович Соловйов, а другою – поручик Вікентій Петрович Детко. Пізніше керівництво арештантських рот при Одеському будівельному комітету, що в другій половині 1850-х рр. вже значилися як рота № 32 та № 33 (це свідчить про велику кількість таких рот в імперії), неодноразово змінювалося.
Арештанти зміцнювали з боку моря Приморський бульвар та місцевість біля Біржового будинку (тепер будинок Міської ради Одеси), перебудовували Театральну площу, споруджували важливі об’єкти в порту. У більшості випадків їхня праця була не лише дешевою, але й швидкою та якісною.
Наприклад, влітку 1836 р. вони лише за кілька тижнів збудували за проектом Г. Торрічеллі «галерею під дахом», яка колись стояла біля Старої Біржі. Всі витрати міста на цю будівлю склали лише 3 тисячі карбованців – це була вартість будівельних матеріалів, транспортування яких також здійснювалося арештантами, та оплата вільнонайманому майстру за встановлення шибки на даху. Іноді в документах вказувалося, на які цілі йшли зекономлені арештантами кошти. Так, у 1842 р. значні залишки сум, що виникли за рахунок використання арештантів на спорудженні «муру с контрфорсами» на Театральному майдані, пішли на «влаштування нових шосе в місті».
Використання робітників Одеських арештантських рот по суті врятувало спорудження Бульварних (Потьомкінських) сходів. За проектом архітектора Ф. Боффо вартість їх будівництва мала скласти чималу для тих часів суму в 200 тисяч карбованців. Проте вже протягом першого року будівництва вся зазначена сума була витрачена, а споруда виконана менш ніж на половину. Почався тривалий судовий процес. Була створена спеціальна комісія для завершення будівництва сходів. ІнженерД. Уптон склав проект їх завершення, а портовий гідротехнік Б. Фан-ДерФліс – проект інженерних споруд для підтримки сходів та бульвару.
Невідомо, коли б закінчилося це будівництво, якби керівництво міста не згадало про арештантів. До того часу працівники «Драгутинської команди» метушливо готували місто до приїзду членів царської родини. Звільнившись від цієї справи, вони активно включилися у будівництво. Арештанти знімали та переносили сотні кубометрів землі, забивали палі, підносили каміння мулярам, влаштовували будівельні ліси, відкачували помпами ґрунтові води тощо.
В тому, що на початку 1841 року символ сучасної Одеси нарешті був в цілому збудований – їх заслуга чи не найбільша. Показово, що після спорудження сходів, їх було 7 березня 1842 р. за відповідним «описом» здано у відомство керівнику арештантських рот Т. Драгутіну.
Таким чином, можна констатувати, що арештантські роти цивільного відомства внесли певний внесок у розбудову Одеси. Притому у спорудженні деяких важливих для міста об’єктів (Бульварних сходів, будинку Біржі та ін.) та виконанні важливих програм з благоустрою (озеленіння, брукування вулиць та ін.) частка праці арештантів була досить значною.
Окрім того використання праці арештантів дозволяло місту економити значні кошти й, враховуючи розміри тогочасних доходів міської скарбниці (вони суттєво перевищували доходи будь-яких інших міст Наддніпрянської України), дозволили покращити зовнішній вигляд та благоустрій Одеси, стан портових споруд та інших об’єктів.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
