Загалом у світі існує три острови Зміїних, але з них лише український донедавна був відносно безпечним. Болгарський острів Зміїний густо усіяний кактусами, що робить його практично непрохідним, а бразильський – кишить отруйними зміями. На нашому Зміїному змій немає. Але завдяки росіянам там тепер купа побитого військового залізяччя та нерозірваних боєприпасів.
У острова у різні епохи були різні імена. Давньогрецька – Левка, тобто «біла скеля». Греки вірили, що на острові було поховано героя Троянської війни – Ахілла, тому зустрічається також назва – місто Ахілла.
У VI столітті до нашої ери на острові було збудовано храм на честь Ахілла. Святилищу приписувалися якісь лікувальні властивості. Храм працював у сезонному режимі – в осінньо-зимовий період навігації робота припинялася. У святилищі височіла 20-метрова скульптура Ахілла в бойових обладунках, і, як свідчить легенда, у храмі було замуровано золотий щит Ахілла вагою 15 кілограмів. Археологи й досі розшукують щит.
За давньогрецьким міфом, власне, і сам острів був піднятий з дна моря матір’ю Ахілла, богинею Фетідою, щоб її син знайшов тут свій останній притулок. Греки вважали, що саме тут розташований світ Аїда, або царство мертвих, що опосередковано підтверджує знайдене на дні русло річки, що колись оминала острів за аналогією з річкою Стікс, якою Харон переправляв душі померлих на той світ.
Ахіллу та іншим загиблим героям, душі яких нібито теж вирушали сюди після смерті, моряки, що пропливали повз, привозили дари — золоті монети, коштовності та різні страви. Біля берегів і навіть прямо на пляжах Зміїного археологи виявили величезну кількість античних та середньовічних амфор і навіть назвали ці місця амфорними полями. А на так званому Золотому пляжі однієї з експедицій минулого століття було знайдено великий скарб із золотих монет. Проте більшість скарбів, за припущенням вчених, досі схована в печерах і гротах острова. Доступу до них поки не виявлено.
Гігантський причал, побудований ще за Радянського Союзу, здатний прийняти досить велике судно. Стратегічне становище острова виграшно з погляду дозорного об’єкта і розміщення, наприклад, системи ППО. Мабуть, так подумав і радянський уряд, розмістивши на острові в 1956 році роту радіолокації ППО, а також радіотехнічний взвод берегової системи спостереження ВМФ СРСР.
Проте воювати їм так і не довелося (принаймні жодних даних про це не збереглося) аж до переходу Зміїного до незалежної України. Саме тоді й розпочалася судова війна за розмежування територіальних вод: причиною було бажання відхопити багатий на нафту та газ шельф, а приводом — історичне право Румунії на острів, визнане Російською імперією після поразки у Кримській війні.
У 2009 році суд ООН поставив жирну крапку у суперечці, розділивши морський кордон. У Гаазі залишили за Україною невелику територію навколо острова за 12 миль, але віддали більшу частину шельфу Румунії — майже 80% спірних територій. За оцінками експертів, це 12 мільйонів тонн нафти та 70 мільярдів кубометрів газу.
Острів згодом отримав статус населеного пункту. Декілька останніх років острів Зміїний почали активно розвивати як центр туризму та відпочинку. Адже, крім чорного золота, тут є і металеве…
На Зміїному можна було знайти залишки старої військової та будівельної техніки, а також залишки дотів та бетонних майданчиків зі шматками поржавілої арматури (хоча це теж можна назвати своєрідною екзотикою). Однак острів не справляє враження старої закинутої військової бази — він приваблював своїми унікальними пейзажами та багатою історією.
На 2021 рік на території 20,5 гектара збереглося кілька одноповерхових будиночків, які відремонтовані за останнім словом «євро», облагороджені альтанками, плитковими алеями, лавками та клумбами, а також зберігся маяк, збудований ще в XIX столітті, а поряд — історичний музей. Знайдені амфори, залишки якір та інші знахідки, зроблені у прибережній акваторії, розміщені в музеї, створеному на острові як філія Одеського історико-археологічного музею. Тут же можна побачити рештки черепиці та колон храму Ахілла, а також його художню реконструкцію.
Нещодавно у північній бухті острова було виявлено античний корабель, орієнтовно IV століття до нашої ери. Це найдавніше судно з усіх, що коли-небудь були знайдені в Чорному морі, і, крім того, єдиний корабель античних часів, що зберігся. На дні видно тільки кістяк, а саме судно знаходиться в ґрунті. За 80 метрів від нього також знайдено близько тисячі порожніх античних амфор.
Прикордонниками на острові командував Роман Гоцький. Близько третьої ночі 24 лютого 2022 року разом з підлеглими він почув повідомлення з російського військового корабля. Той повідомляв інше судно, цивільне, про те що район Зміїного замінований і туди заходити не можна. Це був перший поганий сигнал.
Захисники зайняли свої оборонні позиції. Однак, коли сонце повільно зійшло з-за обрію і розпочало освітлювати все море навколо острова золотавим промінням, навіть сліду ворогів не було помітно.
Тільки під час шостої ранку росіяни вирішили звернутися до захисників Зміїного. Після трьох годин напруженого очікування на рації українських прикордонників на «16 каналі» – міжнародному відкритому зв’язковому каналі для суден, пролунало повідомлення від «російського корабля».
Ні один із захисників Зміїного не мав наміру піддаватися жодним умовам. Проте, атмосфера на острові раптово стала неймовірно напруженою.
Важко було не тільки через усвідомлення того, що розпочалася війна, але й через невизначеність – як саме ця війна вплине на невелику групу людей, що тримається на крихітному куску землі серед нескінченного моря.
Кожні 15-20 хвилин голос із радіоприймача намагався змусити їх здатися, але навколо, аж до самого горизонту, не було помітно жодного ворога. Після трьох годин марнування часу на умови ведення переговорів, росіяни перейшли до іншої тактики – загроз та шантажу. Починаючи з 9 ранку, вимагалось здати зброю, інакше загроза повного знищення всієї групи військових повинна була стати реальністю. Водночас до берега підійшов фрегат «Васілій Биков».
Приблизно серед дня до «Бикова» приєднався ще один корабель, з якого, власне кажучи, почав надходити цей безкінечний потік загроз — відомий флагман Чорноморського флоту, крейсер «Москва».
Прихід кораблів вніс не тільки зміни у вигляд горизонту. Практично негайно після прибуття російських суден був випущений перший вистріл з палубної артилерії в бік острова. Стріляв «Васілій Биков» — снаряди не досягли місцевості і впали в море недалеко від крутих берегів Зміїного.
Після полудня російські військові розпочали авіаудари на острів за допомогою літаків Су-27 і Су-34. Протягом трьох годин вони знищили все, що знаходилося на острові, використовуючи вогонь зі корабельних важких гармат. Проте, не зважаючи на постійні обстріли, два евакуаційні катери з материка змогли прорватися до острова, призначені для евакуації до 20 осіб. Загалом, тільки троє цивільних вирішили залишити острів.
До вечора ситуація на острові стала катастрофічною. Обстріли не припинялися, і голос із російського корабля «Москва» ставав все більш агресивним. Вже не йшлося про «продовження кар’єри», а просто грозили повним знищенням.
Гарнізон на острові був на межі вибуху. Хоча жертв серед них не було, але свідомість того, що вони залишились без захисту перед «вбивцею авіаносців» із жодним шансом на допомогу, створювала атмосферу великого безпокою. Не дивно, що приблизно о 6 вечора нерви не витримали, і накопичена протягом дня обуреність та зневага виразились в «повідомлення» до російського корабля, яке стало одним із найвиразніших гасел цієї війни.
Ввечері 24 лютого було розповсюджено міф, що всі 12 захисників острова загинули. Але по-перше, їх було не 12, а по-друге, вони не загинули. Після наступного обстрілу, приблизно за годину після нецензурного цілевказання для «Москви», втратився зв’язок з островом, і кораблі з російськими десантниками захопили Зміїний. Весь гарнізон і цивільне населення острова опинилися в полоні. Також в полон потрапила і евакуаційна група, що йшла до острова.
Окупанти облаштували на острові передовий пункт своєї ППО. В комбінації з крейсером «Москва» вони бачили все в морі та контролювали обстановку над чорноморським узбережжям. Але це тривало недовго.
Знищивши «Москву» вдалим ракетним ударом, українські військові почали планувати визволення острова. 7 травня українські сили спробували звільнити острів, але росіян було занадто багато, і тоді операція зазнала невдачі. В подальшому цілий місяць українці обстрілювали острів з артилерії, винищуючи все, що там знаходилось.
Триматись далі на острові росіяни не могли. Остаточно вони це зрозуміли, коли ракетами «Гарпун» було потоплено буксир, що йшов до острова. Після того окупанти кинули все, що не могли вивезти вертольотами і втікли з острова. Згодом туди повернулись наші військові і встановили прапор України. Зміїний відвідав навіть президент Зеленський. З тих пір острів перебуває під українським контролем, хоч постійно там гарнізон ми вже не тримаємо.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
