Хоча весь світ, як і раніше, славить за винахід кінематографу французів братів Люм’єр, ми, анітрохи не відбираючи їхніх заслуг, розповімо вам про одеського винахідника Йосипа Тимченка. Він винайшов кінематограф раніше відомих братів. Але не зумів зробити свій винахід масовим.
15 квітня 1852 р. у с. Окіп Харківської області у багатодітній родині народився талановитий винахідник, інженер Йосип Тимченко. Після закінчення церковної школи місцевий священик направив Йосипа з рекомендаційним листом до механічного закладу Харківського університету як «в’юноша зело здатного до точних та інших механічних наук». У 14 років він потрапив на навчання до інженера-механіка та оптика Харківського університету Олександра Едельберга.
Тимченко працював там 7 років і здобув відмінну репутацію майстра з точної механіки. Потім Йосип Тимченко вирушив до Одеси. На початку XX ст. кілька років проводить у рідному селі, продовжуючи конструювати геніальні винаходи.
Величезною популярністю в студентському та науковому середовищі на той час користувався легендарний етнограф, антрополог та мандрівник Микола Миколайович Міклухо-Маклай. Під впливом його досліджень Йосип у 1874 році разом із компанією харківських студентів вирішує вирушити до далекої Океанії. Молоді люди прагнули заснувати на далеких тихоокеанських островах колонію. Шлях у далеку Океанію лежав через Одесу, куди й попрямувала компанія. Але, прибувши до Одеси, група з невідомих причин розпалася, а більшість її членів повернулася назад до Харкова.
Проте Йосип Тимченко вирішив залишитись в Одесі. Тут він влаштовується на роботу в Одеське товариство пароплавства та торгівлі і вже наступного, 1875 року, створює пристрій для перевірки манометрів парових котлів. До цього всі манометри для контролю вирушали до Англії. Трохи пізніше він робить і свій перший винахід – електричний корабельний годинник. Спочатку годинник був подарований губернатору Одеси, який відправив їх до Петербурга для подарунка імператору. Однак до місця призначення подарунок так і не доїхав, загубившись дорогою.
Тим часом слава про талановитого механіка-самоука досить швидко поширилася Одесою. Йому запропонували взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади механіка Одеського університету. 24 березня 1880 року Йосипа Андрійовича було обрано на посаду закритим голосуванням на засіданні фізико-математичного факультету.
Майстерня, в якій він отримав посаду, розташовувалась у непридатному приміщенні, а грошей для нової будівлі університет не мав. І тут Йосип Тимченко абсолютно безкорисливо пропонує свою допомогу. Він заявляє про готовність надати у розпорядження університету власні 15 тисяч рублів з їх безвідсотковим поверненням протягом наступних 15 років. Ну а будівля нової майстерні, яку університет збудує на ці гроші, буде власністю університету.
Проте найцікавіше полягало в тому, що грошей для будівництва Тимченко не мав. Йому довелося взяти в борг необхідну суму. Примітно, що він зміг повернути кредиторам зі своєї кишені не тільки всю суму кредиту, а й ще сім тисяч карбованців відсотків. І це притому що його платня становила лише 36 карбованців на місяць!
Через шість років будівництво будівлі було завершено. Новосілля відзначили 15 жовтня 1886 року. Будівля майстерні була двоповерховою: на першому розташовувалася сама майстерня, на другому – кабінет Тимченка, квартира його родини та житлові приміщення для учнів. Тепер Йосип Андрійович зміг повністю присвятити себе науці та винахідництву.
За наступні кілька років він зробив у своїй майстерні чимало цікавих винаходів. Тимченко конструює цілу низку приладів, які дозволяли вченим досліджувати клімат Землі. Серед його винаходів плювіограф – прилад для вимірювання рідких та твердих атмосферних опадів, анеморумбограф – прилад для безперервного автоматичного запису швидкості та напряму вітру, а також пишучий ртутний барометр.
Також винахідник конструює програмний механічний пристрій для руху небесних тіл орбітами, який був використаний в Одеській обсерваторії. Крім того, Тимченко розробляє мікрохірургічні інструменти для проведення очних операцій.
На замовлення імператорської грязелікарні на Куяльнику вченим була розроблена необхідна апаратура і техніка. Завдяки ній грязелікарня стала одним з кращих європейських курортів. Прилади Тимченка та технічні проекти виставлялися на міжнародних та всеросійських виставках у Парижі, Петербурзі, Нижньому Новгороді та Одесі, де винахідник був нагороджений за свої заслуги п’ятьма золотими та трьома срібними медалями.
Але все ж таки головним винаходом у його житті стало створення кіноапарата. Відкриттю передували кілька років напруженої роботи. Нарешті, 1893 року разом із професором Московського університету Миколою Олексійовичем Любимовим Тимченко розробляє стрибковий механізм, що дозволяв уривчасто змінювати кадри в стробоскопі.
Сам винахідник називав свій стрибковий механізм «равликом», оскільки насправді це була вдосконалена черв’ячна передача. Невеликий сектор гвинтової різьби на стрижні був зроблений не похило, як у звичайних черв’ячних передачах, а частиною похило, і перпендикулярно до стрижня. Цей сектор чіпляв зубчасте колесо, що розташовувалося поруч. Коли зуб колеса потрапляв на перпендикулярну частину сектора, колесо не рухалося. Потім через половину обороту стрижня сектор піднімав зуб, колесо робило стрибок, а наступний зуб знову потрапляв на перпендикулярну частину сектора. Це й забезпечувало переривчасту зміну зображень.
Звичайно, Тимченко не збирався зупинятися на досягнутому. Разом з іншим винахідником Мойсеєм Пилиповичем Фрейденбергом створює кіноапарат власної конструкції — кінетоскоп. У свою чергу Тимченко бере участь і в розробці автоматичної телефонної лінії Фрейденберга.
За допомогою кінетоскопа на одеському іподромі він знімає два невеликі фільми «Вершник, що скаче» і «Списометальник». А восени 1893 року винахідник організував в Одесі перші громадські покази своїх творінь. Збереглися оголошення, які він давав у місцевих газетах того часу. Наприклад, у листопаді 1893 року газета «Одеський листок» повідомляла, що відкрилася «художня виставка живих фотографій, що рухаються за допомогою електричної машини».
Таким чином, кіно таки народилося не в Парижі, а в Одесі. Причому на два роки раніше за братів Люм’єр! Згодом Тимченко демонстрував свій винахід на Московському з’їзді вчених, де отримав подяку. Втім, запустити свій виріб у широке виробництво Тимченко не зміг. Тому і не став таким відомим,як брати Люм’єр.
Верховка влади вирішила позбавити Йосипа Тимченка можливості працювати. У 1909 році його було звільнено з посади керівника університету. Побудована власним коштом майстерня та будинок для сім’ї була конфіскована та переобладнана в протичумну лабораторію. Було вирішено, що винахіднику для життя та роботи вистачить кімнати гуртожитку.
Виявившись непотрібним університету, Йосип Тимченко вирушає до рідного села Окіп, взявши з собою частину обладнання. За кілька років будує будинок, працює над новими приладами.
Однак у зв’язку з початком Першої світової війни виникла потреба у кваліфікованих кадрах, впровадженні нових технологій, конструюванні нової зброї. Тому імперська влада вирішила повернути майстерню Тимченка та переконала винахідника працювати на благо армії. Так, механік відновлює роботу при Одеському університеті. Винаходить верстат, який дозволив виробляти набої в 3 рази швидше.
Про життя Тимченка після революції відомо небагато. З настанням радянської влади розформували Одеський університет. На прохання Йосипа Тимченка про повернення власного будинку та майстерні він отримав гостру відмову. Пролетарське керівництво назвало винахідника «буржуєм».
Понад 40 років винахідник присвятив роботі в Одеському університеті. Зрештою останні роки життя провів у злиднях. В результаті він був змушений постійно шукати приватні замовлення, щоб прогодувати сім’ю та утримувати університетську майстерню.
Йосип Андрійович Тимченко помер 20 травня 1924 року у віці 72 роки. Він встиг застати розквіт німого кінематографа, який став ще за його життя однією з найпопулярніших розваг в Одесі.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
