Куяльник – це унікальний лиман, що знаходиться під Одесою. Щороку тисячі українців і не лише приїжджають до лиману, відпочити та поправити своє здоров’я.
На думку деяких дослідників, назва курорту пов’язана з високою концентрацією солі у воді лиману (від тюркського «куянлик» – густий). Невипадково у літературі слов’янських народів нинішні одеські лимани називалися «Солоними озерами».
Російський лінгвіст А.І.Соболевський у своїй праці «Лінгвістичні та археологічні дослідження» вважає, що так у стародавніх слов’ян називалися «човновий причал, пристань». У минулому Куяльницький лиман, як і Хаджибейський, був затокою Чорного моря. Припускають, що на прилеглій до Куяльнику Жевахової горі було стародавнє поселення, а на березі лиману знаходилася одна з пристаней жвавого торгового шляху Києва річками Рось – Південний Буг – Кодима – Куяльник до берегів Болгарії та Греції. Цей шлях мав ту перевагу, що завантажені товарами човни йшли до Чорного моря, минаючи дніпровські пороги.
Яка з двох версія правильна – достеменно невідомо і досі. Втім, може бути так, що вірними є обидві.
Солоні води лиману, відірвавшись від моря, ущільнювалися в рапу — насичений соляний розчин. Своєрідність одеської групи лиманів ще й у тому, що на дні залягли шари грязі і мулу. В результаті мул містить безліч різних мінеральних частинок та органічних речовин.
Складні хімічні процеси і функціонування різних бактерій надали грязі безцінні лікувальні властивості. Немов у гігантській лабораторії, вірніше, підводному хіміко-фармацевтичному заводі, безперервно вироблятиметься цей бруд на дні лиманів.
Перші видобувачі солі і чумаки, що розвозили добуту сіль Куяльницького лиману імперією ще в минулі століття мимоволі випробували на собі цілющий вплив рапи та бруду, і пішли гуляти світом чутки та легенди про чудесні зцілення.
Це стало залучати на береги Куяльницького лиману хворих людей, які сподіваються полегшити свої страждання. Слідом за стражденними сюди потяглися допитливі лікарі. Найрішучіші з них, як це було не раз серед медицини, перевіряли дію рапи і бруду на собі, а потім пробували лікувати своїх пацієнтів.
1833 року до Одеси прибув молодий, ерудований, енергійний доктор медицини Ераст Степанович Андріївський. Дізнавшись про цілющу силу мулу та вод Куяльницького лиману, він зумів переконати міське правління у необхідності створення тут лікувального закладу.
Нову сторінку в історію курорту «Куяльник» вписав призначений завідувати лікарнею в 1868 доктор А. Бертензон. Тоді було збудовано нову лікарню на 15 кабін, сім будиночків з 80 мебльованими кімнатами, ресторан, висаджений парк і, завдяки його наполегливим проханням, до лікарні 1873 року було підведено залізницю, що з’єднала лиман із морським портом та залізничним вокзалом.
У 1890 році, у зв’язку з зростання популярності і відвідуваності курорту, було розпочато будівництво нової водогрязелікарні за проектом академіка архітектури Н. К. Толвінського. 8 травня 1892 року нова , одна з найкрасивіших у Росії, найбільш високомеханізована і така, що володіє найбільшою пропускною спроможністю лікарня прийняла перших хворих.
У районі Куяльницького лиману розташована найнижча точка України: мінус 5 метрів від рівня моря. Рівень води в лимані та його солоність регулярно зазнають змін. У посушливі роки площа водоймища зменшувалась майже вдвічі. Тричі – у 1907, 1925 та 2014 роках – для порятунку лиману від пересихання в нього через спеціально прориті канали запускалася морська вода.
Ще одним несприятливим фактором є незаконний видобуток піску на схилах лиману. Існує загроза руйнування схилів та втрати рекреаційних ресурсів. Залишається актуальною і проблема забруднення Куяльницького лиману через стік річки Великий Куяльник та з навколишніх полів.
Сульфідно-мулові Куяльницькі грязі за своїми лікувальними властивостями визнані еталонними. Вони сприяють зменшенню запальних процесів, зміцнюють імунітет та відновлюють функції пошкоджених органів та систем організму. Рапа лиману також має лікувальні властивості, а мінеральна вода «Куяльник» допомагає при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
А лікуватися грязями зовсім просто – потрібно обмазатись ними і трохи в них посидіти. У грязі міститься багато корисних для нашого організму мікроелементів. Але без призначення лікаря можна переборщити із самолікуванням, тому краще проконсультуватися з медиками у санаторії. До речі, навіть саме повітря на березі лиману вважається корисним. Тут неймовірно пахне сіллю.
Втім, одесити вірять, що місцеві солі, води та «бруди» лікують чи не всі хвороби, зокрема опорно-рухового апарату, нервової системи, допомагають при безплідді.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
