Ісаака Бабеля часто називають «російським радянським письменником». Це звучить трохи смішно, враховуючи походження, яке аж ніяк російським не назвеш. Та і з «радянським» теж не все так гладко. Звісно, працював Бабель у радянські часи, але зрештою за них його і було розстріляно. Давайте разом пригадаємо біографію цього неординарного чоловіка.
Ісаак Еммануїлович Бабель народився 1(13) липня 1894 року в Одесі на Молдаванці. Син торговця-єврея. Незабаром після народження Ісаака Бабеля його родина переїхала до Миколаєва, міста-порту, розташованого за 111 кілометрів від Одеси. Там його батько працював на закордонного виробнику сільськогосподарського обладнання.
Бабель, коли підріс, вступив до комерційного училища імені С.Ю. Вітте. Його сім’я повернулася до Одеси у 1905 році, і Бабель продовжив навчання з приватними викладачами доти, доки не вступив до Одеського комерційного училища імені Миколи I, яке закінчив у 1911 році. 1916 року закінчив Київський комерційний інститут.
Свої перші оповідання (не збереглися) писав французькою. У 1916 р. за сприяння М. Горького надрукував дві розповіді у журналі «Літопис». У 1917 р. перервав заняття літературою, змінив безліч професій: був репортером, завідувачем редакційно-видавничого відділу Держвидаву України, співробітником Наркомпросу, перекладачем у Петроградському ЧК; служив бійцем 1-ї Кінної армії.
1919 року Ісаак Бабель одружився з Євгенією Гронфейн – донькою заможного постачальника сільськогосподарського обладнання, яку він раніше зустрів у Києві. Після служби в армії він писав для газет, а також більше часу приділяв написанню оповідань. У 1925 році він опублікував книгу «Історія моєї голубники», до якої увійшли твори, написані за мотивами історій з його дитинства.
Популярність Бабелю принесла публікація кількох оповідань у журналі «ЛЕФ» (1924). Бабель — визнаний майстер короткої новели, видатний стиліст. Прагнучи до лаконізму, щільності письма, вважав собі зразком прозу Г. де Мопассана і Г. Флобера. У розповідях Бабеля барвистість поєднується із зовнішньою безпристрасністю оповідання; їхній мовний лад заснований на взаємопроникненні стильових та мовних пластів: літературна мова є сусідами з розмовною, російська простонародна оповідь – з єврейською містечковою говіркою, українською та польською мовами.
Більшість оповідань Бабеля увійшла у цикли «Конармія» (окреме видання – 1926) та «Одеські оповідання» (окреме видання – 1931). У «Конармії» відсутність єдиного сюжету заповнюється системою лейтмотивів, ядро якої складають теми жорстокості і милосердя, що протистоять одна одній. Цикл викликав гостру полеміку: Бабеля звинуватили у наклепі (С.М. Будьонний), у пристрасті до натуралістичних подробиць, у суб’єктивному зображенні Громадянської війни.
«Одеські оповідання» відтворюють атмосферу Молдаванки – центру злодійського світу Одеси. У циклі домінують карнавальний початок, самобутній одеський гумор. Спираючись на міський фольклор, Бабель намалював колоритні образи злодіїв та грабіжників – привабливих шахраїв та «шляхетних розбійників». Бабель створив також 2 п’єси: «Захід» (1928) і «Марія» (1935, дозволена до постановки в 1988); 5 сценаріїв (в т.ч. «Блукаючі зірки», 1926; за мотивами однойменного роману Шолом-Алейхема).
Протягом 1930-х років діяльність та твори І. Бабеля потрапили під пильну увагу критиків та цензорів, які шукали навіть найменшої згадки про його нелояльність до радянського уряду. Періодично Бабель відвідував Францію, де жила його дружина з донькою Наталі. Писав він все менше і три роки провів самотньо.
У 1939 році Ісаак Бабель був заарештований НКВС і звинувачений у членстві в антирадянських політичних організаціях та терористичних групах, а також у тому, що він шпигував на користь Франції та Австрії.
Під час арешту у нього вилучили кілька рукописів, які виявилися назавжди втраченими (15 папок, 11 записників, 7 блокнотів із записами). Доля його роману про ЧК залишається невідомою.
На допитах Бабеля катували. Його змусили визнати зв’язок з троцкістами, а також їх згубний вплив на свою творчість і факт того, що він, нібито керуючись їхніми настановами, навмисно спотворював дійсність і зменшував роль партії. Письменник також «підтвердив», що вів «антирадянські розмови» серед інших літераторів, артистів та кінорежисерів.
27 січня 1940 року Ісаак Еммануїлович Бабель був розстріляний. Розстрільний список було підписано Секретарем ЦК ВКП(б) Й. В. Сталіним. Прах письменника похований у спільній могилі №1 Донського цвинтаря.
Факт розстрілу Ісаака Бабеля переховувався. Дружина письменника Антоніна Пірожкова регулярно подавала запити про стан ув’язненого та отримувала відповідь: «Живий, здоровий, утримується в таборах». При реабілітації у грудні 1954 року їй видали довідку про те, що Бабель помер 1941 року від паралічу серця, і лише 1984 року став відомим точний рік смерті.
З 1939 до 1955 року ім’я Бабеля було вилучено з радянської літератури. У 1954 посмертно реабілітований. За активного сприяння Костянтина Паустовського, який добре знав Бабеля і залишив про нього теплі спогади, після 1956 року Бабеля повернули до радянської літератури. У 1957 році було видано збірку «Вибране» з передмовою Іллі Еренбурга, яку назвав Ісаака Бабеля одним із видатних письменників XX століття.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
Мало хто не знає про одеський Пасаж. Навіть сьогодні ця будівля вражає уяву своєю величчю та розкішшю, а сотню років тому це взагалі був справжній архітектурний шедевр. Для тих часів це був справжній універсальний магазин,…
