Будинок Руссова в Одесі має не тільки довгу історію, а і наповнену цікавими подіями. Були часи, коли Одеса могла і зовсім втратити цей будинок назавжди внаслідок його поганого стану. Окремої розповіді заслуговує і процес реставрації будинку, зокрема ви дізнаєтесь яку роль у ній зіграла пластикова пляшка.
Олександр Руссов народився 1848 року в Одесі. Його батько, міський голова Аккермана, залишив синові у спадок мільйон карбованців. Той незабаром зумів збільшити свій капітал у шість разів, при цьому чесно виплачуючи державі податки.
Але окрім бізнесу, Руссов займався і меценатством. Біщнесмен підтримував художників-початківців, створив фонд для нужденних художників, надавав грошову допомогу благодійним закладам, сприяв розвитку яхтового мистецтва, засновував іменні стипендії для курсантів Училища торговельного судноплавства. Також, на вулиці Торговій, 2, Руссов відкрив загальнодоступну картинну галерею, яка складалася з 850 картин російських і французьких художників, що належали йому.
У галереї експонувалося близько 850 полотен, збір яких коштував понад 750 000 рублів. Колекція А. П. Руссова була доступна для відвідування у вихідні дні, вхід був платний. Галерея була одноповерховою, складалася з виставкового залу, який висвітлювався ліхтарем та приміщень картинної галереї, музею рідкісностей та прикладного мистецтва. У музеї представлені: колекція російських історичних медалей, мініатюр, табакерок, виробів зі слонової кістки, годинника, порцеляни, срібла, зброї та інше. Музей відкривався лише у особливі дні. Приміщення першого поверху були оздоблені у стилі Людовіка XIII. У виставковій залі експонувалися картини молодих художників. Під ним у підвалі розміщався зал з акваріумами та фонтаном. Також у підвалі розміщувалися туалети, кімната для куріння та інші допоміжні приміщення.
Бізнес Руссова складався з багатьох складників. Але одним з найважливіших факторів була нерухомість. Більшість з будинків, якими володів Руссов, будувались за проектами архітектора Леоніда Чернігова. Всього Руссов володів 11 дохідними будинками в Одесі. Також дохід Руссов отримував від вівчарства, виноробства та землеробства.
Високий, стрункий і симетричний, ніби спрямований нагору Будинок Руссова в зеленувато-білих тонах був багато прикрашений зовнішнім декором, над яким працював художник-архітектор В.І. Шмідт. А скульптурні композиції, що прикрашають фасад будинку, були створені у майстерні знаменитого скульптора Б. Едуардса.
Кожне вікно, кожен балкончик виділяється своїм витонченим скульптурним оформленням: тут і ніжні та легкі рослинні мотиви, і постаті людей, що утримують, наче атланти, склепіння цього чудового будинку. Наприклад, над напівциркульним вікном на фасаді ви бачите об’ємні скульптури Гермеса та Деметри. Гермес — покровитель торгівлі. Деметра, богиня земних плодів, покровителька землеробства. Бачимо відсилання до деяких джерел багатства домовласника. Вінчає архітектурну композицію будинку Русова шестигранна вежа, встановлена на круглому куполі.
Після побудови перші поверхи будівлі були здані під доходні приміщення, а на верхніх у просторих апартаментах розмістилися перші мешканці. Тоді ж, 1898 року, сюди й переїхала аптека Гаєвського, яка існувала в Одесі з 1878 року, яка й стала однією з причин такої широкої популярності Будинку Русова. Аптека проіснувала тут понад 100 років, з моменту відкриття вона стала найбільшою та найвідомішою на території Південної України. У ній не тільки продавалися будь-які ліки, але і за індивідуальними рецептами вироблялися різні препарати, навіть готувалося мило, що стало популярним в Бессарабії. А науковий центр на базі аптеки славився не лише створенням унікальних ліків, а й дослідженнями працівників. Згодом сам Гаєвський викупив всю будівлю після смерті Русова у 1908 році.
Будинок Руссова має дуже складну конфігурацію. Він прямокутний. Будинок розгорнутий у бік Соборної площі і фактично напівциркулем йде по Садовій. Будинок тричастковий — центральна частина поєднує два бічні фасади. Руссов під час будівництва будинку об’єднав кілька ділянок. Тому будинок стоїть на різних грунтах та фундаментах: одна частина на балці Колодязній, на піщаних ґрунтах, інша на суглинках. Під різними частинами будинку різні фундаменти, що залишилися від попередніх забудов.
Останній капітальний ремонт будинку проводився у 1912 році. Поступові перепланування, які проводили в будинку вже під час експлуатації його за радянських часів, теж не пішли на користь. Будівля була перетворена на багатоквартирний будинок, що помістив в собі безліч комуналок.
Поступово варварська експлуатація будинку почала призводити до печальних наслідків. Його фундамент почало поступово перекошувати на один бік. Але врешті-решт, робити з цим нічого не стали. На заваді стали по-перше економічні причини, бо реставрація виглядала дуже дорогою навіть на етапі планування. По-друге, в будинку на той час проживали люди у численних комунальних квартирах. Розселяти їх теж не було куди, тому справу реставрації відклали у довгий ящик.
Розмови про реставрацію почались лише наприкінці 1990-х років, вже при незалежності України. Будинок Руссова ще 1999 року визнали аварійним та рекомендували негайно розпочати реставраційні роботи. Грошей на це не було, реставрацію так і не провели. 2002 року, за даними фахівців з академії будівництва та архітектури, знос будинку Руссова становив 75%, а вже 2004-го — близько 86%. На той час фундамент перекосило на 67 сантиметрів. Приблизно у той же час почалося відселення мешканців — комуналки викуповувалися структурами одеського бізнесмена Руслана Тарпана. Гроші пропонувались більш-менш ринкові, тому справа пішла доволі швидко. У результаті за кілька років Тарпан став власником 80% площі будинку, за винятком аптеки Гаєвського та пари квартир на третьому поверсі, з якими не вдалося домовитись щодо вартості під час піку цін на нерухомість у період 2005-2007 років.
На той час будинок вже почав розвалюватись на дві частини внаслідок перекосу фундаменту. Окрім того, повністю прогнили усі дерев’яні перекриття. Також заміни потребував і дах. Поступово будинок перетворився на справжню Мекку для безхатченків та неформалів.
У 2009 році Тарпан втрачає право на реконструкцію всього кварталу, яке отримав раніше. І за дивним збігом обставин, у цей же час відбувається масштабна пожежа в будинку. Зусилля пожежних були марними, будинок вигорів майже повністю. Були зруйновані перекриття правого крила, також зникла центральна башточка. Ця подія викликала обурення у одеситів, зібрався мітинг, за результатами якого підготували звернення до різноманітних представників влади.
Але це не дало суттєвого результату. Лише у 2012 році зробили дещо, а саме встановили тимчасовий дах, а також укріпили конструкції будинку, що могли зовсім розсипатися.
У подальшому пожежі виникали у будинку ще декілька разів. Один з випадків стався буквально після чергового конфлікту між тодішнім губернатором Саакашвілі та міською владою. Але і це не допомогло вирішенню проблеми.
Зрештою, 2018 року розпочалась реставрація. Виконувала її київська компанія «Укрспецпроект». Обіцяли, що все буде зроблено за кращими зразками: скульптури передбачалося знімати, обробляти та реставрувати, і тільки потім повертати на місце. Так само дбайливо обіцяли відновити всі деталі фасаду, а також частину внутрішніх елементів будинку.
Перший етап реставрації було завершено у грудні 2019 року. Але дуже скоро з’ясувалось, що якість робіт була далекою від бажаного. Зокрема, внаслідок робіт було зруйновано, пошкоджено або змінено близько половини елементів пам’ятки архітектури – близько 30% елементів фасаду, у тому числі старовинні огорожі балконів, ліпний декор, декоративні скульптури, колони, пілястри, віконні рами тощо, близько 10% конструкцій куполу будівлі. Знищені всі автентичні декоративні елементи внутрішнього оздоблення приміщень – ліпнина, мармурові сходи, металеві огорожі на сходах.
Також після завершення реставрації стало відомо, що будинок остаточно перейшов у власність міста. Цьому передувала важка судова тяганина. Але майбутнє будинку і досі виглядає непевним. Звісно, його життя продовжили, і тепер безпосередньої загози руйнування немає. Але що буде далі – невідомо.