Палестина та Одеса: що спільного

Останнім часом палестинська тема стала однією з актуальних в усьому світі. Всі тільки і обговорюють арабсько-єврейський конфлікт. Так от, в Одесі свого часу був цілий Палестинський комітет. Що це була за організація та чим вона займалася – читайте нижче.

Коли було утворено і чим займався Палестинський комітет

У квітні 1890 року в Одесі було створено першу в Росії легальну палестинофільську організацію — Палестинський комітет. Так вже вийшло, що за час його існування з ним виявилися пов’язаними багато хто з тих, хто гідний нашої неминучої поваги та вдячної пам’яті: перший голова, випускник юридичного відділення одеського Рішельєвського ліцею та медичного факультету московського університету, учасник оборони Севастополя у 1854 році, автор знакової в історії сіоністського руху брошури «Автоемансипація» Лев Пінскер.

Також до комітету були дотичні або приймали в ньому участь великий поет Хаїм-Нахман Бялік, засновник і перший мер Тель-Авіва Меір Дізенгоф, невтомний борець за єврейську державність, блискучий журналіст та талановитий письменник Володимир (Зєєв) Жаботинський, інженер-технолог Менахем Усишкін та інші видатні громадяни Одеси.

Офіційною назвою Палестинського комітету було «Товариство допомоги євреям хліборобам і ремісникам Сирії та Палестини», яке мало своєю благодійною метою, як про те сказано в його Статуті, «заохочення євреїв, що оселилися в Сирії і Палестині, до продуктивної праці». Лише згадка Сирії була лише «ширмою», свого роду відволікаючим маневром, а вся практична діяльність Комітету розгорталася виключно у Палестині, де він надавав матеріальну допомогу переселенцям, організовував і облаштовував сільськогосподарські колонії.

Функціонування комітету

На все це, звичайно, були потрібні неабиякі кошти, які формувалися за рахунок внесків, встановлених на момент створення Комітету в таких розмірах: почесні члени одноразово вносили не менше 1000 рублів, члени-благодійники платили 25 рублів щорічно, дійсні члени – 6 рублів та члени- змагачі – 3 рублі.

І все це були, як кажуть в Одесі, хороші гроші, оскільки, приміром, кишеньковий годинник можна було придбати тоді за п’ять карбованців, а цілком пристойний обід із трьох страв і чашки кави в ресторані Ульмана на Гульовій вулиці, яка нині носить ім’я Толстого, коштував 40 копійок.

Значна частина коштів, таким чином зібраних Комітетом, прямувала на відкриття та постійну підтримку в Єрусалимі, Газі, Хайфі, Яффі, Артуфі, Беєр-Якові, Хадері, інших містах та землеробських колоніях Палестини численних виховних, навчальних та просвітницьких закладів різного рівня – дитячих садів, початкових шкіл, вечірніх курсів давньоєврейської мови, чоловічих і жіночих гімназій, ремісничих училищ, Народних будинків та гімнастичних товариств.

Комітет щедро надавав матеріальну допомогу відкритій скульптором Б. Шацем в Єрусалимі Школі мистецтв і ремесел, яка була названа ім’ям різчика каменю, металу, дереву Бецалеля і вже 1969 року зведена у високий ранг Академії мистецтв та прикладного мистецтва.

Не залишилася поза увагою Комітету і перспектива створення в Єрусалимі єврейського університету. Для цього зробили найбільший внесок на придбання для нього земельної ділянки. І в найбагатших фондах його бібліотеки досі зберігаються тисячі книг, що колись належали штатному ординатору міської лікарні на Слобідці-Романівці, голові Товариства допомоги бідним хворим євреям м. Одеси «Езрас-Хойлім» доктору Самуїлу Юхимовичу Мар’яолесу, які він передав у Єрусалим у 1914 році.

Результати роботи

Вражаючі результати роботи Комітету ще встиг побачити і розповісти про них останній голова Комітету М. Усишкін, який побував у 1913 році в Палестині. «Я багато бачив на власні очі: сорок колоній, розкиданих по всій країні, влаштованих за останнім словом європейської науки та техніки з живим працездатним єврейським населенням, — не втомлювався захоплюватися він на своїх лекціях в Одесі.

— Кожна колонія має школи, дитячі садки… І я особисто мав велике щастя констатувати, що відродження єврейства на своєму історичному ґрунті — це не казка чи сенсація, а незаперечний факт».

Багаторічна, багатогранна і благородна діяльність одеського Палестинського комітету завершилася відправкою 620 біженців у часи громадянської війни. Вони рятувались з охопленої погромами та пожежами країни на стародавню землю предків. На пароплаві «Руслан» євреї виїхали із зайнятої військами генерала Денікіна Одеси до Яффи у грудні 1919 року, а через два місяці до міста вступили червоноармійські частини.