На сьогодні історія будинку Асвадурова – це приклад злочинної бездіяльності і недбалості. Одна зі знакових будівель міста знаходиться в жалюгідному стані . Чим знаменита саме ця будівля і що довело її до нинішьного стану – читайте далі.
Земельна ділянка, на якій у майбутньому було зведено «героя» нашого сьогоднішнього матеріалу, і до того не була порожньою. Тут до 1898 року розташовувався одноповерховий будинок. Звели його ще 1832 року, належав він спочатку Самуїлу Леонтійовичу Зелігеру. Той був одним з директорів у опікунському комітеті про в’язниці, потім хазяїном став Р. Райх.
На початку 1910-х років там була картонна фабрика Ю. Каплана, на якій річне виробництво картону на момент переходу ділянки у володіння Асвадурова становило 12000 рублів, а кількість робітників — 36 осіб. У той час такий штат можна було вважати досить великим, особливо як для Одеси.
Предки вірмен Асвадурових (або Асвадзадуріанц) приїхали до молдавського Бєлгорода з Константинополя напередодні його падіння у 1453 році. При наступі турків на місто в 1475-1484 сім’я знайшла притулок в іншій частині Бессарабії, де займалася виноробством. Пізніше, на початку 18 століття, сім’я Асвадурових повернулася до Аккермана.
Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». Поступово прізвище перетворилося на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які для «зовнішнього» вживання трансформувалися у звичні російськомовному населенню.
Тютюнова фірма «Сини Ісаака Асвадурова» була заснована в 1886 році. Вона, як написано в рекламі 1896 року, «за короткий час настільки встигла догодити смаку знавців-споживачів тютюнових виробів, що у 1888 році на Лондонській та Брюссельській Всесвітніх виставках була нагороджена великими золотими медалями за тютюнові вироби та почесним дипломом за цигарки». Асвадуров був одним з табачних магнатів того часу, тому легко міг дозволити собі масштабне будівництво.
У 1912 році Асвадуров викупив ділянку і розпочалося будівництво нового об’єкту нерухомості. На його будівництво пішло не більше року, а обробка була завершена незадовго до початку Першої Світової війни.
Творчий союз архітекторів Л. М. Чернігова та Я. С. Гольденберга був міцним і плідним — будівля вкотре підтвердила це своїми архітектурними достоїнствами, яких чимало. Зокрема, можна з упевненістю сказати, що саме в цій будівлі повною мірою втілився остаточно сформований стиль та почерк Гольденберга, який не тільки виконав суто архітектурні роботи — збереглися детальні конструктивні розрахунки п’ятиповерхового будинку.
До того ж, цей архітектор виступав тут у ролі підрядника. Про майстерність і смак архітекторів досить промовисто свідчить і той факт, що у світлі захоплення «ретроспективізмом» у першій половині 1910-х років будинок Асвадурова став предметом для наслідування. До того ж, будучи значним містобудівним елементом і фактичною домінантою перехрестя Пушкінської та Троїцької, будинок продиктував своїм виглядом композиційне рішення фасадів будівлі «Промбудбанку», зведеного на тому ж перехресті в 1987-1990 роках за проектом архітектора Л. А. Волкова та інженера Л. М. Фрак.
Сам будинок Асвадурова планувально спроектований так, що утворює правильний прямокутник двору, що замикається вищезгаданим дворовим флігелем. Незважаючи на чималі габарити будівлі та обумовлене цим враження великоваговості, воно не позбавлене своєї частки витонченості, а завдяки величезній кількості мотивів античної архітектури та скульптури, від нього віє міцністю та спокоєм.
Композиція лицьових фасадів в цілому аналогічна, проте по Троїцькій протяжність будинку в півтора рази перевищує його довжину по Пушкінській, за рахунок того що бічні частини тут займають по ширині шість віконних осей проти двох відповідно.
Кут будинку виділений масивним прямокутним у плані еркером, який поєднує третій та четвертий поверхи, завершуючись балконом-терасою п’ятого.
Немає жодного сумніву в тому, що будинок призначався для життя в ньому досить заможних верств населення: площа деяких квартир сягала 170 метрів і технічне оснащення будівлі було виконано за останнім словом техніки тих часів. Будівля була обладнана ліфтами, санвузлами та електричним освітленням. Також була добре продумана інсоляція приміщень, включаючи приміщення перших поверхів з вікнами, що виходять у двір.
Конторські приміщення, що передбачалися в будинку, ніколи не пустували. Одразу після будівництва тут розмістилося приватне жіноче училище 3-го розряду Р. О. Гудван, уродженої Бузиновер. 1914 року в училищі викладали: Надія Марківна Мошкович, Софія Григорівна Сорокіна, Поліна Єфремівна Срібна, Марія Олександрівна Фабрикант. Тут же знаходилося професійне товариство конторників та бухгалтерів м. Одеси (голова Ф. А. Нейман; товариш голови В. І. Саронт; скарбник П. П. Жуков; бухгалтер М. М. Близнюк; секретарі: І. А. Сегал; Л П. Іцкович, члени правління: П. Я. Лейфер, К. Б. Ландесман, Я. Д. Співак, П. П. Розенблат, В. Г. Невідомий; Я. Б. Шафір; М. Л. Кіслер).
З ними був сусідній черговий пункт товариства взаємодопомоги акушерок міста Одеси, який надавав допомогу акушеркам в екстрених випадках. Пункт було відкрито цілодобово. При пункті мешкала акушерка В. П. Іванова-Афінео. Продажем, ремонтом та прокатом велосипедів, швейних машин, грамофонів та приладдя займався Ісаак Семенович Горнштейн. Тут-таки працював посередник з обліку векселів Я. І. Товштейн.
Станом на 1914 рік за цією ж адресою знаходилася читальня товариства вчителів-євреїв Новоросійського краю та Бессарабської губернії та редакція щомісячного торгово-промислового журналу «Торговий світ». Ціна повної підшивки журналу за рік становила 3 рублі, а з усіма додатками 8 рублів, що на ті часи було дуже недешево. Редактором-видавцем був П. І. Сігал-Мейлер, який видавав тут і щоденну газету «Дос юдише ворт» за ціною 3 рублі на рік. Крім усього іншого, пекарня К. Дракотіс випікала хлібобулочні вироби, а харківське страхове товариство «Взаємодопомога 1893 р.» страхувало громадян.
Тим часом зведений будинок залишався у власності Асвадурова недовго. У післяреволюційний час його націоналізували. Згодом будинок поступово втрачав свої житлові функції. У приміщеннях колишніх квартир розміщувалися контори різних міських організацій, зокрема Дорпрофспілка залізничників та редакція газети «Чорноморський гудок».
У 20-ті роки за цією адресою знаходився Одеський губвідділ Всеросійського Виробничого Союзу Працівників поліграфічного виробництва. Розмістилася тут і трудова школа №44 (викладання велося єврейською мовою).
У повоєнний час список організацій, розташованих тут, поповнився дитячими яслами № 25, районною прокуратурою Жовтневого району та міжміським бюро технічної інвентаризації. Пізніше тут був міськвиконком. До другої половини XX ст., будинок практично повністю став адміністративним.
У будівлі пам’ятника архітектури розташовувалися Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу, Інститут морської біології НАН України, Одеський відділ Інституту археології НАН України та низка інших установ.
Приміщення розділялися найчастіше за допомогою оштукатурених очеретяних простінків, змонтованих на дерев’яному каркасі. Пожежа виникла в частині будівлі, що належала Одеському коледжу економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу. Сталося це 4 грудня 2019 року.
Надалі пожежа поширилася майже по всій будівлі з боку Троїцької, і була локалізована на площі 4000 квадратних метрів, гасили вогонь потім до ранку 5 грудня. У вогні та диму загинули 16 людей. Через численні порушення протипожежної безпеки вогонь зміг швидко охопити всю будівлю, а люди не мали можливості швидко евакуюватися — у тому числі й тому, що запасні виходи були закриті або захаращені.
У січні 2020 року пожежник Сергій Шатохін був удостоєний звання Герой України (посмертно). Таке ж звання (посмертно) було надано викладачеві вищої математики та інформаційних дисциплін Ганні Леонідівні Бортюк, яка ціною свого життя рятувала учнів.
На сьогодні будинок продовжує потребувати реставрації. Фасад будинку Асвадурова з боку Троїцької у страшному стані. Випалено все всередині, що добре видно з Троїцької, де-не-де видніються фанерні перегородки. Поки що питання про реконструкцію не вирішене, лише про якусь «консервацію», але і її досі немає.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
