У рамках декомунізації багато вулиць Одеси змінюють свої колишні назви. Навіть сьогдні знаходяться і такі, хто виступає проти перейменувань. Але сьогодні ми розкажемо про три вулиці, проти перейменування яких точно не буде жодного голосу.
Це ім’я вулиця отримала 1964 року, коли Морис Торез– генеральний секретар центрального комітету компартії Франції (ФКП) – помер. То був до мозку кісток не просто комуніст, а справжній сталініст. Трудове життя розпочав шахтарем. З 1930 року він був генеральним секретарем комуністичної партії Франції.
У роки Громадянської війни в Іспанії (1936-1939) був сполучною ланкою між Москвою та підтримуваними нею республіканцями. З початком Другої світової ФКП схвалила окупацію Франції Німеччиною та була заборонена. Торез у цей час служив в армії, він дезертував і дістався Москви. Там і працював в подальшому у керівництві Комінтерну.
1944-го, після звільнення Франції, Тореза помилував де Голль. Особистим літаком Сталіна французького комуніста було доставлено до Франції, де той відновив «корисну» політичну діяльність. З 1950 року, після інсульту, став хворіти, часто довго лікувався в СРСР. Помер у 1964 році на борту теплохода «Литва» на шляху до Ялти, під час стоянки в Стамбулі.
Іменем цього «вірного ленінця», а точніше затятого сталініста, який підтримав, зокрема, криваве придушення Союзом РСР угорського повстання у 1956 році, назвали не лише вулиці у Дніпропетровську, Харкові, Кіровограді, Чернівцях та Одесі, а й місто Чистякове у Горлівському районі (все вже перейменовано). В Одесі Торез бував лише одного разу. Тут він приймав участь у вшануванні пам’яті французьких активістів, що свого часу підняли бунт на кораблях ескадри у 1919 році.
Цю вулицю перейменували доволі давно. Ще з 1995 року вона носить ім’я Лук’яна Рачкова. Це наш земляк, один із перших поселенців на Слобідці.
Народився Лумумба у 1925 році в провінції Катакомбе Бельгійського Конго. Він був доволі освічений, і займався політикою. 1958 року заснував партію Національний рух Конго (НДК) і став її головою. У країні розпочинався процес деколонізації. На перших виборах у травні 1960 року НДК здобула у парламенті 32% голосів, і Лумумба отримав пост прем’єра Республіки Конго.
Бельгія, як колишня метрополія, хотіла створити стабільну маріонеткову державу і, як і раніше, контролювати використання природних ресурсів країни. Лумумба хотів домогтися реального контролю за ресурсами країни. А значну їх кількість (мідь, уран та багато іншого) зосереджено в провінції Катанга, де лідером був прозахідний Чомбе. Він звинувачував Лумумбу у прагненні віддати все Москві. І дійсно, попадання видобувної промисловості до зони впливу СРСР було б гарно вигодою для «країни Рад» від повної деколонізації Африки.
Тим часом через зняття з посад бельгійських офіцерів в армії Конго почалися заколоти, масові вбивства та насильство над європейцями та місцевим населенням. Катанга під керівництвом Чомбе відокремилася. Чомбе обіцяв припинити заколот, якщо Лумумбу буде відсторонено від влади. Той не погодився. Втім, військові зробили це силовим шляхом. Лумумба був поміщений у в’язницю, але одразу випущений.
Коли ще в одній провінції піднялося повстання, Лумумба туди попрямував, але дорогою був схоплений військовими, переправлений до Катанги і там без суду та слідства пристрелений. Його діяльність оцінюється по-різному. Для когось він борець за незалежність, національний герой, для когось – політичний авантюрист, чиї дії спричинили громадянську війну в Конго.
У 1961 році у багатьох десятках міст Радянського Союзу вулиці отримали ім’я Патріса Лумумби. Не стала виключенням і Одеса. У нас перейменували Адміральский проспект. Лише у 1995 році йому повернули історичне ім’я.
Та й третій у цій зовсім не нашій трійці – в’єтнамський президент Тон Дик Тханг. Цікаво, що у 2004 році про появу в Одесі вулиці Тон Дик Тханга написало російське пропагандистське видання «Україна.ру». Але щоб там собі не фантазували рашисти, Обсерваторний провулок залишається Обсерваторним провулком.
Народився майбутній президент В’єтнаму 1888 року, коли його країна була французькою колонією. Здобув непогану освіту. Під час Першої світової служив на французькому флоті. За деякими твердженнями, в 1919 брав участь у повстанні французьких моряків у Чорному морі на крейсері «Вальдек-Руссо» на підтримку Радянської Росії.
Повернувшись 1920 року на батьківщину, зайнявся політикою. До 1947 він був уже членом ЦК компартії В’єтнаму, став одним з керівників збройної боротьби проти французької влади в Південному В’єтнамі.
Під час «звільнення з кайданів імперіалізму» з 1950 по 1969 роки цей товариш очолював Товариство в’єтнамо-радянської дружби. 1955 року став лауреатом Міжнародної Сталінської премії «За зміцнення миру між народами». У 1960-1969 роках він – віце-президент Демократичної Республіки В’єтнам, після смерті Хо Ші Міна у 1969 році – став президентом. Тон Дик Тханг був найстарішим у світі чинним главою держави. Помер 30 березня 1980 року в Ханої 91 року.
У 1980 році на його честь перейменували Обсерваторний провулок. Але назву дуже швидко змінили знову-ж таки, в «дев’яності». Наразі в Одесі, скоріш за все, ніхто і не пам’ятає цих радянських «інтернаціональних» назв.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
