Свого часу Одеса могла похвалитися одразу декількома готелями вищого гатунку. Але громадянська війна та володарювання більшовиків внесли свої корективи. До наших часів дійшло не так багато готелів, але про один з них ми розкажемо. Мова піде про готель «Лондонський», що у радянські часи звався «Одеса».
Так, це не помилка. Першопочатково це мав бути звичайний будинок. Справа у тому, що Приморський бульвар з самого початку проектувався як престижне місце для будівництва, тому отримати право на зведення тут нерухомості могли далеко не всі.
Володарем ділянки №11 на Приморському бульварі став князь Павло Лопухін. Невдовзі велможа придбав для своїх потреб ще одну ділянку поряд,яка призначалась під присадибний парк.
Статус і положення князяз були доволі високими, тому грошей на будівництво він не шкодував. Проект було замовлено дуже відомому на той час архітектору Францу Карловичу Боффо. Врешті-решт, будівництво було завершене, а у парку споруджено величний павільйон. Будинок виглядав абсолютно відповідно статусу господаря.
Чому князь продав свій палац в Одесі французькому ресторатору Жану Батисту Карута, який раніше утримував заклад на Театральній, 10 і кондитерську на бульварі, наразі невідомо. Проте згідно з архівними даними в розкішних апартаментах аристократичної резиденції у квітні 1846-го відчинив свої двері готель «Лондонський».
Дуже зручне місце розташування та висока якість обслуговування привілейованих осіб були правилом у новому готелі. На додачу мався ще і чудовий панорамний вид з вікон. Це забезпечило «Лондонському» широку популярність та постійне збільшення потоку відвідувачів. В результаті господар у 1851-му році для збільшення економічного ефекту вирішив замовити проект реконструкції будівлі для збільшення її на один поверх без зміни стилістичного декору. Автором проект був той же Франц Боффо. 15 травня 1854 року готель було відкрито після грандіозної реконструкції.
А вже на початку 1860-х новим господарем готелю стає будівельний підрядник Волохов, при цьому утриманням перейнялася родина французьких підприємців Лательє. Французи забезпечили готелю статус одного з найфешенебельніших у місті, судячи з величини акцизу, що виплачувався. Вони ж залишилися утримувачами готелю і після зміни господаря будівлі на представника грецької династії грецьких фінансових ділок Раллі.
З 15 жовтня 1876-го Лательє поступилися своїми правами на управління надприбутковим бізнесом іншому французькому підприємцю Жюлю-Марку Кошуа, який розпочав свою діяльність у цих стінах з повного оновлення класичних інтер’єрів.
Готель «Лондонський» благополучно існував протягом півстоліття, приносячи своїм господарям чималі прибутки. У 1898-му його новим утримувачем Нестором Ящуком зі схвалення тодішнього власника Варфоломія Анжеловича Анатра було прийнято рішення про капітальну модернізацію за проектом одеського архітектора Юрія Дмітрієнка. Вона передбачала добудову з боку двору триповерхового флігеля та повну зміну зовнішнього декору будівлі з переплануванням основної його концепції. Зокрема, двір розділила стіна, з’явилася оперізуюча подвір’я галерея для поліпшення своїх конкурентних позицій із готелем «Санкт-Петербурзький» за алресою Приморський бульвар, 8, яку придбав Кошуа.
Відкриття оновлених розкішних апартаментів, які тішили своїх постояльців усіма останніми досягненнями науки і техніки того часу відбулося у святкову новорічну ніч 1900 року. Гостей готелю очікували ліфт, електричне освітлення, парове опалення та телефон. Втім, вищезгаданий Ящук вочевидь, не витримав тягаря фінансових витрат і вже 1904-го відмовився від своїх прав на готель.
Наступний ресторатор Адольф Васильович Магенер так само не довго затримався у керуючих розкішних апартаментів «Лондонського», віддавши перевагу завідуванню господарською частиною Євангелічної лікарні, його на посаді наприкінці 1900 – на початку 1910-х змінила Південноросійська артіль офіціантів Одеси. Вона і зустріла у цій якості революцію.
На диво, більшовики хоч і націоналізували готель, але не знищили його і не перетворили на житловий будинок. За радянських часів він мав назву «Одеса».
Доволі скоро, вже у 1930-х роках її перевели до класу «Інтурист». Тому перш за все тут селили різноманітних іноземців, що приїжджали до Одеси, а також відомих радянських зірок, перш за все акторів і співаків.
Готель неодноразово визнавався кращим в Одесі, але згодом виникла потреба в його реставрації. Вона проходила не так, як першопочатково було задумано. Замовник хотів, щоб готель працював як і раніше, а реставратори працювали лише над фасадом, водночас всередині могло іти переобладнання готелю під більш сучасні стандарти. Врешті-решт, компроміс було знайдено, і у 1988 році цей процес було завершено.
Після здобуття незалежності готель повернув собі першопочаткову назву, і тепер це знов «Лондонський». Тепер тут відвідувачам доступні декілька категорій номерів – від стандарту до «люкс» та «мансардних» номерів. Втім, у будь-якому номері відвідувачів чекає гарне обслуговування, комфорт та відпочинок.
Доречі, готель неодноразово знімався у кіно і продовжує це робити. Це одна зі справжніх прикрас сучасного Приморського бульвару. Сподіваємось, що так буде і надалі і плин часу не зможе його згубити.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
