Сьогодні, проходячи повз будинок за адресою Грецька, 26, ми бачимо приклад архітектури сталінського періоду. Цей будинок з’явився вже після війни. Але раніше на його місці стояв грандіозний прибутковий будинок, що був окрасою Одеси. Що тут було і що сталося з будинком – читайте далі.
Прибутковий будинок — це багатоквартирний будинок, який будується з метою отримання прибутку від оренди житла. Такі будинки зазвичай мають кілька поверхів та поділені на кілька квартир.
До революції доходні будинки будувалися для того, щоб отримувати стабільний прибуток від оренди житла. На той час житло було у великому дефіциті, і багато людей не могли дозволити собі купити своє житло. Тому багато хто знімав квартири в прибуткових будинках.
Будівництво прибуткових будинків було вигідним бізнесом для інвесторів, які могли отримувати стабільний прибуток від оренди квартир. Крім того, такі будинки могли бути збудовані в центрі міста, де була велика щільність населення, що забезпечувало високий попит на житло.
Прибутковий будинок Бродського був побудований в 1893 за проектом А. І. Бернардацці. Частину приміщень займали мануфактурний магазин власника будинку та банкірська контора «А. М. Бродський та Ко». Крім них, з 1890-х, там же розміщувалися парфумерний магазин Романа Миколайовича Аудерського (члена правління польських громадських зборів «Огніско»), хутряний магазин товариства «Павло Сорокоумов із синами» та страхова контора «Нью-Йорк», до 1902-го — магазин готової сукні Глікмана.
У 1900-ті роки в будинку Бродського, крім вищезгаданих підприємств, приймали пацієнтів лікар із внутрішніх хвороб Костянтин Миколайович Пуріц та клієнтів біржових маклерів Тетельман (1899 року) та Дрейфус (з 1900). У 1902 році Дрейфус зникає, а його місце займає помічник присяжного повіреного і присяжний стряпчий при комерційному суді Герш (Григорій) Мойсейович Брейтман.
До 1904 року в будинку розмістилася експортна контора купця I гільдії Рувіна Мордковича Файвелевича, а доктор Пуріц з’їхав на Ніжинську, 66. У 1905 році страхове товариство «Нью-Йорк» також залишило приміщення в будинку Бродського, переїхавши на Грецьку, 25.
У 1910-х у будинку Бродського розміщувався агентурно-комісійний відділ Одеського Купецького банку, який представляв в Одесі багато заводів та технічних контор. Присяжний повірений Брейтман і торговий дім Сорокоумовських затрималися у будівлі щонайменше до 1913 року, імовірно, й до революції. Магазин Аудерського припинив своє існування на початку 1910-х.
Також у цей же період в будинку розміщувалось бразильське віце-консульство. Віце-консулом був Абрам Якович Бродський, власник цього будинку. 1911 року до бразильського віце-консульства додалося іспанське консульство. Консулом був Ернест Едуардович Фрейре, віце-консул купець 2-ї гільдії Альбін Рафаїлович Харі, який проживав у цьому ж будинку. Таким чином, місцеві жителі поєднували приємне з корисним – і жили тут, і працювали.
У 1920-х у будинку розмістився Держстрах і запропонував населенню найширший спектр послуг: «Губгосстрах страхує різного роду майно від вогню, посіви від градобитія, сот від відмінка, виробляє страхування транспорту та від крадіжок у дорозі. Найближчим часом Губгосстрах розпочинає страхування життя».
За деякими свідоцтвами, у колишньому будинку Бродського ще працював і «Торгсін». Торгсін (від рос. «торговля с иностранцами») – державна організація в СРСР, що займалася обслуговуванням гостей з-за кордону та радянських громадян, які мають «валютні цінності» (золото, срібло, дорогоцінне каміння, предмети старовини, іноземну валюту), які вони могли обміняти на харчові продукти та інші споживчі товари.
Торгсін приніс державі 287 млн золотих рублів (за іншими даними — 270 млн). Для порівняння: експорт творів мистецтва, що здійснювався в ті ж роки, дав 20 млн. золотих рублів. Цінності, які купив Торгсін, покрили (за їхньою скуповою вартістю) понад п’яту частину витрат на імпортні закупівлі 1932—1935 років, тобто вирішальних років сталінської індустріалізації.
Будинок Бродського Одеса втратила не через його старість, а через воєнні події. У 1941 році Одеса піддавалася ніщивним бомбуванням та артилерійським обстрілам. Під час одного з нальотів бомба великого калібру влучила прямо в будинок.
Від колишнього красеня-гіганта, пам’ятника архітектури залишився лише кістяк. Таким він і простояв до остаточного визволення Одеси. Відновлювати будівлю одразу не стали.
1949 року Виконком Одеської Міськради депутатів трудящих ухвалив рішення № 319 від 31.03.1949 «Про розбирання стін третього поверху будинку № 10 на вул. Леніна». Вже наприкінці того ж року було ухвалено рішення №1580 «Про надання заводу №490 міністерства суднобудівної промисловості напівзруйнованої будівлі №10 на вулиці Леніна для відтворення під житловий будинок». Ймовірно, у новому будинку справді було використано конструкції старого будинку Бродського. А от від універмагу Петрокіно, на місці якого стоїть друга черга будинку, нічого не лишилося.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
