Ця видатна людина знакома багатьом як один з героїв повісті В.П. Катаєва «Розбите життя, або Чарівний ріг Оберона». Втім, це не єдина його чеснота. Євген Єрмілович чимало сил доклав до популяризації Одеси та збереження її історичних та археологічних пам’яток.
Євген Запорожченко народився у родині багатого одеського підприємця. Він товаришав з Катаєвим, тому поява Євгена у книзі письменника не є чимось дивним. Їхня дружба (називали Запорожченко «Женька Дубастий») зародилася в Відраді та тривала довгі роки.
У роки Першої Світової війни матрос Запорожченко служив на міноносці «Феодонісій». Пізніше вже студентом Запорожченко проходив практику на пароплаві “Херсон”. Судно належало англійській компанії, і Євген не повернувся до охопленої революцією Росії.
Він потрапив до Загреба, де став студентом політехнічного інституту. Потім перебрався до Парижа, вступив до електротехнічного інституту. Зібравши трохи грошей, Євген вступив до електротехнічного інституту. Ставши інженером, він продовжував самоосвіту: займався музикою, багато читав, вивчав мови. У ці роки Євген Єрмилович зустрічався з Іваном Буніним, з Олександром Купріним, Сергієм Рахманіновим, Федором Малявіним.
У роки війни Запорожченка у Ніцці заарештували нацисти, французькі патріоти допомогли йому тікати з-за ґрат. Він потрапив до партизанського загону, який діяв в Альпах. За хоробрість його прозвали «генерал Запо».
Коли закінчилася Друга Світова війна і почалася холодна, французи запідозрили, що Запорожченко радянський розвідник і вислали з країни. Після цього він був заарештований у НДР на шляху до СРСР, провів кілька місяців у в’язниці. Після звільнення він два роки працював директором заводу у НДР.
Лише після цього він зміг повернутись в Одесу. Будучи вже далеко не молодою людиною, він, втім зміг навіть отримати собі у власність будинок, в якому колись жили його батьки – на вулиці, Затишній, 7.
Запорожченка знали як борця за збереження одеських пам’яток культури як успішного яхтсмена, володаря власної яхти.
Попри роки, Є.Є. Запорожченко вражав усіх, хто його знав, невичерпною енергією, багатогранністю та широтою своїх інтересів. Багато років він на громадських засадах працював у суспільстві охорони пам’яток. Це завдяки його старанням одесити та гості нашого міста можуть милуватися реставрованою аркою у мавританському стилі на вулиці Пирогівській. Це він надихнув художника Геннадія Гармідера взятися за серії малюнків, присвячені старій Одесі.
Він знав і любив стару Одесу — і передавав ці знання та любов молоді. Запорожченко неодноразово виступав як екскурсовод для тих, хто цікавився містом, і розповідав про старовинні будинки та тих, хто колись там жив. Євген Єрмілович був справжньою зв’язковою ланкою між тою Одесо, що застала так званий Срібний вік, тобто початок XX століття і часами «розвиненого соціалізму». Пішов з життя краєзнавець та справжній патріот нашого міста 24 травня 1990 року.
Підпишіться на Телеграм Моя Одеса 
!
