12 липня, трохи більше місяця тому, відзначили День фотографа – професійне свято тих, хто вміє зупиняти мить. Для нас фотографія давно перестала бути дивом і будь-який власник мобільного телефону здатний без проблем займатися цим видом творчості. Адже мистецтво фотографії з’явилося майже дві сотні років тому, і Одеса стала одним із перших міст імперії, де почали працювати фотографи та фотоательє.
Перша фотографія в історії з’явилася в 1826 році, і відразу ж знайшлися охочі відобразити свій портрет на шматочку картону. Однак цей процес не був таким швидким, як сьогодні — іноді, щоб отримати фотографію, потрібно витратити цілий день. Наприклад, щоб зробити найперші фото, людина мала сидіти мовчки і зовсім нерухомо дуже довгий час.
Щоб «моделі» не так болісно було очікувати на закінчення процесу, фотографи використовували зручні крісла з підлокітниками та спеціальні важкі підставки з тримачами для голови. Голову фіксували у потрібному положенні, щоб її не можна було повернути чи опустити та зіпсувати фото. Ймовірно, через те, що цей процес був дуже трудомістким, фотографи більше любили знімати інтер’єри та вулиці, а не людей.
Після винаходу дагеротипії – процесу з використанням йодистого срібла – процес створення фотографії скоротився до 15 хвилин. Але спочатку фотографії все одно робили рідко, тому що їхня вартість була дуже високою, і в 1850-х роках вона іноді наближалася до середньої зарплати. Готову фотографію наклеювали на картонну підкладку, а на звороті наносили інформацію про фотографа, ательє, місце зйомки та ставили дату.
Через два десятки років після винайдення фотографії перше фотоательє з’явилося і в Одесі. 1843 року тут відкрився, як тоді казали, «фотографічний кабінет». Це було друге після московського фотоательє у країні. Процес зйомки став досконалішим і доступнішим, і в газеті «Одеський вісник» з’явилася інформація про відкриття першої одеської фотографії, власником якої був «живописець» Філіп Гааз. Там було зазначено, що «портрет однієї особи… друкується протягом 10-14 секунд, а знімок неживого предмета… в одну секунду».
Гааз постійно їздив до Європи, звідки привозив останні новинки. Спочатку він використав дагеротипію, доки з’явився метод створення негативу, з якого можна було друкувати безліч знімків.
Незважаючи на те, що процес постійно вдосконалювався, фотографії були дорогим задоволенням, доступним лише заможним людям. Їхня ціна коливалася від трьох до семи рублів. Зображення були не дуже якісними, тому у фотомайстернях працювали ретушери, які покращували фото заможних клієнтів.
За кілька років після появи фотомайстерень в Одесі, жителі міста вже поіменно знали майстрів фотосправи. Одним із них був Йосип Мігурський, власник магазину фотоприладдя. Також він створив підручник з фотосправи та відкрив так званий фотоінститут, де навчав мистецтву фотографії. Мігурський був одним із найкращих фотографів Одеси, його роботи були відзначені нагородами на внутрішніх та міжнародних виставках. Крім того, одесит перебував у паризькому фототоваристві.
Ще один фотограф — Рудольф Феодоровець, також був відомий одеситам і мав салон у Парижі. А майстерня Василя Чеховського на Дерибасівській була відома всьому місту протягом двох десятків років. Серед одеських фотографів були представники «вузької спеціалізації». Наприклад, Самсон Маргуліс не лише служив судово-поліцейським фотографом, а й проводив експертизу документів для одеської поліції. До речі, саме фотомистецтво дало поштовх розвитку криміналістики, а також появі нового виду документів із фото, що засвідчували особу людини.
Зробити гарні фото на той час було непросто. Для цього фотографи знімали студії зі скляними стелями та використовували фотоспалахи. Останні були металевий піддон з довгою ручкою, на який насипали магній і підпалювали. Через це у фотостудії стояв огидний запах, а крім того, існувала небезпека пожежі.
Сьогодні ми зберігаємо вдома сімейні фотоальбоми та стоси розрізнених фотографій, а на той час створення фотографії було цілою подією. В ательє приходили цілими сім’ями та одягалися як на свято. Однак при цьому ви не побачите на жодній старій фотографії усміхнених людей.
Справа в тому, що спочатку лише заможні люди могли дозволити собі зйомку, а посмішка на портреті вважалася поганим тоном. Усміхатися на фотографіях люди стали лише після появи недорогих фотоапаратів, за допомогою яких можна було зніматися «для себе», у неформальній обстановці.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
