Розбудова Одеси мала свої унікальні риси, які збереглися і досі. Вона сформувалася під впливом різних факторів, які обумовлені як місцевим кліматом, так і строкатістю національного складу населення. Як це вплинуло на розбудову нашої чорномороської перлини – читайте далі.
Одеса забудовувалася за планом Ф. Деволана (1794). Основним принципом формування архітектурно-мистецького вигляду житлових кварталів міста була стилістика російського класицизму.
Це відбилося як у композиції житлових будинків, їх фасадах, структурі, розкритті фронту забудови, так і в самому генплані міста, що є дві прямокутні сітки вулиць, зміщені щодо один одного на 45°. Така композиція розкривала вулиці у бік моря, покращувала провітрюваність та інсоляцію кварталів, і посилювала художній ефект.
Важливим фактором, що вплинув на архітектурну зовнішність міської забудови, є багатонаціональний склад населення. Для інтенсифікації розвитку торгівлі та економіки краю уряд залучало іноземних купців: греків, італійців, сербів та представників інших національностей. Тому в етнічному відношенні населення Одеси представляло досить строкату картину, хоча переважаючим завжди залишалося слов’янське населення.
Серед перших архітекторів міста було багато представників південної Європи. Вони привнесли у архітектуру Одеси характерні для своїх країн риси: аркади, відкриті веранди, композиції житлових будинків.
Також вплинув на забудову і клімато-географічні особливості причорноморського узбережжя. М’яка і доволі коротка зима, велика кількість сонячних днів у році, безпосередня близькість до моря – все це дозволяло активно використовувати веранди, галереї, лоджії, розкриття квартир у бік дворового простору. Активно засвоювався внутрішньоквартальний простір.
Найбільш ранніми будівлі, що збереглися, в Одесі вважалися будинки по Червоному (колишньому Грецькому) провулку. Цей тип будинку був досить поширеним у перші роки будівництва. Район Червоного провулка та прилеглих вулиць площі Грецького базару населявся колоністами — вихідцями з Греції. Їхнє житло, що несе риси балканської архітектури, було двоповерховими будинками з маленькими (до 50 м2) внутрішніми двориками, зовнішніми відкритими дерев’яними галереями, довгими балконами і верандами.
У центрі двору або дещо осторонь розміщувався колодязь-цистерна для збирання та збереження дощової води. Нажаль, у кінці 1980-х і в наступні 20 років всі будівлі було знесено, тому ми знаємо їх сьогодні лише за фотографіями.
Істотний вплив на житлове будівництво зробили будинки-особняки, які будуються за «зразковими проектами». Це були перші типові одно-двоповерхові будинки з брамою посередині.
Другий період архітектурно-містобудівного розвитку Одеси продовжувався з 20-х до 50-х років ХХ ст. У периметральній забудові кварталів набули поширення галерейні та секційні будинки з внутрішніми перистильними дворами. Розвиток такого типу житла йшов у двох напрямках. Перше — еволюція будинку «грецького» типу в прибутковий будинок-атріум. Друге – просторово – тимчасовий розвиток особняків типу «зразковий будинок».
Внутрішньоквартальна ділянка спочатку забудовувалась окремою секцією будинку-особняка, що виходить на червону лінію. Решта площі ділянки використовувалася жителями для господарсько-побутових потреб, садово-городнього господарства. З часом до вуличної секції будинку прибудовували флігелі, зрештою утворювалась Г- або П-подібна форма будівлі. Таким чином, внутрішня територія подвір’я отримувала певний мікроклімат, що дуже характерно для архітектури Півдня.
В останній третині ХIХ століття Одесу охопив будівельний бум — вона стає третім за величиною та значенням містом імперії. Зростання цін на землю, прагнення отримати найвищу вигоду від експлуатації нерухомості змушували замовників інтенсивно використовувати земельні наділи. У центральній частині міста малоповерхові будинки галерейного типу витіснялися прибутковими будинками з мансардами, напівпідвальними приміщеннями та вузькими дворами-колодцями на 4—6 поверхів. Затісненість дворів не дозволяла активно використовувати їх, погіршуючи інсоляцію, аерацію та освітленість квартир.
Однак традиції архітектурно-мистецької організації дворового простору зберігалися і в цих умовах: будинки, як і раніше, мали головний, переважно — парадний фасад і більш стриманий в оздобленні дворової. Двір залишався ядром соціального життя будинку, хоча його рекреаційні функції поступалися місцем господарсько-побутовим.
Наразі стан багатьох будинків залишає бажати кращого. Вони і досі виконують важливі функції, при цьому будучи пам’ятниками архітектури. Поступово поганий стан деяких з них призводить до того, що будівлі визнають непридатними до експлуатації та зносять. Одеса поступово втрачає своє архітектурне обличчя, і потрібні термінові заходи, щоб це припинити.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
