Продовжуємо розповідати про деякі вулиці, що були перейменовані з радянських часів. Декотрі з них змінили назви нещодавно, а якісь були перейменовані ще задовго до 2014 року. Ці дві, які ми сьогодні розглянемо, якраз з таких — їх перейменували задовго до «декомунізації».
Мабуть, старші покоління ще пам’тають, що колись не існувало єдиної Німеччини, а було дві німецьких республіки — дружня до СРСР Німецька демократична республіка і «ворожа» Федеративна республіка Німеччина. Звісно, що в дружній республіці правили комуністи.
Одним з фундаторів НДР був відомий німецький комуніст Вільгельм Пік. Цей пан мав доволі цікаву біографію, яку ми зараз трохи пригадаємо і заразом спробуємо знайти у нього щось спільне з нашим містом.
Вільгельм Пік був переконаним противником війни та критикував курс уряду кайзера Вільгельма II. Навіть будучи покликаним на фронт 1915 р., він продовжував свою антивоєнну агітацію, внаслідок чого йому довелося постати перед судом. Однак до винесення вироку йому спочатку вдалося втекти до Берліна, а звідти тимчасово емігрувати до Амстердама. Був одним із творців «Союзу Спартака», і був за це затриманий фрайкором. Як розповідав потім один з офіцерів фрайкора Пабст, Пік «здав» все що знав, і його відпустили. Натомість, затриманих разом з ним Розу Люксембург та Карла Лібкнехта розстріляли.
У 1921 р. Вільгельма Піка обрали у виконком Комінтерну, а пізніше був обраний до Президії комінтернівського виконкому. Найважчі часи для німецької Компартії припали на 30-ті роки. До влади прийшов Гітлер, почалися репресії проти інакодумців. Пік був позбавлений німецького громадянства, а 1934 р. він став головою Компартії після смерті її голови Йона Шера. Перебувати на батьківщині для нього стало небезпечно, і він емігрував. Повернутись зміг лише у 1945 році.
Насамперед Вільгельм Пік зайнявся об’єднанням КПГ та СДПН в єдину структуру СЕПН (SED). Разом із Отто Гротеволем він став у 1946 р. одним із її співголов. Час Піка пробив у жовтні 1949 року: сьомого числа члени СЄПН затвердили утворення Німецької Демократичної Республіки, а через чотири дні – 11 жовтня – Вільгельм Пік був обраний її президентом.
На долю Вільгельма Піка випав досить складний час перших років існування НДР, найяскравішою подією якого стали події 17 червня 1953 року. Будинки, які належали СЄПН , були атаковані робітниками внаслідок страйку. Влада НДР кваліфікувала це як спробу «нацистського путчу». Існування країни поставлено під загрозу. Проте радянська адміністрація протягом доби припинила подальше розповсюдження заворушень. Винні були покарані.
Протягом усього свого правління НДР часів Піка була яскравим прикладом тоталітарної держави. До того ж, він був справжнім сталіністом, і навіть мав гарні відносини з своїм московським кумиром. Щоправда, всією повнотою влади в НДР Пік не володів, і саме тому після його смерті в 1960 посаду президента було взагалі скасовано.
В СРСР після смерті Піка називали на його честь багато вулиць та перевулків. Так, цей німецький комуніст багато разів бував в СРСР. Але в Одесі він не був жодного разу. Хіба що декілька разів з дружнім візитом заходила до нашого міста парусна яхта з ГДР, названа його іменем. Доречі, яхта теж тепер переіменована, і носить назву «Грайф». Вулиці Вільгельма Піка в Одесі теж давно немає, і це не викликає ані подиву, ані інших почуттів.
Сьогодні вулиця носить назву на честь архітектора Дмитренка. Ця людина заслуговує на куди більшу славу в Одесі, адже і сьогодні в нашому місті багато будинків, збудованих за його керівництвом.
На початку 1920-х уродженець пролетарського Гамбурга та учасник Першої світової війни Тельман зайняв провідну позицію у німецькому комуністичному русі, знекровленому після вбивства Рози Люксембург та Карла Лібкнехта. 1924-го він очолив ЦК компартії, а трохи пізніше прийняв на себе і керівництво її бойовим крилом під назвою «Рот Фронт». Аж до масових репресій проти комуністів та формування однопартійної системи у 1933 році Тельман засідав у рейхстазі.
Після підпалу рейхстагу по Німеччині розгорнулася хвиля репресій проти німецьких комуністів. 3 березня заарештували Тельмана. За особливим розпорядженням Гітлера його утримували в одиночній камері. Лідер НСДАП задоволено потирав руки: з найнебезпечнішим ворогом, схоже, покінчено.
Згідно з обвинувальним висновком від 17 грудня 1934 року, голові забороненої нацистами КПГ інкримінувалася співучасть у підготовці перевороту з метою встановлення диктатури пролетаріату в Німеччині. У неволі Тельман неодноразово зазнавав тиску з боку нацистів, які переконували його подати заяву про відмову від комуністичних поглядів. Однак, він залишився вірним своїм переконанням.
Питання про майбутнє Тельмана обговорювалося 14 серпня 1944-го в гітлерівській ставці «Вовче лігво». Через чотири дні Гіммлер наказав перевезти вождя комуністів до Бухенвальда. «Тельман підлягає розправі», — записав у своєму блокноті рейхсфюрер СС. Вирок оперативно було виконано. Дружину та дочку вбитого політика, також кинутих до концтаборів, у 1944 році звільнила Червона армія.
Згодом, у повоєнному СРСР активно пропагувалося ім’я Ернста Тельмана. Вулиці Тельмана були чи не у кожному великому місті. У Москві і досі є площа його імені і пам’ятник німецькому комуністу.
А от в Одесі їх немає вже кількадесят років незалежності. Сьогодні улиця Тельмана — це вулиця Василя Симоненка, українського поета який неодноразово бував в Одесі і має до нашого міста безпосереднє відношення. На відміну від далеких німецьких комуністів, які для нашого міста точно нічого хорошого не зробили…
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
