Всім відомо, що Одеса була одним з початкових центрів повітроплавання у Російській імперії. Зокрема, саме в нашому місті було побудовано один з небагатьох авіабудівних заводів, а саме підприємство «Анатра». Однак не будемо забувати і про перших авіаторів, зокрема про Михайла Єфімова.
Народився 13 листопада 1881 року в селі Апілля Духовщинського повіту Смоленської губернії. Наприкінці ХІХ століття у пошуках кращої частки родина Юхимових переїжджає до Одеси, де поселяється у будинку № 24 на Княжій вулиці. Батько, гренадер, який відзначився під час штурму Плевни, довгий час микався в Одесі без роботи, поки не влаштувався простим робітником у майстерні Російського товариства пароплавства та торгівлі. Михайло у 1902 році закінчив Одеське залізничне технічне училище та працював електриком-наладчиком телеграфу Південно-Західної залізниці.
Михайло Єфімов з дитинства захоплювався велосипедом, а згодом і мотоциклом. У 1908 році він – чемпіон Росії з мотоциклетного спорту. Створений у березні цього ж року одеський аероклуб вплинув на формування Єфімова як пілота. Перший літальний апарат одеський аероклуб придбав у 1909 році.
Перший політ на планері в одеському аероклубі здійснює Михайло, це був і перший у його житті самостійний політ. А через деякий час уже всі одеські газети називають Єфімова «рекордсменом за кількістю польотів на планері».
Один із почесних голів одеського аероклубу, банкір Ксідіас, вирішив купити аероплан у французького пілота та конструктора Анрі Фармана. Він звертається до Михайла як до експерта та як до майбутнього пілота цього літака. Єфімов приймає пропозицію та виїжджає до Франції – у невелике містечко Мурмелон.
У мурмелонській льотній школі Михайло поводиться як один із найталановитіших учнів. Навчанням його займається сам Анрі Фарман. Михайло Єфімов стає дипломованим пілотом – першим із російських авіаторів (диплом № 31 від 15.02.1910). Більше того, Фарман вирішив залишити Єфімова в школі у якості інструктора, однак Єфімов вирішив повертатись додому.
У лютому 1910 року Єфімов прибуває до вже рідної Одеси, і в березні здійснює свій знаменитий політ на аероплані “Фарман-4”. Пілот злітає, робить три кола на висоті 50 метрів і плавно опускається на землю. Усього того дня Єфімов здійснив п’ять польотів, у тому числі два – з пасажирами: Анатрою та Ксидіасом.
Ласкава публіка несла улюбленця Одеси на руках, він знову злетів у повітря, цього разу без аероплана, але з лавровим вінком на шиї. Такого аншлагу іподром не бачив більше ніколи. Навіть з даху в’язниці Єфімову аплодували арештанти.
Загалом, вже через 23 дні злетить Сергій Уточкін, але пам’ятники в Одесі та Гатчині поставлять саме Михайлу Єфімову.
А Михайло продовжував дивувати світ своїми польотами. Ім’я його стає легендарним. Під час всеросійського свята повітроплавання у Петербурзі у житті Михайла Никифоровича відбувається знаменна подія. Він знайомиться із професором Н.Є. Жуковським. Автор всесвітньо відомих праць з повітроплавання просить Єфімова здійснити кілька показових польотів у Москві. Єфімов погоджується, і ще довго його ім’я не сходить з вуст москвичів.
Після Москви Михайло їде до Севастополя, де неподалік, у Качі, йому запропонували місце головного інструктора у першій у Росії Севастопольській військово-авіаційній школі. Тут він виявив себе не лише як чудовий пілот, а й як талановитий винахідник.
В 1912 Єфімов розробив пристосування, що дозволяло пілоту запускати авіаційний двигун без сторонньої допомоги.
1914 рік. Почалася Перша світова війна. Михайло Єфімов подає рапорт про відправлення його на фронт. З квітня 1915 року він починає службу як «льотчик-мисливець» (тобто, доброволець) у 32-му авіаційному загоні на Західному фронті. Йому надали чин прапорщика. Мужній льотчик, він стає повним Георгіївським кавалером і нагороджується орденом Анни III ступеня з мечами. Єфімов воював у 6-му авіазагоні та 4-му загоні винищувачів.
На початку 1917 року його перевели в гідроавіацію Чорноморського флоту. Тут Михайла застала звістка про лютневу революцію. Єфімова призначають флагманським льотчиком при комісарі гідроавіації.
Навесні 1918 року у захопленому німцями Севастополі Єфімов був заарештований. З в’язниці він вийшов лише тоді, коли Червона Армія зайняла місто. Після заняття у липні 1919 року Севастополя денікінськими військами Єфимов відступив із Червоною Армією з Криму до Одеси. Торішнього серпня 1919 року Одесу захоплює білогвардійський десант.
Єфімов ховався, але був заарештований і 19 серпня 1919 розстріляний. З ініціативи астронома Тамари Михайлівни Смирнової, 31 травня 1988 року Міжнародний планетний центр затвердив назву “Єфімов” для малої планети № 2754. В офіційному повідомленні повідомляється, що назва дана «на згадку російського авіатора Михайла Никифоровича Єфімова (1881-1919), який серед перших льотчиків здійснив спіралі і віражі».
Перший авіатор Одеси, безумовно, менш відомий, ніж його знаменитий візаві Сергій Уточкін. Уточкін — герой одеського фольклору, перший футболіст, велосипедист, мотоцикліст і ще багато визначень із приставкою «перший». Тим не менш, на честь Єфимова в Одесі є аж три меморіальні дошки: на будівлі Одеського коледжу транспортних технологій (пл. Олексіївська, 17), на початку вулиці Єфімова на Млинах, і на трибуні Одеського іподрому, де відбувся перший політ. Ще одна дошка була на будинку, де проживала родина Юхимових (вул. Княжа, 24).
Вулиця названа на честь нашого героя знаходиться на Ближніх Млинах; власне, через залізничні колії від того місця, де він у 1899-1902 рр. навчався у «залізничному технічному училищі». Пам’ятник Михайлу Єфімову у 2005 році був відкритий на території підприємства «Одесавіаремсервіс» (зараз — ДП «Одеський авіаційний завод»).
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
