Визначення долі цього видатного українського дослідника не було простим, а позначено цілою низкою різких змін навіть в отриманні освіти. Опинившись в Одесі, він стане одним з тих людей, хто дбатиме не тільки про освіту, а і про підвищення рівня самосвідомості українців.
Народився М.Ф. Біляшівський в Умані, недалеко від якої в церкві с. Мошурів його батько служив священиком. Умань якраз знаходиться майже по середині шляху між Одесою і Києвом, з яким
М.Ф.Біляшівський пов’язав свою діяльність на все життя. Він навчався у Київському університеті (1887 — 1890 рр.), потім перейшов в Новоросійський університет в Одесі (1891), де закінчив юридичний та історичний факультети.
Через рік у 1892 р. Новоросійський університет закінчив і інший відомий археолог, дослідник Ольвії та античної історії Північного Причорномор’я Б.В.Фармаковський. Після Одеси М. Ф. Біляшівський
поїхав до Московського університету, де був вільним слухачем природничого факультету в 1892 — 1893 рр.». Тільки перелік цих вищих навчальних закладів свідчить про фундаментальну підготовку до наукової діяльності М.Ф.Біляшівського, в якій Одеський (Новоросійський) університет та Одеське товариство історії та старожитностей відіграли особливу роль.
До Новоросійського університету М.Ф.Біляшівського привело бажання займатись археологією та тісне співробітництво з Одеським товариством історії та старожитностей, яке в той час було головним науковим історичним та археологічним осередком на теренах України». М. Ф. Біляшівський в різні роки особисто був знайомий з такими одеськими вченими, як В.Н.Юргевич, І.А.Лінніченко, Е.Р.Штерн, М.Ф.Болтенко, А.В.Добровольський та іншими.
Мабуть, за прикладом Одеси він разом з іншими шанувальниками старожитностей виступив засновником Київського товариства охорони пам’яток старовини і мистецтва в 1910 році. М.Ф.Біляшівський брав участь в роботах Всеросійських археологічних з’їздів у Москві, Вільно,
Ризі, Києві, Харкові, Катеринославі (сучасне м. Дніпро). М.Ф. Біляшівський і був представником Київської історико-археологічної школи В. Б. Антоновича, але перші фундаментальні знання, як і В. Б. Антонович, отримав в Одесі. Не виключено, що і в Одеський університет він поступав за порадою В. Б. Антоновича.
Подальша доля М.Ф. Біляшівського вивела в когорту найвідоміших спеціалістів в галузі, історії, археології, етнографії, архівної справи, мистецтвознавства, музеєзнавства, наукового видавництва та охорони історико-культурної спадщини, З його ім’ям пов’язано створення першого історико-краєзнавчого музею на Волині — Городоцького музею барона Ф.Штейнгеля.
М.Ф. Біляшівський разом з В.В.Хвойкою доклав багато зусиль для організації та відкриття в 1899 р. Київського міського музею старожитностей та мистецтв, який нині є Національним музеєм історії України. У створенні цих музеїв, безумовно, М.Ф. Біляшівський використав свої знання, отримані ним в Одеському музеї історії та старожитностей. Він був першим і незмінним директором Київського музею на протязі двох десятків років в 1902 — 1923 роках.
М.Ф.Біляшівський особливо активно співробітничав з журналом «Киевская старина», який видавався у Києві. Він не тільки часто друкував свої статті в цьому журналі, але своїм коштом почав видавати до нього додаток , «Археологическая летопись Южной России» (1899 — 1905). Археологічні розкопки для нього були найулюбленішою справою. Ними він почав займатись з 20 років і встиг взяти участь у багатьох дослідженнях археологічних пам’яток від епохи палеоліту до середньовіччя».
Найбільш важливими були археологічні дослідження М.Ф.Біляшівського давньоруського міста Родень на Княжій Горі поблизу Канева, слов’янських селищ і могил на Волині, поселень трипільської культури на території Київської та Черкаської областей.
У 1904 — 1905 та 1925 роках М.Ф.Біляшівський провадив розкопки визначного поселення трипільської кої культури біля с. Борисівка (Іллінецький р-н Віницької області). Він одним з перших розпочав розкопки неолітичних дюнних стоянок на Дніпрі. М.Ф.Біляшівський був одним з тих всебічних археологів, який ретельно досліджував різні археологічні джерела, включаючи нумізматичні матеріали.
Крім археологічних досліджень та організації музейної роботи М. Ф. Біляшівський займався дослідженнями архівів Києва, Москви, Варшави, історією українського фольклору і мистецтва. Це була всебічно обдарована і незвичайна особистість, що достойно представляла образ українського вченого кінця ХІХ — початку ХХ століть.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
