Найбільша проблема одеського транспорту і водночас найбільша його складова це, безумовно, маршрутки. Вони буквально заполонили все місто і здійснюють абсолютну більшість перевезень в межах Одеси. Останнім часом нарікання на їх роботу тільки посилюються, що з цим можна зробити і які є шляхи змін для одеського транспорту — розбираємось разом.
Кожен, хто хоч раз їхав одеською маршруткою, знає цей звук — пронизливий скрип гальм, від якого здригаються і пасажири, і перехожі. Водії знизують плечима: це не поломка, а свєрідна сумна «фішка», вроджений дефект українських автобусів «Еталон» і «Богдан». Перевізники, намагаючись заощадити, купували свого часу саме ці моделі, адже вони дешевші за іноземні. Якісні гальмівні колодки? Забудьте. Це не в бюджеті компаній, для яких прибуток важливіший за комфорт. До того ж, новий пасажирський транспорт в Україні зараз фактично не виробляється, а той що виробляється є дуже дорогим.
Здавалося б, є цілком очевидний шлях. Він полягає в закупці автобусів за кордоном. Звісно, не нових а вживаних, але з кондиціонерами, низькою підлогою та без інших недоліків, властивих вже набридлим одеським «скотовозкам». Ціна доступна, якість — небо і земля порівняно з нашими. Але є нюанс: українське законодавство забороняє імпорт автобусів із екологічним стандартом нижче Євро-5, тоді як вітчизняні машини можна брати хоч із Євро-3. Виходить, що підтримка українського виробника обертається для одеситів задушливими салонами, викидами в повітря та вічним дискомфортом.
У грудні 2024 року новий очільник департаменту транспорту Володимир Хітренко взявся за перевізників. Після скарг пасажирів перевірили, зокрема, компанію «Старс Транс», яка обслуговувала десяток маршрутів. Виявилося, що на популярних напрямках автобусів було вдвічі більше, ніж потрібно, а на менш прибуткових їх або не вистачало, або не було зовсім. Частина машин працювала взагалі в «тіні», без податків. Договір із компанією розірвали, але це лише погіршило ситуацію: автобусів стало менше, а «Старс Транс» ще й намагався саботувати роботу нових перевізників.
Хітренко обіцяє, що перевірки триватимуть, а до правоохоронців уже готують звернення щодо можливих зловживань попереднього керівництва департаменту. Але одесити, які годинами чекають маршрутку на зупинці, навряд чи втішені цими заявами. Нові конкурси на перевізників анонсують, але коли вони приведуть до реальних змін — ніхто не береться прогнозувати. Бо загалом, на ринку перевезень представлені одні і ті ж гравці, нових автобусів ні в кого немає.
Спеціалісти в сфері транспорту впевнені: електронний квиток міг би розв’язати половину транспортних проблем Одеси. Прозорий облік поїздок, пільговиків і доходів змусив би перевізників працювати чесно, а пасажирам дав би зручність і справедливі тарифи. У Львові система «ЛеоКарт» уже успішно працює більше року: пасажири пересідають безкоштовно протягом 40 хвилин, а місто компенсує перевізникам пільгові поїздки. В Одесі ж про подібне лише мріють.
Насправді, система відносно недорога і реальна для запуску за рік-півтора. Але перевізники категорично проти: прозорість означає податки, а це не в їхніх інтересах. Департамент транспорту виправдовується, що чекає вказівок із Києва про єдині стандарти. Очевидно, що це є просто відмовкою: Житомир, Вінниця, Львів обійшлися без столичних директив. Одеса ж залишається заручницею готівки, коли водій на ходу лічить здачу, а пасажири сперечаються за пільги.
Мрією багатьох одеситів є заміна маршруток на просторі автобуси. Але реальність б’є по гаманцю: новий український автобус коштує від 3 до 3,5 мільйонів гривень, а місткий до 10 мільйонів. Перевізники, які ледь зводять кінці з кінцями через зменшення пасажиропотоку, не можуть собі цього дозволити.
Місто отримало шанс у вигляді гуманітарної допомоги: 10 автобусів від Регенсбурга та 10 від Стамбула. Це сучасні машини, з низькою підлогою, ідеальні для людей із інвалідністю. Але радість була недовгою: машини припадають пилом у депо. Законодавство забороняє використовувати гуманітарну техніку для комерційних перевезень, а новий закон ще не набрав чинності.
До того ж бракує водіїв із правами категорії D+E — їх готує лише одна автошкола в Чорноморську. Масова мобілізація працівників КП «Одеський міський електротранспорт» лише загострила проблему.
Є надія на 30 електробусів, які планують закупити за кредит ЄІБ для маршруту на Балківській. Але без водіїв і чіткого плану ці машини ризикують повторити долю гуманітарних автобусів. Тобто кадрове питання стоїть дуже гостро, на посади водіїв вже запрошували жінок, але в будь-якому разі на підготовку потрібен час.
Ідея метробуса, тобто автобусів які можуть рухатись на виділених смугах без заторів — звучить як порятунок. На вулицях Семена Палія, Миколаївській дорозі та Отамана Головатого такі смуги вже є, і в перспективі вони могли б з’єднати Селище Котовського з центром. Але поки це лише начерки, а не реальний проект.
Трамвай «Північ-Південь», який обіцяв стати швидкісним, загруз у проблемах. Рейки на узвозі Маринеско просідають, і маршрут закритий до весни 2025 року. Новий трамвай «Татра-Південь», куплений за європейські кошти, виявився неадаптованим до одеської мережі. А трамваї «Одіссей-Макс» хоч і працюють на інших маршрутах, але не можуть врятувати «Північ-Південь». Загалом, за те як планувались і впроваджувались всі ці рішення мав би хтось відповісти, адже проблеми були очевидні. Тим не менш, наразі маємо те що маємо.
На додачу до цього всього трамвай №18, що курсував до 16-ї станції Великого Фонтану, не працює з 2020 року через будівництво житлового комплексу на місці розворотного кільця. Замість нього — маршрутка 18К, яка їздить раз на півгодини. Для одеситів та гостей нашого міста, які поспішають на роботу чи пляж, це слабка компенсація.
До того ж, не будемо забувати що вулиці міста не призначені для значних транспортних потоків, особливо стара частина міста. Вирішити проблему додатковими маршрутками точно не вийде. Тому єдиним реальним способом вирішення проблеми є мабуть масова підготовка жінок-водіїв та бронювання чоловіків-водіїв та ремонтників в критично необхідному обсязі для функціонування транспортної системи Одеси.
Заразом потрібні і зміни в законодавстві, щоб можна було застосовувати гуманітарну допомогу від партнерів. Адже на прокладання нових трамвайних маршрутів або на створення метрополітену надії в принципі немає.