Мабуть, у кожної одеської вулиці є свій колорит. Назви теж мають свою історію. Іноді сьогодні важко зрозуміти, як та чи інша вулиця отримала свою назву, бо вона здається нелогічною. Так сталося і з вулицею Базарною, адже жодного базару тут зараз нема.
Ми розпочнемо свій шлях від нинішнього парку ім. Т.Шевченка (колишнього Олександрівського парку) вздовж по вулиці Базарній. Це, здавалося б, звичайна одеська вулиця, що нічим не видатна, без архітектурних шедеврів. Але досить пройти її від початку до кінця — і ми зробимо окрему і змістовну екскурсію в минуле єврейської Одеси.
Дом номер №1 вже сучасний, а от під номером 3 ще можна побачити історичну забудову. Раніше всі ці будинки, у тому числі й будинок №1 старої будівлі, що раніше стояв на цьому місці, належали до Когановських дешевих квартир.
Коганівські дешеві квартири з’являються на світ у 70-ті роки позаминулого століття. У 1873 році Адольф Коган, син покійного Овсея Когана, передає місту, згідно з заповітом батька, землі, капітал та будівлі, для того, щоб полегшити життя бідним мешканцям міста. Було затверджено Статут товариства.
Для покриття видатків Коганівських установ на заробітну плату службовцям, ремонт будівель та інші витрати, стягувалася з кожного квартиронаймача квартплата з 2/3 всіх приміщень трохи більше 2 крб., та якщо з інших приміщень — трохи більше 4 крб. в місяць. Якщо квартплата не забезпечувала покриття витрат, передбачалося її підвищення, але не більше ніж на 50%. Передбачалася здавання приміщень у найм під лавки, але не більше за одну лавку на кожні 25 квартир.
На початок минулого століття вартість проживання у квартирі становила від 1 руб. 25 коп. до 3 руб. за одну кімнату та до 4 руб. за дві кімнати. Число квартир у всіх будинках, включаючи і Херсонську вулицю, було близько 200, а кількість мешканців до 1000 осіб. Квартиронаймачі, крім квартир, могли користуватися пільговим кредитом, медичним посібником та іншим.
Пройдемо трохи вперед. На протилежному боці вулиці знаходиться старий житловий будинок за № 12. Тут жив великий єврейський історик Шимон Дубнов, автор монументальної праці «Всесвітня історія єврейського народу», один з найбільших фахівців у галузі хасидизму, автор багатьох наукових статей, активний громадський діяч, педагог і публіцист.
Далі, не доходячи до вулиці Канатної, ми побачимо велику монументальну будівлю червоної цеглини під номером 17. У верхній частині довгого будинку можна побачити емблеми різних ремесел. Тут знаходилося Товариство «Праця» та його ремісниче училище. У роки Першої світової та громадянської воєн у приміщенні Товариства «Праця» проходили засідання єврейського добровільного музичного товариства «Ха-Замир».
Вільний ринок (з появою Нового ринку — Старий ринок) був влаштований ще в 1795 році для торгівлі харчовими запасами, він нанесений на перші карти Одеси. Активна забудова по периметру квадратної площі Старого базару відбувалася у 1832 – 1844 роках згідно з конкурсним проектом архітектора Г. Торічеллі. Усі чотири площі Старого базару, названі на прізвища купців, які там торгували: Яловиківська (пізніше – Кумбаріївська), Черепенниківська, Посоховська, Шишманівська – були по периметру забудовані кам’яними двоповерховими будинками з лоджіями на першому поверсі та колонами нагорі.
Майже всі будинки мали другий вихід на прилеглі вулиці. Одноповерхова будівля з колонами, звана «Ненажерним рядом», була споруджена в центрі площі, над нею височіла висока квадратна каланча, на якій спочатку піднімали та опускали спеціальний прапор, що сигналізував про початок та завершення денної торгівлі. Пізніше, в вежі було встановлено баштовий годинник з двома циферблатами.
Згодом, на Старому базарі, за відомостями з путівника по Одесі, з’явилися у безлічі «дерев’яні лавки та лавочки, а також навіси, будки, ларі та лави, що належать приватним особам». У зв’язку з цим, до початку ХХ століття ринок втратив свою колишню красу і перетворився на якусь подобу барахолки. Міська влада багато років намагалася домогтися перенесення «товкучого ринку», що стихійно діяв на території Старого базару, на Прохоровську площу. Однак це їм вдалося лише на початку ХХ століття.
У 1920-х роках Старий ринок втратив своє торгове призначення. Його витіснив ринок «Привоз», пов’язаний із ним Олександрівської вулицею, колишній придаток Старого ринку, де торгівля спочатку здійснювалася лише «з коліс». Будинки по периметру площі багаторазово перебудовувалися, у центрі площі поступово руйнувалися. Вежа звалилася 1958 року. З того часу територія колишнього Старого базару перетворилася на сквер, названий на честь Кірова. Зараз це Старобазарний сквером із пам’ятником отаману Головатому у центрі. Пам’ятник Антону Головатому роботи скульптора А. Токарєва та архітектора В. Глазиріна було встановлено у сквері у вересні 1999 року.
Пройшовши сквер, можемо побачити ще декілька цікавих будівель, що знаходяться на Базарній вулиці. Ходімо далі. Ми минемо вулицю Канатну, потім – Ремісничу. Ліворуч, за № 35, знаходиться будівля, де зараз розташовується дитячий садок. Наприкінці 19 століття у дворі знаходилася Єврейська дешева кухня для бідних, беззмінним головою та скарбником якої була Клара Осипівна Островська.
У цьому ж будинку, у приміщенні нинішнього дитячого садка, у минулому знаходилася знаменита Одеська єшива чи Одеський вищий за єврейською наукою навчальний заклад «Ешибот».
Воно було засноване в 1866 р., і в її початку стояв відомий громадський діяч, видавець першої в Росії газети на івриті — «Ха-мелиц» — А. Цедербаум. Крім єврейських предметів (Танаха, івриту), тут викладалися математика, географія, німецька мова. За всю історію існування єшиви серед випускників її було багато відомих особистостей: знаменитий єврейський історик та лінгвіст Йосип Гедалія Клаузнер, один із найбільших ізраїльських дослідників Танаха Ієхезкель Кауфман та інші.
Ідемо далі, ліворуч, на розі з Катерининською вулицею, за адресою вул. Базарна 55, зараз знаходиться школа, а в дореволюційний період знаходилося Чоловіче єврейське приватне училище 2-го розряду А.М.Гуревича — найбільший єврейський навчальний заклад міста. В училищі було 130 учнів. Викладалися такі предмети: єврейська мова, російська (викладав сам Гуревич), латинська, німецька, французька мови, арифметика, історія, природна історія, географія, малювання.
Ось така прогулянка у нас вийшла Базарною вулицею, на якій вже не лишилось жодного базара. Але і без нього, як бачите, тут є на що подивитися.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
