Єврейська громада Одеси завжди була дуже чисельною та складала суттєву частину населення міста, грала в його житті вагому роль. Тому цілком природньою була тяга євреїв до того, щоб мати свої періодичні видання, бо таке явище для Одеси вже аж ніяк не було чимось дивним.
У середині ХІХ ст. інтенсивно розвивалася одеська єврейська община, яка вже на початку 60-х рр. ХІХ ст. підключилася до видання регіональної періодичної преси. Ініціаторами заснування преси для
єврейського населення краю стали одеський нотаріус О. Рабінович і купець І. Тарнополь. У грудні 1856 р. вонизвернулися до попечителя Одеського учбового округу М. І. Пірогова з клопотанням про видання для єврейської общини російською мовою журналу «Рассвет» в Одесі.
Якщо участь І. Тарнополя у виданні журналу була нетривалою, і вже через п’ять місяців він відійшов від видавничої діяльності, то син багатого відкупника Полтавської губернії О. Рабінович, що дістав
різносторонню світську освіту, був переконаним ентузіастом видання єврейської преси. В Одесі він проживав з 1845 р., декілька років успішно займався літературними перекладами, а потім і сам зайнявся літературною діяльністю.
Велику увагу «Рассвет» приділяв проблемі розвитку освіти в єврейському середовищі, включаючи освіту світського типу, яка насилу пробивала собі дорогу, ламаючи багатовікові традиції. Іншою пріоритетною темою журналу стала публікація матеріалів про розвиток благодійності в єврейських общинах. Редакція розглядала благодійність як важливий чинник самовиживання єврейського народу.
Так, «Рассвет» вмістив декілька публікацій про благодійну діяльність одеської синагоги
таїї рабина С. Швабахера. В першій з них розповідалось про утворення при синагозі двох комітетів: 1) для керівництва єврейським госпіталем; 2) для опіки бідних». В інших згадувалось про діяльність товариства навідування хворих «Бікур-холім», метою якого була «допомога хворим ібідним будь-якого віку та статі»».
Журнал уважно стежив за становищем єдиновірців за кордоном. У ньому широко публікувалися літературні твори, автором багатьох з них став О. Рабінович. Повість «Спадковий свічник», що належала його перу, яка вміщена в 1-8 номерах журналу «Рассвет» за 1860 р., була відзначена як один з кращих творів, надрукованих протягом року насторінках періодичної преси країни». Але головною темою видання, безперечно, став захист інтересів єврейського народу, який виразно
проходив через всі публікації журналу.
Даючи дозвіл на видання «Рассвета», уряд хотів бачити його слухняним органом регіонального друку. Але журнал таким не став. Він поставив на своїх сторінках саме гостре питання, до якого неминуче підводила вся російська політика відносно єврейського населення — питання про надання євреям політичних і громадянських прав.
Цензорам це було звісно не довподоби, тому після року видання Рабінович був вимушений припинити видання журналу. Справу підхопили одеські лікарі Соловейчик та Пінськер, журнал перейменували та назвали «Сион». Він вже намагався не зачіпати політичні теми, але все одно цензори знайшли привід і закрили його. Формально все це сталося через заборону на висвітлення релігійних питань.
Біля витоків видання преси на івриті та ідиші стояли одеський купець О. Цедербаум і доктор філософії А. Гольденблюм, які в 1859 р. звернулися в міністерство народної освіти з проханням про заснування в Одесі щотижневої газети на івриті «Гамеліц». О. Цедербаум приїхав в Одесу в 1824 р., де довгий час працював кравцем, а, досягши успіху в цьому, відкрив магазин жіночого одягу. Він мав, без сумніву, деякі літературні здібності, його характеру були притаманні наполегливість і цілеспрямованість, необхідні в той період для заснування нових періодичних видань.
О. Цедербаум і А. Гольденблюм розробили програму майбутньої газети. Вона містила цілий ряд розділів. У першому розділі публікувалися офіційні документи: укази про правове положення євреїв та інші законодавчі акти. У другому розділі вміщувалися повідомлення про життя євреїв в імперії ії за кордоном; в третьому — статті і твори з проблем моральності. 4-6 розділи призначалися для публікації відомостей про єврейські благодійні заклади, історичних сюжетів, біографій видатних єврейських діячів.
У сьомому розділі редакція розраховувала розмістити тлумачення біблійних і талмудичних оповідей. У 8-10 розділах газети передбачалася публікація літературних творів, некрологів, статей про ремесла та сільське господарство. Одинадцятий розділ включав оголошення, за допомогою яких більшість видань того часу вирішувала фінансові проблеми.
В цілому програма була схвалена цензурним комітетом. Єдиною умовою, поставленою цензурними органами, була вимога, щоб біблійні і талмудичні тлумачення «обмежувалися тільки мораллю і не торкалися догматів віри, щоб цим не давати приводу до спору»». Дізнавшись про заборону однієї знайважливіших, на думку редакторів, рубрик газети, вони звернулися з проханням про розширення програми за рахунок включення в неї політичного огляду. У цьому редакції також було відмовлено. Зрештою, газета почала виходити у 1860 році.
Перші три номери вийшли в Одесі, але потім деякий час довелося випускати газету в Житомирі (саме там розташовувалась єдина доступна типографія). Лише з 1862 року вдалося перенести видання в Одесу. Також з цього року став виходити додаток до газети під назвою «Кол Мевасер». Це була газета на мові ідиш. Вона тоді була більш поширеною розмовною мовою серед євреїв. Обидві газети виходили в Одесі до 1872 року, поки їх видання не перемістили у Петербург.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
