До 1913 р. Російська імперія була безумовним світовим лідером у виробництві зерна (однак його виробництво на душу населення було нижчим, ніж в інших країнах, наприклад Німеччини та США). Однак війна корінним чином змінила продовольче становище та ціни не тільки в Одесі, але й в Російській імперії. За підрахунками Союзу міст з початком Першої світової війни дорожнеча виникла у 70 % великих та 50% малих міст країни.
В Одесі подорожчання товарів розпочалося практично відразу ж зі вступом Російської імперії у війну. В першу чергу виросли ціни на імпортні товари, оскільки було зрозуміло, що в найближчий час обсяги торгівлі будуть суттєво зменшені. Підвищилися ціни на каву, цукор, рослинну олію тощо, досить дешевою була риба.
Щодо молочних продуктів, то на початку війни ціни на них у місті різко впали. Восени дефіцит імпортних товарів в Одесі загострився: ціни на лимонну кислоту підвищилися з 40 до 65 руб. за пуд, какао – з 1 до 2 руб. за фунт, рис – з 4.80 до 7 руб. за пуд, імбир – з 12 до 18 руб. за пуд, ваніль – з 8 до 13 руб. за пуд.
В цілому слід відзначити нестабільність ринку в цей час. Наприклад, внаслідок відсутності імпорту кунжуту з Константинополя ціни на халву збільшилися в два рази. Проте, коли вже через деякий час були налагоджені поставки кунжуту з Кавказу, ціни на халву упали. Торгівці, які до цього часу закупили її за новими цінами у оптовиків, отримали суттєві збитки.
На подорожчання продуктів впливали різноманітні афери, коли великі фірми та банки скуповували певний вид товару. Так, Одеське відділення Російсько-Азіатського банку у 1915 р. відзначилося масштабним розмахом хлібних операцій з метою приховування зерна й борошна.
В грудні 1914 р. суттєво збільшилися ціни на масло, оскільки значні його запаси у Сибіру були реквізовані для армії, а внаслідок поганого врожаю кормових культур та реквізиції великої рогатої худоби для потреб армії, обсягів його виробництва було замало. На початку 1915 р. масло виросло у ціні з 35 до 60–65 коп. за фунт. А вже у грудні 1915 р. його продавали по 1 рублю за фунт.
Так само змінилися ціни і на інші молочні продукти. Наприклад, сир став в два рази дорожчий. Несуттєво збільшилися ціни на м’ясо, що пов’язували з потребою цього продукту для армійських консервів. Слід також сказати про погану якість продуктів та їх фальсифікацію. Часто зустрічалися випадки, коли до молочних продуктів додавали значну кількість води.
Так на Новому ринку затримали жінку, яка додала до молока 50% води. Свій вчинок вона пояснила тим, що її чоловіка забрали на війну і на утримання родини зовсім не вистачало коштів. Широкого вжитку в багатьох містах та містечках під час війни набула практика додавання в борошно для випікання хліба різного роду домішок.
Так, в Одесі за скаргою покупця-полковника було притягнуто до відповідальності власника кондитерської за виготовлення й продаж недоброякісного хліба. Підробляли навіть чай, замість якого продавали звичайне сміття. А в серпні 1916 р. продавали цукрові відходи коричневого кольору, який господарки вважали шоколадним цукром.
Ще однією категорією товарів, на яку стрімко виросли ціни, стала алкогольна продукція. Подорожчання горілчаних виробів та вина було викликано скороченням виробництва внаслідок антиалкогольної кампанії та підвищення акцизу. В серпні 1914 р. спирт 90% коштував 28 р. 80 коп. за відро, а в вересні наступного року виробники підпільної торгівлі продавали його вже по 70–75 руб. Так само змінилися ціни і на вино з 50–55 коп. за пляшку в вересні 1915 р. до 2 руб. на початку 1916 р.
Під час війни в Одесі, як і в інших містах Російської імперії, можна було спостерігати дефіцит цукру. За підрахунками, ціни на цукор у місті з вересня 1914 р. по лютий 1916 р. виросли на 35–52%. Особливо відчутною нестача цукру стала в кінці 1915 – на початку 1916 року.
В Одесі з’явилися чутки, що його взагалі перестали виробляти. А газета «Одесские новости» заспокоювала мешканців міста і писала про деякі тимчасові затримки у його виробництві та нестачу робочої сили під час свят. Однак, насправді, дефіцит цукру в цей період був створений штучно, оскільки цього товару було вдосталь, але закупити його можна було за цінами в півтора рази вищими у відділеннях Петроградського міжнародного банку, розташованих у Харкові, Сумах та інших містах імперії.
Безумовно, підвищення цін на продовольчі продукти мало неабиякий вплив на життя населення міста. Простежити його відношення до подорожчання продуктів дозволяють звіти начальника жандармського управління м. Одеси товаришу (заступнику) міністра внутрішніх справ. Так, в жовтні 1915 р. він доповідав, що дорожнеча, хоча і спостерігається, однак вона не може викликати голод та інші явища, які можуть загрожувати безпеці у суспільстві.
Однак вже у грудні того ж року у звіті відмічалося, що подорожчання предметів повсякденного вжитку викликає серед населення, особливо незаможної його частини, роздратування та незадоволення. А в січні 1916 р. начальник жандармського управління доповідав про незадоволення в масах на подорожчання продуктів і товарів, які звинувачують в цьому міністерство шляхів сполучення.
Отже негативна реакція населення на постійне підвищення цін з часом ставала все гострішою. В одеській періодичній пресі постійно публікувалися фейлетони та анекдоти, в яких у карикатурній формі зображувалася реакція населення на постійну дорожнечу.
Неспроможність влади запобігти спекуляції та підвищенню цін на продукти не тільки викликала негативну реакцію з боку місцевого населення, але й змусила одеситів самостійно вирішувати проблему з забезпеченням продовольства. Найпоширенішим засобом була організація різноманітних кооперативних та акціонерних товариств, які купували продукти оптом за доступною ціною та продавали їх своїм членам без суттєвих надбавок.
Отже, можна зробити висновки, що продовольче становище в Одесі під час Першої світової війни постійно погіршувалося, спостерігався стрімкий ріст цін на продукти. Особливо відчутним він був у 1916 – на початку 1917 рр. Причинами подорожчання були адміністративні заходи з боку влади, порушення традиційних економічних зв’язків та розвиток спекуляції.