Історію повстансько-партизанського руху зокрема ми розпочинаємо пізнавати в наш час заново, так як бага то іі сторінок, було сфальсифіковано. Однією з таких «білих плям» є повстанський рух в Україні 1917— 1929 років і його найвище піднесення в 1919— 1920 роках на Півдні.
Найбільш яскраво виявив- себе повстансько-нартизапський рух селян Півдня України в двох напрямах: антибільшовицькому і антиденікінському. Виступи селян проти більшовицької влади не можна назвати «антирадянськнми», хоча цей термін широко застосовувався за часів СРСР. Насправді, біільш точнішою є назва «антибільшовицькі» повстання, так як селяни позитивно сприймали систему рад, вважаючи її справедливою селянською владою. Головним
гаслом повсталих весни — літа 1919 р. було: «Ради без комуністів і ЧК».
Антибільшовицькі повстання були в основному стихійними. Вплив партій, зокрема есерівських чи анархістів просліджувався на Півдні України дуже слабо, лише в діях їх окремих представників. Проте типи повстань були різноманітними: армійські (заколоти М. Григорьева, Н. Махно та полковників Левашевського і Макарова у Вознесенську), національні (повстання німецьких та болгарських колоністів на Одещині та Миколаївщині), селянські («куркульська республіка» біля Великої Врадіївки, виступи в Козлово-Нечаянному, Великій Коренисі).
Виникали ці повстання стихійно, жорстоко, подавлялись і не змогли перерости в організований повстанський рух з певними цілями і завданнями. Незважаючи на це, окремі прояви антибільшовицького руху селян продовжувались до встановлення денікінської влади і під час її існування. Антибільшовицький рух «підготував» прихід А. Денікіна, знекровивши військові частини Червоної армії.
Проте й нова — денікінська влада була зовсім не селянською і скоро проти неї піднявся ще більший повстанський рух, який змінив свій напрям з антибільшовицького на антнденікінський.
Найвищим етапом розвитку повстансько-партизанського руху антиденікінського спрямування па Півдні України було створення формувань державного типу — Висунської та Баштанської республік. Причини їх утворення сягають в глибоке минуле — періоду заснування цих сіл козаками-бунтарями. У Висунську і Полтавці- Баштанці весь час трималися традиції непокірної «селянської вольниці», яка проявила себе в 1905, 1918, а особливо в 1919 роках.
Основне завдання утворення «республік» — це об’єднання селян для боротьби з денікінщиною. Проте ці формування не були вже чисто селянськими, як створені напочатку загони. Крім сільських активістів, які почали повстання, з ’явилися представники лівих партій, що розходились в розумінні подальшої долі селянства, але перед лицем, смертельної небезпеки змогли об ’єднатися з «селянською вольницею» і створити життєвий організм, що зміг на протязі двох місяців протистояти денікінським військам.
Окрім українських селян, окремо діяли загони болгар та євреїв. Вони утворювались в районах компактного проживання цих народів. Основною метою їх загонів був захист власних прав та свобод. Зазвичай вони не мали ярко вираженої селянської ідеології.
Окремою строкою проходили загони, що підпорядковувались різноманітним ватажкам. Деякі з них діяли не тільки в області, а ще і поблизу самої Одеси, в закинутих катакомбах. Користуючись відмінним знанням місцевості, вони постійно проводили акції проти більшовиків, а згодом — і проти білогвардійців.
По-друге антибільшовицький напрям. Він був представлений загонами «куркульської самооборони», які створювалися білогвардійськими офіцерами при підтримці поміщиків та релігійними виступами. Також діяли і окремі злочинні угруповання, єдиною ідеологією яких був банальний бандитизм.
Таким чином, рівень селянського спротиву в нашому регіоні був доволі серйозним. Він ще не встиг оформитись у якісь великі формування чи угруповання, але перші спроби об’єднання як ми бачимо, були. Остаточно подавити повстанський рух більшовики змогли лише після завершення громадянської війни, вивільнивши свої сили для цього.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
