Одеська залізниця має давню та славну історію. Варто сказати, що перша залізнична гілка в Україні (та частина, що належала до Російської імперії), з’явилася саме в межах нинішньої Одеської області та зв’язала Одесу та Балту. Досить швидко залізничний транспорт пов’язав основні міста України і досі залишається однією з найбільш затребуваних форм перевезень пасажирів та вантажу.
1838 році з’явилася перша залізнична гілка Російської імперії. Вона була трохи більше 25 км завдовжки, але коштувала астрономічних грошей. Після низки подорожчань ціна версти (1,066 км) залізничного полотна становила понад 50 тисяч рублів.
Перші думки про те, щоб зробити сполучення новим видом транспорту походили від канцелярії Михайла Воронцова ще в 1836 році. Перші проекти будівництва залізниці до Одеси було здійснено у 1852 році. Лише після кількох спроб проект було затверджено. У січні 1863 року було ухвалено остаточне рішення про будівництво шляху з Одеси до Балти. Будівництво цієї лінії було одночасно розпочато у різних місцях. Будівництвом дороги особисто опікувався імператор Олександр II.
У грудні 1862 – січні 1863 року у Міністерстві шляхів повідомлень було розглянуто «перший проект мережі найпотрібніших доріг». За цим проектом, зокрема, передбачалося будівництво південно-західної дороги «від Одеси через Балту, Брацлав, Київ, Чернігів на з’єднання із західною лінією між Брянськом та Рославлем».
Нарешті 1863 року затвердили проект будівництва залізниці від Одеси до Паркан (населений пункт неподалік Бендер), проте вже наступного 1864 року план змінився, і дорога вже мала йти від Одеси до Балти.
Перший потяг на цій території було запущено в грудні 1865 року, а регулярне залізничне сполучення розпочалося на лінії Роздільна-Кучурган.
Для транспортування зерна та товарів ананьївські купці профінансували будівництво залізничної гілки від Балти до села Жеребкове. Неподалік з’явилася станція Чухачівка, названа на честь адмірала Чухачова, який на той час очолював Одеський залізничний та морський транспорт.
Ананьївське земство негайно виділило землю для спорудження поштової дороги, що сполучила Жеребкове з Ананьєвом, її довжина становила 15 верст і 250 сажнів. Місцевий землевласник Гижицький збудував триповерхову будівлю залізничної станції. Перший поверх використовувався як службові приміщення, а на верхніх двох проживали працівники залізниці.
Вартість версти цієї дороги обійшлася уряду в 74 743 рублів за винятком відсотків за час будівництва та реалізації капіталу, але принаймні не дорожче того, у що обходилося будівництво за допомогою приватних товариств, незважаючи на природні труднощі, які не можуть йти не в яке порівняння з тими, які зустрічали на інших.
Швидкий розвиток залізниці був пов’язаний ще й з тим, що він здійснювався за допомогою приватного капіталу. Але на відміну від, наприклад, Катеринослава (Дніпра) він був місцевого походження. У перше тридцятиліття одеський напрямок був у приватних руках, а потім він увійшов до складу Південно-Західних залізниць. Це було акціонерне товариство, яке приносило пайовикам чималий прибуток, адже після залізничного сполучення спростилася доставка товарів до портів Чорного моря, особливо до Одеси. Одна з перших гілок в Одесі була прокладена саме у морський порт.
Хоча Одеса і стала великим залізничним вузлом імперії, проте це завжди була тупикова станція, а проекти зв’язку Одеси з містами Австро-Угорської імперії не знайшли підтримки в 1860-і роки. Понад те, у другій половині ХІХ ст. частина експертів досі вважала, що хлібний експорт можна забезпечити сплавленням зерна річками та підвозом його до портів на волах.
Хоча вже тоді було зрозуміло, що торгове значення залізниці важко переоцінити. Наведемо конкретний приклад. У 1868 році було видано концесію на будівництво Харківсько-Кременчуцької дороги; кількість рухомого складу було визначено у 50 паровозів, 78 пасажирських, 4 багажних 650 товарних вагонів та платформ.
Вже у перше десятиліття існування рейки пов’язали Одесу з Єлизаветградом (Кропивницьким) та Києвом. На той час бували і справжні авральні забудови. Так, лише сто днів пішло у будівельників, щоб зв’язати Бендери і Галац (1877), а от залізничний відрізок на ділянці від Бессарабки до Аккермана було споруджено лише в роки Першої світової війни.
1870 року Одеська залізниця була передана в концесію Російському товариству пароплавства та торгівлі. Товариство пароплавства та торгівлі зобов’язалося зробити наступні кроки. По-перше, придбати від уряду залізниці від Одеси до Балти, з гілками до Одеського порту, Куяльницьких соляних промислів, Тирасполя на Дністрі, від Балти до Єлизаветграда, від Бірзули через Жмеринку до Волочиська та від Тирасполя до Кишинева. Усього 903 2/3 версти.
Також воно мало влаштувати власним коштом нову залізницю, довжиною близько 103 верст, від Кишинева до р. Прут, до Ясс в Румунії. І, згодом, провести постачання згаданих доріг необхідним рухомим складом та приладдям експлуатації на додаток до наявних.
Загалом перша половина XX століття була вибуховою для залізничного сполучення. Територія півдня Одеської області, незважаючи на те, що неодноразово переходила від однієї держави до іншої, також була вкрита сіткою залізничного сполучення.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
Мало хто не знає про одеський Пасаж. Навіть сьогодні ця будівля вражає уяву своєю величчю та розкішшю, а сотню років тому це взагалі був справжній архітектурний шедевр. Для тих часів це був справжній універсальний магазин,…
