Пересилати пошту ми зараз звикли за допомогою електронних повідомлень. Але колись все було набагато складніше, хоча, можливо — і своєрідної теплоти та почуттів в цьому було більше. Поговоримо про те, як починалась пошта в Одесі і де вона знаходилась.
На початку XIX століття зміст пошти входило до обов’язків одеського градоначальника. Під час перебування герцога де Рішельє на цій посаді “нагляд за поштовою справою” здійснювався нарівні з військовою командою, кріпосними та портовими спорудами.
У 1802 (за рік до призначення Рішельє на посаду) одеська поштова станція отримала 2356,5 рублів. Для порівняння, на копанні колодязів того ж року виділили суму вдесятеро меншу.
Перший штемпель одеської пошти виник не раніше 1803 року. Інтенсивний розвиток міста та зростаючі потреби городян у послугах пошти призвели до того, що вже 1816-го у місті відкривається прикордонна контора. Згідно з інформацією від 1820 р., вона була пов’язана дорогами з Миколаєвом, Тирасполем, Овідіополем, Балтою, Вознесенськом та Ольвіополем (пізніше цей населений пункт увійшов до складу Первомайська).
Ольвіополь – одне з найцікавіших міст з погляду розвитку поштової справи. Тут у 1781 р. розмістилося відділення пошти, яке відправляло кореспонденцію та посилки на Бендери, Ясси та Бухарест. Ольвіопольський поштамт складався з 15 осіб: поштмейстера, двох писарів та 12 листоноші. Причому однією з умов роботи було – бажане знання турецької мови.
Ми пам’ятаємо, що поштові відправлення в Одесі приймали майже від самого початку міста. Свою будівлю одеська поштова станція та контора отримала лише у 1823 р. Це був будинок на розі вул. Катерининської та Поштової.
Вулиця Поштова згадується вже 1820 р., хоча документи про будівництво будинків для відомства на цій вулиці датуються 1808 р. Загалом вона збігається з нинішньою вул. Жуковського. Перейменування сталося 1902 р. у зв’язку з 50-річчям смерті поета. Василь Жуковський відвідав Одесу 1837 р., пробув він у місті лише п’ять днів, але встиг зробити кілька малюнків міста з натури.
Нарешті пошта отримала свою постійну будівлю. Відправлення здійснювалося, як і раніше, два рази на тиждень, а ось прийом проходив лише по певних годинах перед відправленням карет.
Відправити коштувало чималих грошей: за лист вагою в лот (12,8 р) або посилку вагою в фунт (бл. 410 р) необхідно було сплатити від 30 копійок (по Бессарабській губернії) до 1 рубля (Санкт-Петербурзька губернія).
На той час листоноші та службовці пошти мали свою уніформу. До другої половини ХІХ ст. вони були одягнені в темно-зелений мундир кур’єрів військової колегії, картуз із мідним гербом і султаном із зеленого та чорного пір’я. На ногах були напівчоботи зі шпорами. У дорозі листоноша повинен був мати шаблю, а в місті носити кортик на чорній лакованій портупеї.
У 1831 р. було засновано положення «Про правила перевезення кореспонденції між Одесою та Константинополем на пароплавах». З 1833 р. приватне Чорноморське поштове пароплавство (незабаром назва було змінено) почало здійснювати регулярні рейси між Одесою та столицею Османської імперії. Незабаром, незважаючи на цілу низку преференцій, воно припинило своє існування. З 1840-1850-х років. для перевезення листів та іншої кореспонденції використовувалися вже майже повсюдно судна різних торгових і торгово-пасажирських компаній.
Поштові скриньки в Одесі з’явилися 150 років тому. Спочатку їх було дуже мало. До 1875 по всьому місту налічувалося всього 15 поштових скриньок.
У цьому плані Одесі пощастило, бо у сусідньому Миколаєві на той час ще не було поштових скриньок взагалі, а кореспонденцію залишали у крамницях. Потім працівник поштамту обходив їх, збирав листи та доставляв на збірний пункт.
Кореспонденцію в Одесі забирали кілька разів на день, причому останній раз о сьомій годині вечора, а в скриньці, яка розташовувалась у «будинку поштової контори» – на годину пізніше.
На початку свого існування в Одесі поштова контора користувалася лише кінним транспортом, а потім його доповнив залізничний. Також для перевезення пошти використовували регулярні лінії пароплавних товариств: РОПіТА, «Добровільного флоту» (крім пошти суду цієї компанії перевозили і каторжників, які в Одесі квартирувалися в районі, який отримав назву Сахалінчик), «Російського транспортного та страхового товариства» та інших.
1911 року поштамт вирішив оновити транспортну базу. Водночас кінної тяги було закуплено 15 автомобілів. На цю покупку автомобілів «середньої величини зі спеціально влаштованими поглибленими кузовами, будівництво гаража та наймання співробітників» було виділено 100 тисяч рублів.
Про кількість відправлень: 1891 року одеська пошта відправила 605 млн. одиниць внутрішньої кореспонденції та 1,5 млн. іноземної, прийняла 4,5 млн. внутрішньої кореспонденції та 2 млн. іноземної.
Нинішня будівля поштамту була відкрита у 1898 році. Шлях до будівництва був досить довгим, ділянка забудови в межах нинішньої вул. Садової було визначено ще 1891 року. За 140 тисяч рублів було викуплено ділянку та замовлено проект будівлі для «поштово-телеграфно-телефонних установ».
Автором проекту будівлі одеської пошти виступив архітектор Володимир Харламов, який раніше вже проектував подібні будівлі у Гродно, Катеринославі, Каунасі, Києві та інших містах Російської імперії. Його професійна діяльність була пов’язана як із проектуванням будівель громадського призначення, так і з виконанням приватних замовлень.
В Одесі він мав вирішити складне завдання: як організувати всі необхідні служби та процеси в одному операційному залі. Зрештою, саме будівництво будівлі зайняло лише два роки, 11 травня 1898 р. одеський поштамт було відкрито, і 26 вікон у головній залі розпочали свою роботу.
Крім самої будівлі поштамту, було збудовано і житловий будинок для працівників пошти. Архітектор приділив велику увагу декору поштамту, але від цього не страждала функціональність. Зокрема конструктивною особливістю одеського поштамту є скляний ліхтар, який освітлює природним світлом операційний зал до сьогодні.
Будинок поштамту на Садовій сильно постраждав у роки Другої світової війни. Внаслідок влучення авіабомби серйозно постраждав головний зал. Лише у 1957-1962 рр. було проведено серйозну реконструкцію, яка повернула Одесі будівлю поштамту, щоправда, у дещо спрощеному вигляді.
Після Другої світової війни поштамт знаходився за адресою вул. Гоголя, 12. Ця будівля була збудована у 1880-1881 роках. архітектором А. Льюїксом для кредитного товариства. Пізніше там розміщувався ломбард, а в 1980-х роках. – Будинок техніки Одеської обласної ради. Центральна будівля пошти перебувала тут у період із 1944 по 1962 роки.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
