Відзначаючи осіб, які першими розгледіли блискучі торговельні перспективи м. Хаджибея (Одеси) після його переходу під владу Російської імперії 1791 року як правило, не згадують про Бартоломія Галеру. Вочевидь, це зумовлено тим, що постать цього савойського дворянина та генуезького негоціанта більше пов’язана з історією Криму.
У серпні 1793 р. Б.Галера, перебуваючи у Генуї, просив російського посланника Якима Лізакевича передати до царського двору записку під назвою «Короткі роздуми про Чорноморську торгівлю», що була пізніше опублікована в «Архіві графів Мордвінових» й переклад якої подано нижче. Автор цієї записки виступає як переконаний прихильник принципів «вільної торгівлі», який декларував, що комерція потребує не стільки державної підтримки, скільки усунення бар’єрів на шляхах її розвитку.
Визначальним для розвитку причорноморських міст Галера вважав їхнє розташування щодо потенційних шляхів торгівлі. Саме через це він досить скептично дивився на перспективи розвитку майже усіх портів Криму і Тамані (в тому числі Феодосії, що стала для Б. Галери новою батьківщиною), роблячи виключення хіба, що для Євпаторії.
Автор «роздумів…» доводив переваги затоки Хаджибея перед гаванями Миколаєва та Херсона. Проте головним фактором, що зумовлював подальший розвиток чорноморської торгівлі, Б. Галера вважав приєднання під владу Російської імперії земель Правобережної України багатими на зерно та інші сільськогосподарські товари, які за умов скасування мит на старому кордоні могли знайти значний попит на європейських ринках.
Вражає те, що італійський дворянин спромігся звернути увагу на такі деталі, як можливість використання українських чумаків для транспортування зерна до Хаджибея та значних покладів місцевого вапняку для розбудови міста й порту. Галера передбачав складнощі із постачанням до Хаджибея деревини (це насправді було значною проблемою для Одеси в кінці ХVIIІ — ХІХ ст.), а також вважав за необхідне окрім будівництва портових споруд та складів для товарів ще й звільнити це місто від перебування військо (наприкінці ХІX ст. Хаджибей-Одеса ще розглядався
російськими урядовцями як важливий військовий пункт).
Галера пророче стверджував, що згодом цей порт слугуватиме «центральним пунктом, життєдійні проміння якого забезпечать… розвиток і добробут» усьому Північному Причорномор’ю і навіть більш віддаленим областям. Галера заперечував, що піднесення торгівлі Хаджибея може зашкодити найближчим до нього портам Миколаєву та Херсону вважаючи, що вони, маючи інші підгрунтя для свого розвитку (адміралтейство, суднобудування тощо), лише виграють як допоміжні порти одеської торгівлі.
Окрім зазначеної доповіді Галера запропонував російському керівництву низку інших проектів, зокрема: детальні пропозиції щодо влаштування карантинів у чорноморсько-азовських портах і записку «Про покращення становище Тавриди» складені у тому ж 1793 р. тощо. У 1794 р. Б.Галера знов вирушив до Тавриди. Як писав тоді Лізакевич: «Все місто Генуя ретельно стежить за подорожжю пана Галери. Надання йому пільг, покровительства і допомоги від нашої Августійшої Государині, допоможуть наважитися тутешнім багатим домам слідувати його прикладу, від чого населення Тавриди тільки розбагатіє. Втім, як відомо, Бартоломій Галера так і не розбагатів, переїхавши у Феодосію. Втім, повернемось до того, що ж він писав про Одесу.
Далі буде пряма мова, тож приводимо все в оригіналі.
«Один лише вигляд топографічного плану підтвердить це краще, ніж все що я міг би про це сказати. Проте, більш того, це єдине місце, де зовсім нема небезпеки льодоходу навесні, його близькість до Константинополя, легкість входу й виходу за будь-якої погоди й майже під будь-яким вітром, відсутність мілини, банки й будь-якої перешкоди, завжди будуть забезпечувати йому надзвичайну перевагу на місцями про які йшлося вище.
Як би не заперечували мені щодо незручностей (вони можливі, так само як і будь-де, й нижче я намагатимусь їх розглянути), проте варто ще раз сказати про те велике й незмінне правило, що негоціант приїде скоріше туди, де він зазнає менше витрат на дорогу, туди, де він може точніше за все розрахувати свої витрати, зворотній шлях та час, необхідне для тієї чи іншої спекуляції. Марно було б не визнавати цього. Вхід до Дніпровського та Бузького лиманів пов’язаний з тисячею перешкод, ті ж самі перешкоди повторюються і при виході (того і варто очікувати).
Іноді щоб їх здолати, потрібний тиждень, дві або три, а часто і значно меншого терміну достатньо щоб пропустити сприятливий момент навіть коли мова йде, лише про торгівлю сукном, шовковими тканинами, залізним товаром, та іншими предметами розкоші, ціна на яких змінюється лише незначно – але наскільки більш прикрі такі затримки для предметів першої необхідності, . особливо для зерна яке являє основу експорту.»
Таким от чином, можна сказати що цей негоціант дуже давно передбачив великі перспективи Одеси як порту і торгівельного центру. До того ж, він передбачив значні переваги для міста при скасуванні торгівельних мит. Можна хіба персонально поспівчувати йому — адже відродити стародавні торгівельні шляхи з Криму у Європу Галері так і не вдалося.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
