Навіть якщо ви ніколи не були в Одесі, то зустрічали це слово кожен день у супермаркеті. Відома торгівельна марка, що виробляє різноманітну молочну продукцію відома кожному українцю. Але насправді Люстдорф — це назва поселення, історія якого нараховує вже більше двох сотень років.
Ні для кого не є новиною, що суттєву часть населення Півдня свого часу складали іноземні переселенці та колоністи. Їх запрошували російські імператори, очікуючи на те, що іноземці допоможуть розбудувати та освоїти ці пустельні території.
Коли перші поселенці приїхали на одеську землю, вони знали лише рідну мову, але це не завадило їм почуватися повноправними громадянами країни. Їм дозволялося вести діловодство та викладати у місцевих школах німецькою мовою, а російською перекладали лише особливо важливі документи.
Поселенці, наприклад, не мали уявлення про те, коли потрібно удобрювати землю, і, без будь-якої задньої думки, удобрювали її постійно. Внаслідок чого вони й отримували украй нестабільні врожаї. Так, якщо місцеві селяни рік у рік стабільно збирали зерна по 10 центнерів з гектара, то німці брали то 30, то 40 центнерів. Це постійно викликало невдоволення у навколишніх мешканців, які не розуміли, як і чому так виходить.
Спершу німецьку колонію назвали Кайзергейм. Однак імператору ця назва не сподобалася, і поселення перейменували на Люстдорф, що в перекладі означає «веселе село». У 1907 році на честь царської дочки Люстдорф отримав нову назву — Ольгіно.
Проблеми у люстдорфських німців почалися після революції, з початком розкуркулювань, репресій та боротьби з релігією. Кірху було знесено, від неї залишився лише флігель. А потім прогриміла війна, після якої всі німці скопом були виселені, хто опинився в Німеччині, хто в Сибіру чи Казахстані. Така невесела історія «веселого села». Цікаво, що стара німецька назва передмістя вживається мало, але повернулася одеській вулиці, що веде до нього, тому Люстдорфська дорога — шлях на Чорноморку.
Досить довгий час Люстдорф, де-юре, будучи Одесою, жив від неї на значній відстані, що дуже влаштовувало німецьких колоністів. Але така самотність не влаштовувала одеську владу. А оскільки одеській владі ніколи не було знайоме слово «жадібність», і всяке нововведення, що здавалося небезпечним, спочатку абсолютно безкорисливо випробувалося на сусідах (а вже потім впроваджувалося у себе), то і перший одеський трамвай був пущений від гріха подалі, тобто подалі від Одеса. А далі за інших був тільки Люстдорф.
Здійснив цей проект бельгійський промисловець пан Р.Е. Легоде. Трамвайна лінія з’єднала Люстдорф та 16-ту станцію Великого Фонтану. Для цього в Люстдорфі було споруджено спеціальне трамвайне депо, а на 16-ї станції Великого Фонтану — спеціальна трамвайна лава (і те й інше — архітектурні пам’ятки ХІХ століття).
Відкриття лінії відбулося 9 серпня 1907 року. Гостей вразила європейська винахідливість пана Легоде, все було продумано до дрібниць — була навіть власна електрична підстанція. Усі відзначили, що підстанція збудована з великим смаком, а на дверях головної трансформаторної будки навіть красувався череп з кістками.
Урочисте відкриття завершилося легким святковим обідом, столи для якого накрили прямо на трамвайних коліях. Щоправда, після перших 15 тостів до столу несподівано подали трамвай, тож усім, хто встиг стати з-за столу, довелося вирушити в дорогу.
Вагони першого сільського трамваю були розраховані на 20 сидячих місць та по шість стоячих на передньому та задньому майданчиках. Нині від старих споруд у Люстдорфі збереглася частина депо – будівля електростанції із червоної цегли. Лінія Люстдорфського трамваю проходила вздовж пляжу, проходячи містком над річкою, що впадала тут у море. Так тривало до тих пір, поки трамвай, що доходив до Люстдорфа, був вузькоколійним. 1934 року лінію трамвая вкоротили. Якийсь час у бік моря зберігався глухий кут, але на початку 1990-х його закатали в асфальт. Але де-не-де ще можна знайти залишки рейок.
Здобувши зв’язок з Одесою, Люстдорф став найпрестижнішим курортом. До 15 тисяч дачників виїжджало сюди на літо. Для них були зведені готелі-санаторії «Вілла Кітті», «Вілла Неллі». Але одесити з більшим полюванням на літо знімали доглянуті німецькі будиночки з охайними німецькими господарями.
Особливо це полюбляли робити одеські шляхетні дружини. Чим приваблював Люстдорф? Будемо відвертими: своєю віддаленістю від Одеси. Поки чоловіки знаходились в самій Одесі, їх не дуже обтяжені подружньою вірністю дружини могли у відносній безпеці зустрічатись з коханцями.
Дуже багато знаменитих і творчих людей відпочивали саме в цьому районі. Наприклад, Іван Бунін, Олександр Купрін та Велимир Хлєбніков. Михайло Врубель відпочивав тут регулярно. В одному з напівзруйнованих будинків було знайдено шматок шпалери, на якому зображено малюнок Врубеля. Наразі він знаходиться у московського колекціонера. Особливо примітний для любителів літератури будинок відпочинку «Зелений мис». Колись у будівлі корпусу №6 знаходилася вілла Гільдербранта, до якого з 1906 по 1906 рік часто зупинялася Анна Ахматова. Тут їй тричі робив пропозицію руки та серця Микола Гумільов, але поетеса тричі відмовляла.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
