Мало хто не чув про цей ринок, навіть якщо ніколи не бував в Одесі. Історія ринку налічує вже більше двох сотень років, і він не стає менш популярним. Купити тут можна все і ще трошки. Тому сьогоднішня наша розповідь про цю справжню одеську знаменитість.
Вже наступного року після заснування Одеси — 1795 року з’явився Вільний ринок спеціально для продажу життєвих припасів, потім став Старим базаром, а ще пізніше Товкучим ринком. Одночасно з’являються Червоні ряди (нині Червоний провулок) для продажу мануфактурних товарів та Грецький базар (нині Грецька площа та вул. Грецька).
У 1789 року купцям Афанасьєву, Самарину та іншим було дозволено будувати кам’яні крамниці на окремому місці за Вільним ринком убік степу для продажу м’яса і різання худоби. У 1804 році по вулиці Ново-Рибній (зараз вул. Пантелеймонівська) будуються Рибні ряди, а потім, на сьогоднішній вул. Садовій — Садові ряди. Грецький базар був побудований 1810 року архітектором Ф.Фраполі.
Історія «Привозу» починається з 1827 року, коли на Привізній площі було збудовано величезний ринок. З того часу він став головним ринком Одеси. У 1913 році архітектор Федір Павлович Нестурх збудував ще чотири 2-х поверхові будівлі (“Фруктовий пасаж”), що вдало доповнили архітектурний комплекс “Привозу”.
Понад три чверті століття «Привоз» був досить брудним не замощеним майданчиком, позбавленим будь-яких капітальних будівель. У другій половині XIX століття тут були дерев’яні крамнички та балагани для торгівлі різними харчами, які здавалися Міською управою в оренду за допомогою «торгів», тобто на аукціонній основі. Надзвичайної потреби у кам’яних будівлях не було, оскільки у двох кварталах перебували чудові «ешопи» Старого ринку, споруджені у проекті Р. І. Торичеллі ще 1830-1840 гг. Хрестоподібні у плані ряди поділяли цей базар на чотири площі: Черепенніковську, Яловиківську (Кумбар’євську), Шишманівську та Посоховську. Привізна ж — залишалася незабудованою, і це було цілком логічно, бо наявність великих корпусів скувала б «маневр» гужового транспорту, який становив, власне, Привоз.
Відмінне уявлення про те, як виглядав «Привоз» у середині 1870-х років, дає наступний йорницький текст із газети «Одеський вісник»:
«Наша Привозна площа, — писав сучасник, — у найжалюгіднішому й найпотворнішому стані. У проміжках між балаганами ті, хто проходить і торгує на площі, відправляють природні потреби; у зеленому ряду — купи гнилої зелені, яка нині (червень місяць) розкладається; за фруктовими балаганами — купи всякого сміття. Сморід від нечистот і різних речовин, що розкладаються, нестерпний».
Значення «Привозу» як великого продовольчого ринку особливо стимулювалося тим, що, незважаючи на прийняті Думою рішення, старобазарні площі навіть у першій половині 1876 продовжували вміщати Товкучий ринок, який ніяк не вдавалося перевести на Прохоровську площу. І в цій ситуації «Привоз» став серйозним конкурентом своєму прабатькові — Старому базару.
Напередодні Другої світової війни радянська влада спробувала змінити звичну для всіх жителів міста назву. У майбутньому це мав стати «Жовтневий ринок» (рос. Октябрьский). Чергове перейменування мало символізувати відхід від колишнього царського минулого і перехід до нових часів, овіяних світлом комуністичної влади.
Можливо, так би воно і сталося, якби не початок Другої Світової. По її завершенню владі було вже не до перейменувань ринку, і він залишився зі своєю старою назвою. Наступна сторінка кам’яного літопису «Привозу» віддалена від попереднього на цілих 45 років, і відноситься до часу «хрущоб». Дивно, але саме тоді легендарний ринок отримав найкращі капітальні будови «тематичної» торгівлі, і 1958 року колишні «різниці» репрезентували новий м’ясний корпус.
Тут відвідувача порадує не лише достаток товарів, а й доступні ціни, можливість скуштувати товар перед покупкою. Тут можна продегустувати пишний і свіжий домашній сир, що тане в роті, найсмачнішу бринзу з овечого чи козячого молока, різноманітні українські млинці, густе домашнє топлене молоко, шинку, ковбаску, споконвічно українські продукти – різноманітні види сала, солоності, солоності . Перерахувати весь асортимент товару на Привозі неможливо, тому що він настільки різноманітний і багатий, що для цього потрібно витратити багато часу.
Але є ще одна особливість «Привозу» – це місце називають батьківщиною не лише одеського, а й українського гумору. Привіз – це золота жила веселощів, справжній одеський Клондайк. Вам нічого не потрібно вигадувати, можна тільки ходити рядами ринку і записувати дотепні жарти покупців і продавців. Жодне слово тут не сказано просто так. Навіть на найпростіше запитання завжди прозвучить незвичайна відповідь. Багато хто приходить сюди насамперед, щоб «поговорити за життя», послухати анекдоти та плітки, обговорити політику та останні новини, а вже потім – отоваритися, можливо зі знижкою. Якщо ви, звичайно, – свій. Інакше треба бути насторожі.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
