Польська міграція до Південної України розпочалася з кінця XVIII ст. У цей час в Одесі поселилися заможні польські родини, які дуже швидко зрозуміли переваги проживання в портовому місті. Спочатку їх було відносно небагато, але потім їх число почалось збільшуватись.
Серед поляків, які поселилися в місті, були представники вищих та середніх прошарків суспільства: аристократія, інтелігенція, купецтво та ремісники, в тому числі механіки, столяри, шевці тощо. У переважній більшості поляки були римо-католиками, проте серед них були й православні, протестанти, іудеї та представники інших віросповідань.
У Державному архіві Одеської області зберігаються документи, що свідчать про польську присутність в Одесі в період XVIII-XIX століть. Деякі з них стосуються розбудови католицьких храмів. Зокрема, у фонді 628 є матеріали про будівництво костелу на вулиці Катерининській, який був закладений на кошти католиків у 1795 р. Стрімке зростання католицького населення спричинило рішення міської влади про виділення в 1808 р. місця на воєнному форштадті Одеси для будівництва кам’яного костелу для католиків загальною площею 2 925 кв. сажень.
Три роки по тому за Римо-католицькою церквою юридично було закріплено право на володіння виділеною землею. Новий кам’яний собор, побудований в 1853 р. за проектом архітектора Франческо Моранді й освячений в ім’я Успіння Пресвятої Діви Марії, став найбільшим у південному регіоні. Тож саме там знаходилась кафедра утвореної в 1852 р. Тираспольської римо-католицької єпархії.
Настоятелем собору став польський священик Єжи Безутович, якому допомагали чотири капелани: для поляків, італійців, французів і німців. Крім собору в місті діяла ще й каплиця, яка знаходилась на вул. Балковській, на місці якої в другій половині ХІХ ст. була побудована церква Св. Климента.
Польським аристократам належали чудові архітектурні будівлі. Деякі палаци, які збереглися до теперішнього часу, були побудовані польськими архітекторами. Одним із видатних польських архітекторів того часу Феліксом Гонсіоровським у місті було побудовано понад 35 будівель, серед яких палац польського магната Бжозовського (більш відомий нині як «Шахський палац»).
На проживання значної кількості поляків у центрі Одеси вказує назва деяких вулиць. Зокрема, на честь дружини Станіслава Потоцького – Софії отримала назву вулиця Софіївська, де знаходився їхній палац. Свої будинки та хлібні склади польські купці будували недалеко від порту – на Польській вулиці та на Польському спуску.
Польським магнатом І. Сабанським для зберігання зерна, необхідного для зовнішньої торгівлі, були побудовані величезні складські приміщення, так звані Сабанські казарми (нині це приміщення належить Одеському державному університету внутрішніх справ). Представники польської аристократії отримували земельні ділянки під будівництво будинків та складів на Грецькому та Воєнному форштадтах міста. Серед них: родини Сабанських, Потоцьких, Чарторийських, Ржевуських та інші.
Польська община була біля витоків культурного життя Одеси. Підтвердженням цього стало створення польського театру, який був одним із перших аматорських театрів у місті. У 1806 р. для його театральних вистав перебудували приміщення зернового складу, що належало графині Ржевуській. Упродовж 1806-1809 рр. діяла театральна трупа Яна Непомуцена Каминського. Спираючись на спогади очевидців, О. Болдирєв зазначав високий рівень театральної майстерності театральної трупи. Навіть перші її вистави на імпровізованій сцені складу Ржевуської відзначались своєрідною довершеністю завдяки ентузіазму акторів та глядачів.
У подальшому, коли в Одесі завершилося будівництво першого оперного театру (1810 р.), його сцена надавалася не лише французьким та італійським але й польським гастролерам. Одним із організаторів театрального та музичного життя в першій половині 1820-х років був Липковський.
Вагоме місце в розвитку музичного мистецтва посідали концерти, які відбувалися в салонах польських аристократів. Особливою популярністю в місті користувалися виступи скрипаля-віртуоза Аполінарія Контського, гру якого високо оцінював навіть Ніколо Паганіні.
У цей час місто відвідали деякі представники польської культури. Серед них – відомий польський поет і громадський діяч Адам Міцкевич, який упродовж лютого – листопада 1825 р. перебував на засланні в Одесі. Він мав працювати викладачем латини в Рішельєвському ліцеї, тож поселився в квартирі, виділеній навчальним закладом. Місто та нові знайомства надихнули поета на написання нового циклу поезій.
Таким чином, у першій половині ХІХ ст. поляки утворили свою громаду, яка попри незначну чисельність відігравала вагому роль у житті Одеси. Представники громади успішно займались зовнішньою торгівлею, створювали свої навчальні заклади, будували храми, культурно-громадські установи, що позитивно позначилось на соціально-економічному та культурному розвитку міста.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
