У багатьох містах є місця, поряд з офіційною головною вулицею міста, які стали б візитівкою: у Києві — Володимирська гірка, у Нью-Йорку — Таймс-Сквер, Львові — Площа Ринок, в Одесі — Приморський бульвар, про який, не побоюючись каламбуру, можна сказати, що це більше Одеса, ніж сама Одеса.
Колись тут височіли стіни турецької фортеці Хаджибей, взятої загоном де-Рібаса, потім багато років у їхніх порослих бур’яних руїнах вечорами дзвеніли цикади, а в 1821 приступили до влаштування бульвару.
У 1827 році за проектом Ф.Боффо тут збудували Воронцовський палац, який довго перебував символом епохи: парадні зали, лагідні хвилі тепла від ошатних камінів, потріскування свічок, п’янкий аромат зимового саду.
По суті, весь бульвар є парадом символів, наприклад, Палац моряків — ще один кам’яний «автограф» архітектора Боффо. Колись тут була резиденція командувача військовим округом, що у поєднанні зі смугастою будкою біля високих «державних» дверей і беззмінним вартовим робило будівлю символом влади.
На бульварі селилася еліта Одеси. Тут збудували будинки Потоцький, Наришкін, Марині, Серато, Зонтаг, Золотарьов, Маюров, Вагнер та інші особи. Будинки згодом переходили до нових власників.
А в 1877 році тут квартирував, хворів і зцілився великий князь Микола Миколайович, на згадку про що міська влада в нападі вірнопідданих почуттів перейменувала бульвар на Миколаївський. Подробиці з часом забулися і назву пов’язували вже з імператором Миколою ІІ.
А 1920-го нова влада назвала бульвар ім’ям революціонера Фельдмана. Втім, це ім’я протрималось до початку війни з німцями. Окупанти знов перейменували бульвар на Миколаївський, а після їх вигнання стару назву повертати теж не стали, назвавши бульвар Приморським.
Приморський бульвар розпочинається палацовим комплексом генерал-губернатора Михайла Воронцова. Як ми вже згадували, він зведений у 1827 році у стилі ампір на самому північному краї приморського пагорба поряд із зруйнованою турецькою фортецею. Резиденцію свого часу відвідав поет Василь Жуковський, а найбагатшою бібліотекою графа користувався поет Олександр Пушкін. Згодом книжкові збори Воронцова подарували університету імені Мечникова. Там книги досі зберігаються під назвою «Воронцовський фонд».
Минаючи Воронцовський палац, ви потрапите на алею Приморського бульвару, де праворуч щільно стоять вдома. Вперше в Одесі саме тут розпочали практикувати принцип забудови «стіна до стіни». Першим перед нашими очима височить будинок графа Потоцького, збудований 1824-го архітектором Гонсіоровським.
Свого часу він належав громадському діячеві Одеси та градоначальнику Григорію Маразлі. У 1840-х тут була канцелярія Одеського генерал-губернатора, а в непрості 1920-і розташовувалась редакція газети «Моряк». Старожили передавали з уст в уста розповіді про те, що в ній підробляли відомі прозаїки та поети — Костянтин Паустовський, Ісаак Бабель, Едуард Багрицький, Валентин Катаєв, Ілля Ільф та Юрій Олеша. Зараз це звичайний житловий будинок з адміністративними приміщеннями. Про колишні часи, коли тут мешкав граф, уже нічого не нагадує.
Якщо дійти до середини Приморського бульвару, подолавши близько 250 м, перед вами відкриється його серце — дві напівциркульні будівлі та площа, на якій височить пам’ятник герцогу де Рішельє, або просто Дюку.
Обидві будівлі були зведені у 1830-х за проектами архітекторів Мельникова та Боффо. У правому з них під номером 7 раніше розташовувалась міська дума, управа та суди. Саме тут з початку будівництва та протягом 70 років відбувалося вирішення всіх муніципальних справ міста.
Зліва від пам’ятника французу-засновнику, в будинку по Приморському бульвару під номером 8 в XIX-початку XX століттях розташовувався фешенебельний готель «Петербурзька» на 60 номерів. Пожити тут можна було сплативши від 1,5 до 25 рублів на добу. Як зараз згадують історики, в ній зупинялися літературний критик Віссаріон Бєлінський, драматург Олександр Островський, російський актор Михайло Щепкін, італійський співак Енріко Карузо і французька актриса Сара Бернар. При готелі на той час також знаходився один із найдорожчих ресторанів міста. Втім, у колишній «Петербурзькій» і зараз на нижніх поверхах розташувалися бутіки та модні шинки.
Американський письменник Марк Твен, який оселився в цьому готелі в 1867-му, був вражений масштабами Потьомкінських сходів, на які «дивиться» де Рішельє, і охрестив їх гігантськими. Ця назва надовго закріпилася за архітектурною спорудою. Сходи побудували 1841-го, витративши на зведення 800 тисяч рублів, але свою нинішню назву вона знайшла лише на початку 1920-х, коли режисер Сергій Ейзенштейн знімав в Одесі фільм «Броненосець «Потьомкін». Раніше сходи вели до моря, а зараз — прямо на Морвокзал.
Морський вокзал був побудований на Новому молу у 1968 році за проектом архітекторів В.Головіна та В. Кремлякова. Згодом він зазнав значних змін. Повністю реконструйовано будівлю самого вокзалу, перед будинком встановлено скульптурну композицію Е. Невідомого «Золоте дитя», подарунок всесвітньо відомого скульптора місту. Наприкінці причалу збудовано церкву св. Миколи, новий яхт-клуб.
Одразу за пішохідним мостом на невеликій площі створено «куток старої Одеси». Тут зібрані деякі цікаві реліквії старовини. Оригінальної форми альтанка, горбатий місток з гарними ґратами, скульптурні прикраси, грифон чавунного художнього лиття, криниця будівлі 1858 року. Такі колодязі були основним джерелом питної води у місті до 1873 року. Після 1873 року із пуском Одесько-Дністровського водоводу проблему з постачанням міста питною водою повністю було вирішено.
Війни, роки і людське нехтування, як кажуть, не оминули бульвар: втрачено суворий класичний малюнок грат Воронцовського палацу і фунікулер — мрію дитинства, пам’ятник Пушкіну не шумить вже віялами фонтанних струменів.
Але відтворений давно зниклий горельєф на п’єдесталі пам’ятника Рішельє, замість «глухого» асфальту знову з’явилась традиційна для бульвару бруківка і набув первозданного вигляду готелю «Лондонський» з його вишуканої форми ліхтарями біля парадного під’їзду.
Приморський бульвар завжди буде одним зі знакових та найромантичніших місць Одеси. І недарма романтичну комедію про наше місто назвали саме «Приморський бульвар», і суттєва частина сцен фільму була знята саме тут.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
