Михай Емінеску є першим, хто зробив румунську мову справжнім предметом мистецтва, оскільки румунська поезія була лише на початку свого шляху. Вивчивши філософію, юриспруденцію, медицину, економіку, соціологію та інші предмети, він досяг реальних успіхів у своїй кар’єрі журналіста.
Міхай Емінеску (справжнє прізвище Емінович) народився у січні 1850 року в багатодітній родині дрібного поміщика. Батько прагнув дати освіту всім синам і, віддаючи перевагу німецькій школі, відправив їх навчатися в Чернівці, які тоді перебували на території Австро-Угорщини.
Молодшого із синів – Міхая важко було назвати старанним учнем, тим паче, що німецька давалася йому важко. Натомість він з цікавістю поставився до уроків румунської словісності, які вів його улюблений вчитель – Арон Пумнул, учасник революції 1848 року, який прищеплював своїм учням любов до румунської мови та почуття патріотизму.
Перший з відомих віршів Емінеску написано 1866 року на смерть Арона Пумпула. Цього року під прізвищем Емінеску пештський журнал «Прізвище» («Сім’я») опублікував кілька віршів молодого поета. До цього часу належить написана їм із глибоким почуттям патріотизму поема “Розтлінні юнаки”. За роки життя в Буковині Емінеску виховувався в тісному спілкуванні з діячами української літератури і бездоганно оволодів українською мовою.
Молодий поет гостро відчував спорідненість національно-визвольних процесів українського і румунського народів, що надало нового імпульсу його думці і творчості. Але чернівецький ліцей Міхай так і не скінчив.
Не закінчивши гімназію, в 1869 році Емінеску на вимогу батька стає вільним слухачем Віденського університету, де вивчає філософію, філологію та юристпруденцію. Молодий поет публікує ряд віршів і одну з найкращих поем «Епігони» — поетичний маніфест мистецтва та життя на службі народу.
З осені 1872 по вересень 1874 Емінеску живе в Берліні, де прослухав цикл лекцій у Берлінському університеті. На цей час належить написання поем “Імператор і пролетар” і “Ангел і Демон”. Паризька комуна дуже вплинула на поетичне світовідчуття поета.
У вересні 1874 року у пошуках заробітку Емінеску переїжджає до Ясс. Тут він закінчив поему «Келін». В алегоричній формі поет прославляє возз’єднання з батьківщиною. У Яссах Емінеску працює учителем гімназії, бібліотекарем, шкільним інспектором. У 1877 році, отримавши запрошення газети «Тімпул» («Час»), він перебирається в Бухарест. Поетові постійно доводиться багато працювати, оскільки за свої вірші гонорарів він, як і раніше, не отримує.
У ці роки Емінеску пише соціально-філософські “Послання”, закінчує свій найбільший твір – поему “Лучаферул”, з якої працював понад вісім років. Виснажлива робота, хронічна бідність, постійна невпевненість у завтрашньому дні і духовна незадоволеність призводять до депресії і в червні 1883 до психічної хвороби, яка, незважаючи на поліпшення після лікування, переслідуватиме його до кінця життя.
Лікарі рекомендували йому відпочинок, спокій, впорядковане життя та… морські ванни. Про користь морських купань він знав з власного досвіду — ще влітку 1882 провів десять днів у Констанці. Ця поїздка справила на Емінеску позитивне враження, але вода була вже холодна, і повноцінного лікування тоді не вийшло.
У цьому ж 1883 році виходить єдина прижиттєва книжка його віршів. Ім’я Емінеску одразу отримало визнання, але йому це вже було байдуже.
Тепер після оздоровлення в Австрії та поїздки до Італії було вирішено повторити морську терапію на якісно іншому рівні. Обізнані лікарі порадили лікування морськими та грязьовими ваннами на одеських лиманах. Провівши в санаторії лікаря Яхімовича цілий місяць, Емінеску ретельно займався головною справою – лікуванням хворих ніг. Він приймав гарячі грязьові ванни, багато гуляв берегом лиману.
Після того, як на початку вересня Емінеску залишив лиман і переїхав до готелю «Страсбург» на Катерининській вулиці, він мав час та можливість краще познайомитися з міськими пам’ятками. Першими з них були пам’ятник Рішельє та велетенський сходи, що пізніше отримала назву Потьомкінської. Дорогою туди, на початку сусідньої з Катерининської вулиці Рішельєвської кипіло будівництво, теж гігантська – йшло зведення будівлі театру опери та балету.
Тяжка хвороба не відпускає поета, а мізерна пенсія дозволяє лише не померти з голоду, тому йому незважаючи ні на що доводиться у рідкісні місяці просвітлення багато працювати, часом через силу.
15 червня 1889 року Міхай Емінеску помер в одній із бухарестських лікарень. Емінеску залишив по собі багату публіцистичну спадщину, масштабні незакінчені проекти в галузі драматургії, фольклорні збірки. На думку дослідників, він є одним із найбільших класиків світової літератури.
День народження Міхая Емінеску став офіційно відзначатись як День культури Румунії з 2010 року. Це рішення було закономірним: ім’я поета є символом румунської культури, його вважають творцем сучасної румунської мови.
31 травня 2011 року пам’ятник поету встановили і в Одесі. У церемонії відкриття взяв участь генеральний консул Румунії Ніколаш Черасела та делегація дітей з Румунії. Відкриття присвячене дню пам’яті поета, який відзначається 15 червня – у день його смерті.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
