Регалії Олени Сминтини підкаже Вікіпедія. Загальним враженням, як про людину енергійну, чарівну і високопрофесійну, поділяться колеги та студенти. А ми хочемо для читача намалювати портрет сучасного вченого.
О. В. Сминтина народилася 28 липня 1972 року у місті Херсон. Життя та науковий шлях її родини нерозривно пов’язаний з Одеським національним університетом імені І. І. Мечникова. Батько Сминтина Валентин Андрійович (народився 8 вересня 1948 року) – доктор фізико-математичних наук, професор, відомий в Україні та за її межами спеціаліст з фізики і техніки напівпровідників, сенсорної електроніки та технології, керівник наукової школи, організатор науки, багаторічний завідувач кафедри експериментальної фізики, а у 1995–2010 роках – ректор ОНУ імені І. І. Мечникова.
Мати Сминтина Жанна Петрівна (19 квітня 1951 – 22 квітня 2021 року), за освітою хі-мік, досвідчений експерт з організації науки, останні майже двадцять років життя очолювала науково-організаційний відділ університету.
Олена у дитинстві була частим гостем університетських лабораторій та аудиторій та завжди мріяла навчатися та працювати в університеті, де проходила значна частина життя усієї родини. У 1989 році вона закінчила із золотою медаллю Одеську середню школу № 56 та вступила на історичний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова, обравши, на відміну від батьків, гуманітарний фах.
У 1994 році вона отримала диплом із відзнакою та вступила до аспірантури. Під час навчання працювала лаборантом утвореної у 1993 році кафедри археології та етнології України. Після аспірантури постійно працює на рідній кафедрі асистентом, старшим викладачем, доцентом, у 1999–2006 рр. та 2015–2022 роках – завідувачем кафедри археології та етнології України, а від 1 вересня 2022 року – завідувачем кафедри археології, етнології та всесвітньої історії.
У 2006–2010 роках обіймала посаду декана по роботі з іноземними студентами, аспірантами і стажистами, а у 2010–2015 роках — директора Інституту міжнародної освіти. О. В. Сминтина – визнаний в Україні та світі фахівець з екологічної історії, первісної історії та археології, автор понад 250 наукових публікацій, у тому числі 7 монографій (з них 4 англійською мовою опубліковані за кордоном, у тому числі 2 індексуються у базі Scopus); h-index за Scopus на грудень 2022 р. = 2.
Від 2005 року наскрізною науковою проблемою, над роз’язанням котрої працює науковиця, стала відповідь населення Причорномор’я на глобальні зміни клімату у Четвертинному періоді. Вона є керівником науково-дослідних археологічних проектів цього спрямування без цільового фінансування (від 2003 р. до даного часу завершено вже 4 таких комплексних кафедральних теми).
У 2006 році цикл робіт з дослідження проблем взаємодії природи та суспільства у первісну добу був відзначений Премією Президента України для молодих учених, у 2006–2008 році вона отримала також грантову підтримку Президента України, у 2005–2007 роках – стипендію Кабінету Міністрів України для молодих учених, у 2008 році – іменну стипендію Верховної Ради України.
О. В. Сминтина двічі на конкурсній основі обиралася до числа експертів Наукової ради МОН (секція 20 «Соціально-історичні нау-ки»; каденції 2016-2018 рр., та від 2019 р.). Вона є експертом Націо-нального фонду досліджень (від 2020 р.) та членом експертної групи МОН з наукової атестації закладів вищої освіти за напрямом «Гуманітарні науки та мистецтво» (2021 р.).
У 1998 році О. В. Сминтина отримала вчене звання доцента по кафедрі археології та етнології України, а у 2004 році – вчене звання професора цієї ж кафедри. У її педагогічному доробку понад 25 оригінальних обов’язкових та вибіркових курсів з історії та археології, при чому деякі з них (зокрема, Екологічна історія, Археологія ідентичності, Археологія мистецтва, Культурне освоєння Причорно-мор’я у первісну добу) є унікальними в освітньому просторі України.
Як запрошений професор та в рамках програм академічної мобільності вона викладає ці курси також в закордонних університетах, зокрема, університеті Ка’Фоскарі (Італія), Університеті Аристотеля (Салоніки, Греція), Центрально-європейському університеті (Буда-пешт, Угорщина), Варшавському університеті (Польща) та ін.
Вона першою почала проводити заняття англійською мовою для студентів бакалаврів та магістрів спеціальності історія та археологія, є гарантом освітньої програми «історія та археологія» за спеціальністю 032 другого (магістерського) рівня вищої освіти.
Важливою складовою професійної діяльності Олени Сминтини є робота керівником (на громадських засадах) відкритого у 2007 р. Центру історії та культури Італії імені Дж. Гарібальді. Основними напрямками роботи Центру стало вивчення італійської мови у рамках спеціальних мовних курсів, розвиток академічної мобільності та наукового співробітництва з італійськими інституціями, проведення спільних наукових, просвітницьких та культурних заходів (конференцій, презентацій, виставок, круглих столів тощо) з популяризації італійської історії, мови та культури.
Протягом усього періоду ця діяльність здійснюється у тісній співпраці з Посольством Італії в Україні та Італійським Інститутом культури у Києві. Внесок професора О. В. Сминтини в українсько-італійське співробітництво у царині освіти та науки відзначений медаллю «20 років встановлення дипломатичних стосунків» від Посольства Італії в Україні (2011 р.) та державною нагородою Італії – Орденом «Італійська Зірка» (2018 р.).
З початком повномасштабної війни з Росією вона на своєму робочому місці координує пошук партнерів в Італії для надання притулку і допомоги вимушеним переселенцям з України, у тому числі пошук наукових та освітянських грантів, надає необхідну допомогу студентам та викладачам, організувала збір коштів на потреби ЗСУ та ТРО, допомагала в облаштуванні укриттів у паркінгах багатоповерхівок, здійснює волонтерську діяльність, взявши на себе піклування за особами з інвалідністю.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
