На затишному спуску Віталія Блажко, що раніше носив ім’я відомого радянського підводника Олександра Марінеска, стоїть будинок, який уже понад століття є свідком історії Одеси. За адресою Віталія Блажко, 14 розташований чотириповерховий дім, історія якого нараховує більше сотні років. Сьогодні ж він більше нагадує про крихкість часу та людську байдужість, ніж про історичне минуле.
Ця будівля, зведена ще на початку ХХ століття, пережила війни, зміну епох і поколінь, але нині перебуває в аварійному стані, викликаючи тривогу в місцевих жителів і привертаючи увагу журналістів.
Будинок з’явився в Одесі у 1885 році. Це був час, коли місто активно розросталося, а архітектура ставала відображенням його амбіцій. Спочатку ділянку під його будівництво викупив місцевий купець Машкауцан, але тоді на цьому місці мав бути лише склад лісоматеріалів, але потім з’явився флігель, а згодом звели і третій поверх до будівлі. В цьому вигляді будинок і зберігається ще з початку минулого століття. Архитектором будівлі є Адольф Гельфланд. Побудований він з ракушняку, але на якості стін це ніяк не позначилось.
Мешканці спуску Віталія Блажко вже давно живуть із почуттям тривоги. Перші серйозні проблеми з будинком почалися ще у радянські часи, коли в стінах з’явилися тріщини. Взагалі, тріскіт стін тут явище майже постійне, і знайоме більшості мешканців цього будинку.
У 1974 році будівлю взагалі визнали аварійною, втім нічого від цього статусу не змінилося. Людей не розселяли і навіть не думали про це. З кожним роком ситуація лише ускладнювалася: тріщини розросталися, фундамент почав просідати, а фасад обсипався.
«Ми боїмося, що одного дня просто не прокинемося,» — зізнається одна з мешканок, показуючи на глибоку тріщину, що розтинає стіну її квартири від підлоги до стелі. Експерти, які обстежували будівлю, давно визнали її аварійною. Причина — не лише поважний вік споруди, а й геологічні особливості місцевості. Спуск, на якому стоїть будинок, схильний до зсувів ґрунту, а відсутність своєчасного ремонту лише погіршує ситуацію. Після сильних дощів у підвалах накопичується вода, яка підмиває фундамент, а зі стелі в квартирах падає штукатурка. «Це не життя, а постійне чекання біди,» — додає інший житель.
Про занепад будинку неодноразово писали місцеві видання. Ще у 2020 році повідомлялось, що будівля буквально «тріщить і сповзає вниз». Тоді ж мешканці зверталися до міської влади з проханням вжити заходів, але відповідь була стандартною: «Розглядаємо питання». У 2022 році з’явилася надія — чиновники оголосили про плани провести капітальний ремонт. «Ми розробляємо проєктно-кошторисну документацію, щоб укріпити фундамент і врятувати будинок,» — запевняли представники мерії.
Проте минув час, а віз і нині там. Гроші на ремонт так і не виділили, а стан будівлі лише погіршився. Мешканці згадують, як після чергової зливи вода стояла в під’їздах, а зі стін відвалювалися шматки цегли. «Нам обіцяють золоті гори, але живемо ми в руїнах,» — з гіркотою кажуть люди. Дах вже буквально в катастрофічному стані, скоро його існування взагалі буде формальністю. Можна подумати, що влада просто чекає, коли будівля сама завалиться або згорить.
Цей будинок — не просто житлова споруда, а й частина історичної спадщини Одеси. Його архітектура відображає дух міста початку ХХ століття, коли кожен новий дім ніс в собі щось особливе.
Історичний принцип побудови, властивий для одеських будинків того часу, пропорційні лінії фасаду, розташування на спуску, що веде до моря, — усе це могло б зробити його окрасою туристичних путівників. Але замість цього він став символом занепаду. Місцеві краєзнавці зазначають, що подібні будівлі — це живі свідки історії, які зберігають пам’ять про те, якою була Одеса сто років тому. «Такі будинки треба берегти, а не доводити до руйнації,» — вважають вони.
Ситуація з будинком на Віталія Блажко, 14 неодноразово ставала темою для дискусій. У 2019 році в Одесі бу гучний скандал: мешканці боятлися повторення трагедії, подібної до обвалу будинку на Польському спуску, де через аварійний стан люди залишилися без даху над головою. «Ми не хочемо стати наступними,» — говорили тоді жителі. І їхні побоювання мають підґрунтя: за останні роки в Одесі зафіксовано кілька випадків обвалів старих будівель, які роками ігнорувалися владою.
Чи є шанс у цього старенького будинку? Мешканці не втрачають надії, хоча й визнають, що без термінового втручання споруда може не витримати. «Це наш дім, наша історія. Невже йому просто дадуть розвалитися?» — питають вони.
Місцеві активісти пропонують не лише відремонтувати будівлю, а й надати їй статус пам’ятки архітектури, що могло б привернути увагу до її порятунку. Проте для цього потрібні кошти, яких у бюджеті міста, здається, завжди бракує. Особливо якщо це стосується старих історичних будівель, які не мають якогось особливого статусу і не вважаються пам’ятками архітектури. Тим часом, наприклад, у Дніпрі до наших часів дотягнув дерев’яний будинок.
Сьогодні доля будинку висить на волосині. Його стіни, що колись здавались надійними через велику товщину у метр, тепер нагадують про крихкість людських обіцянок. Чи вдасться зберегти цю частину одеської душі, чи вона стане ще одним втраченим шматочком історії? Поки що відповіді немає. Можливо, останні заяви чиновників про ремонт будинку все ж не залишаться лише порожніми словами і його таки буде врятовано. Залишається лише питання, чи можемо ми так легко втрачати історичні будівлі, коли їх і так регулярно піддають обстрілам російські варвари.