Сьогодні всі одесити, так і всі туристи знають про одеський Пасаж. Піти звідси з порожніми руками майже неможливо. Але колись пасажів у нашому місті було декілька, і про них ми сьогодні поговоримо.
Першим згадаємо відомий і одеситам, і гостям нашого міста «Фруктовий пасаж» на Привозі, збудований у 1912 році за проектом архітектора Нестурха. Чотири двоповерхові корпуси. До революції на зовнішніх вітринах були » маркізи » від сонця. У льохах зберігали фрукти. Від усього пасажу віяло чудовим запахом! А зараз… (?)
Наступний пасаж, який ми розглянемо, було збудовано у 1912-1914 роках архітектором Троупянським на вулиці Рішельєвській, 16, для Гальперіна. Двоповерховий фасадний флігель. На першому поверсі є торговельні приміщення. Зліва вхід і зліва всередині вхід у великий зал, що належить до будинку на вул. Поліцейській (Буніна), 20.
Продовжуємо йти коридором. Зліва та праворуч вітрини та невеликі лотки. Входимо до великої зали. Десь над третім поверхом – скляна стеля. Ліворуч і праворуч і ззаду – прилавки, прилавки, прилавки. Повертаємо вліво, і перед ліворуч і праворуч від першого поверху до третього тягнуться торгові секції. У глибині – ліфт та сходи для проходу на поверхи. Наприкінці правої сторони – сходи для спуску донизу. Там же вихідний одноповерховий коридор.
1921 року в цьому пасажі зробили промислову виставку, а наприкінці 1930-х влаштували музей Революції. У ньому найефектнішим був експонат, що зображував наглядача у в’язниці, який дивився у глазок за арештантом у сірому халаті, який перестукувався з іншою камерою. Також тут активно торгував «Дитячий світ».
На Грецькій, 26, був чудовий магазин Петрококіно, збудований одним із найкращих одеських архітекторів – Бернардаці у 1896 році. Від дверей через тротуар йшов дах, щоб, приїхавши в пролітку, не потрапити під сонце, дощ чи сніг. Триповерхова, з великими вікнами, будівля повертала на Рішельєвську, 10.
Увійшовши до пасажу, відвідувач бував приголомшений триповерховими ліворуч і праворуч підіймалися під скляною стелею торговими секціями. Проти входу – острівець із секціями, що тягнувся до кінця зали. По другому поверху праворуч секції повертали на Рішельєвську. А під ними, на першому поверсі, був гастроном.
1940 року там зробили невеликий скляний басейн, у якому плавали риби. На вибір покупців їх ловили сачком і продавали за вагою. Під час війни він був розбомблений. Нині на його місці стоїть будинок судноремонтного заводу. А 1990 року було видано табель-календар із офортами художника Гармідера. На листі «Листопад» ілюстрація зображує пасаж Петрококіно.
Звернемося до Дерибасівської, 12. Гарний будинок Новікова на розі Рішельєвської. Його будував архітектор Ландесман у 1912 році. Ми всі звикли його розглядати саме з Дерибасівської. Ряд відмінних магазинів, один кращий за інший. Але більшість уже не пам’ятає, що там було два під’їзди парадних сходів. Заглянемо з боку Рішельєвської, 4.
Ліворуч та праворуч великі вікна, закриті шторами. Коридор приводить нас у двір. За радянської влади ці вітрини магазинів закрили, щоби ніколи не відкривати. Так, тут був пасаж і, на жаль, зараз у цій якості він не використовується. Ця будівля з часу будівництва висвітлюється електрикою.
Навпаки – будинок Сепіча (будинок часто змінював господарів) – Дерибасівська, 13. Його колись будував один із братів Фраполлі у 1828 році. Зараз – це готель «Фраполі». Надбудований четвертим поверхом фасадний флігель. (Дворовий давно мав чотири поверхи). Фасад прикрашений ошатними балкончиками. Раніше зовні розташовувалися два великі книгарні: ліворуч — «Військова книга» і праворуч — «Політична книга». Між ними – прохід надвір. Там у дворі знаходилися на першому поверсі ліворуч дві квартири та праворуч, так само, ще дві квартири навпроти воріт.
Коли цей будинок зводився, все було інакше. Не було глухого проходу надвір. Натомість ліворуч і праворуч йшли великі вітрини, а у дворі знаходилися, по-одеськи, «ешопи» (а shop, магазин англійською) – торговельні приміщення, числом шість. Тобто – пасаж! Із самого початку існування його полюбили ювеліри. Більшість «ешопів» були ювелірними. До речі, сьогодні тут розміщено редакцію журналу «Пасаж». (Зліва у дворику, перший «ешоп»).
Пройдемо вперед та вліво. Катерининська, 18. Дуже милий будинок із двома куполами, збудований у 1902 році архітектором Шмідтом для купця Распопова. Ліворуч – салон художників. У першому дворі – чотири квартири із входом із двору. Придивіться. Це знайомі нам «ешопи». І у другому дворику – дворовий водопровідний кран замість фонтанчика. І тут був пасаж.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
