Наразі в Одесі проходить перейменування багатьох вулиць та інших об’єктів, пов’язаних із комуністичним чи російським імперським минулим. Зокрема, перейменування зазнає і сквер Вітте. Перейменовують його на честь відомого банкіра Ефруссі.
Йоахім Ефруссі, який заснував свій торговий дім у 1829 році, був спадковим купцем з Бердичева. Потім він кілька років продовжував жити у Житомирі, де був купцем 1-ї гільдії, але 1835 року остаточно перебрався до Одеси. Перші операції Ефруссі пов’язані із закупівлями партій зерна. Згодом саме цей промисел стане основним не тільки у торговій, а й у банківської діяльності сім’ї.
Ефруссі заснував численні контори за кордоном, у тому числі в Парижі та Відні. Цьому чимало сприяли Ротшильди, із якими сім’я Ефруссі мала родинні зв’язки. Банкірський будинок також допоміг у заснуванні Харківсько-Кременчуцької залізниці та надалі просував на іноземних біржах облігації залізничних товариств. При цьому пріоритет все одно залишався за зовнішньою торгівлею зерном.
Банкірський будинок Йоахіма Ефруссі після його смерті в 1866 році очолив син купця Михайло (Мішель) Ефруссі. Він не тільки зміг наростити обсяг торгівлі зерном, а й заробив такий вплив і авторитет, що в Парижі за ним закріпилося прізвисько «Le Roi du blé» — «король зерна». А в 1878 році він був нагороджений орденом Святого Володимира 4-го ступеня — за значні пожертвування банкірського будинку пораненим під час російсько-турецької війни.
Шарль Ефруссі – яскравий представник банкірської династії, третього покоління. Він був онуком її засновника, Е. А. Ефруссі. Шарль народився в Одесі 24 грудня 1849 року і провів перші десять років життя в Одесі. Потім сім’я переїхала до Відня, де створено філію сімейного бізнесу. Там Шарль відзначив двадцятий день народження.
Нарешті, 1871 року батьки Шарля і всі діти переїхали до фешенебельного району Парижа на Рю де Монсо. Молодший із братів, Шарль, виявився вільним у виборі занять; маючи художні схильності, для знайомства з шедеврами епохи Відродження він вирушає у річну подорож Італією, де вперше долучається до колекціонування предметів мистецтва.
Він відвідує світські салони, заводить знайомства в художньому світі і починає писати критичні статті та огляди для «Відомостей образотворчих мистецтв», «Газет де Бозар», власником та редактором якої він став у 1885 році. Ефруссі видав дослідження «Альбрехт Дюрер та його малюнки», зібрав велику колекцію японського мистецтва, що включає 264 нецке.
Шарль Ефруссі захопився імпресіонізмом, він – один із перших та найбільших збирачів цього виду живопису. Його приватна колекція включала роботи Ренуара, Моне, Мане, Сіслея, Піссаро, Дега, Морізо. На картині Ренуара «Сніданок веслярів» Шарль, звернений спиною до глядача, зображений у чорному костюмі та циліндрі.
Династія Ефруссі славилася благодійною діяльністю. Так 1871 року було пожертвовано 300 рублів для Одеського сирітського будинку, 1000 – бідним одеситам; 5000 рублів на будівництво пам’ятника М. З. Воронцову. Сімейство Ефруссі заснувало в Одесі училище, пожертвувавши з 1868 року понад 60 тисяч рублів. 1881 року імператор присвоїв Одеському 4-класному училищу найменування «Міське училище Ефруссі».
У 1882 році родина Ефруссі прийняла рішення завершити свою діяльність в Одесі і повністю перемістити свій бізнес до Відня. При цьому вони продовжували підтримувати ділові та партнерські зв’язки з нашим містом. При закритті відділення банкірського будинку в Одесі всі його працівники отримали щедру допомогу, а ті, хто пропрацював 15-20 років, — отримали довічну пенсію, розмір якої відповідав їхньому заробітку.
Торговий і банкірський будинок Ефруссі залишався найбільшим учасником зернового ринку аж до початку Другої світової війни, а його вплив (за рахунок зв’язків із братами в Парижі та Відні, а через них з Ротшильдами) на біржі та ринок цінних паперів було дуже великим. Відомий випадок, коли у відповідь на утиски євреїв у Російській імперії Ефруссі разом із Ротшильдами за два тижні знизили на Паризькій біржі курс російських державних облігацій на 25 пунктів.
У березні 1938 року німецькі війська перетнули австрійський кордон, і в Австрії почалися масові погроми євреїв. Віктора та його молодшого сина Рудольфа було заарештовано. Їм вдалося отримати свободу лише після того, як Віктор підписав документи, за якими він відмовлявся від банку Ефруссі, усієї своєї нерухомості та інших сімейних активів. Віктор та Еммі отримали чеську візу. Це дозволило їм залишити Австрію і перебратися до батьків Еммі в невелике чеське місто Ковексес, у якому дружина Віктора незабаром померла. У березні 1939 року Віктор отримав британську візу та переїхав до Лондона.
12 серпня 1938 року «Ефруссі та компанія» було викреслено з реєстру австрійських юридичних осіб. У записах було доповнено єдине слово – «знищено». Через три місяці її назва змінюється на Bankhaus СА Steinhausser. Після переоцінки її вартість була збільшена у шість разів. Після закінчення війни законні спадкоємці отримали п’ятдесят тисяч шилінгів в обмін на відмову від претензій на майно родини Ефруссі.
Ігнатій Ефруссі похований у сімейному мавзолеї Ефруссі, побудованому в доричному стилі в єврейській частині віденського цвинтаря. Пізніше там були перепоховані останки його батька — засновника роду Йоахіма.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
