Останнім часом в Одесі триває дискусія про перейменування деяких вулиць та демонтажу пам’ятників минулого. Фактично, начальник одеської ОВА протистоїть в даному питанні міськраді, яка відверто саботувала це питання багато разів. Спробуємо розібратись в питанні.
Ідея з перейменуванням не нова, і придумали її не сьогодні. Наприклад, більшовики свого часу теж змінювали назви вулиць, про те як це робили, наприклад у Кривому Розі, можете почитати тут. Перейменування вулиць в Одесі є частиною ширшого процесу деколонізації, покликаного змінити топонімічну карту України та усунути вплив радянської та імперської спадщини. У липні 2024 року керівник Одеської ОВА Олег Кіпер підписав розпорядження про перейменування 85 вулиць у місті й 347 у регіоні. Більшість нових назв присвячені українським героям, видатним діячам культури та сучасним захисникам України. Наприклад, бульвар Жванецького перейменували на бульвар Військово-морських сил, а площа Думська стала Біржовою площею.
Активісти й експерти підкреслюють, що ці зміни сприяють відновленню історичної справедливості. Багато з нових топонімів увічнюють пам’ять сучасних героїв, таких як Віталій Гуляєв і Георгій Липський, які загинули, захищаючи Україну. На їхню думку, такі дії формують нову культурну ідентичність Одеси, збагачену справжньою мультикультурною спадщиною міста, де сусідують українські, єврейські, татарські й інші традиції. Так само триватиме і процес демонтажу пам’ятників, що розпочався символічним демонтажем пам’ятника Катерині ІІ.
Міський голова Одеси Геннадій Труханов відкрито критикує ці зміни, стверджуючи, що вони «обнуляють» історичну спадщину міста. За його словами, багато з перейменованих вулиць асоціюються з епохами, які зробили Одесу всесвітньо відомим брендом. Він також висловлює побоювання щодо втрати туристичної привабливості й автентичного образу міста. Мер запевнив, що міська влада використовуватиме всі законні механізми, щоб скасувати розпорядження ОВА
Деякі критики вважають, що перейменування проводиться без належного врахування думки громади та може створювати розкол у суспільстві. Вони наголошують на тому, що зміна назв вулиць має бути поступовою і прозорою, з урахуванням історичних контекстів і культурних традицій. Також вони наголошували на тому, що деякі з назв, які вирішено було перейменувати, не несуть в собі ніяких імперських чи комуністичних сенсів, а просто названі в пам’ять про культурних діячів чи посадовців, що працювали в Одесі тривалий час. Ба більше, з деякими пам’ятниками пов’язані події вже сьогодняшньої історії.
Серед одеситів спостерігається поляризація думок щодо перейменувань. Частина мешканців підтримує оновлення топонімів, вважаючи це необхідним кроком для усунення імперського впливу та увічнення пам’яті сучасних героїв. Водночас інші виступають проти, оскільки звикли до старих назв і не бажають змін, які сприймаються як нав’язані згори.
Проблема ускладнюється тим, що питання перейменувань зачіпає не лише історичні та культурні аспекти, а й емоційне сприйняття мешканців, які ідентифікують себе з минулим міста. Для багатьох звичні назви вулиць є символами епох, які вони вважають невіддільними від історії Одеси.
Конфлікт навколо перейменувань демонструє протистояння між місцевою та обласною владою, що має політичний підтекст. Обласна військова адміністрація, діючи в рамках державної політики деколонізації, фактично ігнорує позицію міської ради, що викликає напруженість. Мер Одеси неодноразово критикував керівництво ОВА за надмірну централізацію рішень та відсутність консультацій із громадськістю.
Одеса як об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО також залучена до глобальних процесів культурної дипломатії. Деякі критики висловлювали побоювання, що масове перейменування вулиць у центрі міста може вплинути на статус Одеси в ЮНЕСКО, але експерти зазначають, що лише пам’ятник Дюку де Рішельє має офіційний статус захищеного об’єкта.
Сам Кіпер вважає, що перейменування, якщо вони спірні, можна буде пізніше оскаржити законним порядком. Відносно нещодавно інститут національної пам’яті виніс рішення про те, що деякі вулиці не потребують перейменування. Наприклад, Бунін та Паустовський нібито гарно ставились до української мови і залишили про Одесу теплі спогади, а тому, мовляв, немає підстав викреслювати їх імена з мапи Одеси. Щоправда, далеко не всі історики підтримують такі погляди.
Перейменування вулиць в Одесі викликає значний суспільний резонанс, а погляди істориків на цей процес базуються на кількох ключових аспектах. Одеські історики, зокрема доктор наук Олександр Музичко, підкреслюють, що такі зміни не є спробою «стерти» історію, а скоріше способом її переосмислення з урахуванням сучасного контексту та потреб державної деколонізації.
Історики акцентують увагу на важливості відповідності назв вулиць як букві закону, так і його духу. Це передбачає вшанування тих осіб і подій, які відображають українську ідентичність і культурну спадщину, а не російсько-імперські або радянські наративи. Наприклад, багато вулиць, які мали назви, пов’язані з російською імперською спадщиною, були перейменовані на честь українських діячів чи історичних подій, важливих для становлення України як незалежної держави.
Вибір нових назв також продиктований необхідністю створення актуальних «дороговказів» для майбутніх поколінь. Як зазначив Музичко, топоніміка — це не лише елемент історії, а й спосіб позначення напрямку розвитку суспільства. Наприклад, вулицю Жуковського перейменовано на честь Святослава Караванського, мовознавця і дисидента, який зробив вагомий внесок у розвиток української культури та мови. Подібно, імена інших визначних діячів, як-от Ніна Строката-Караванська, також увічнені у топоніміці Одеси.
Процес перейменування іноді супроводжується дискусіями, адже частина громадськості сприймає це як «розрив» із традиціями чи спадщиною. Втім, історики наголошують, що такі кроки є необхідними, особливо в умовах тривалої війни з Росією, коли символічні аспекти топоніміки набувають додаткового значення. Перейменування сприяє зміцненню української культурної автономії та усуненню впливів, які асоціюються з агресором. Тому, скоріш за все, старі назви все ж не будуть повернуті ніколи, а пам’ятники імперської доби можна буде побачити тільки в музеї.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
