Які годиться спецслужбам будь-якої країни, під час окупації Одеси румуни розгорнули тут роботу своїх структур, що займались розвідкою та контррозвідкою. Зокрема, тут працювали інспекторат безпеки («Inspectorul de siguranţă»), управління поліції («Kesture de Police»), управління жандармерії («Inspectoratul al Jandarmeriei»), контррозвідувальний відділ 8 піхотної дивізії румунської армії – відділ військової безпеки («Military siguranța»). Однак, головною службою була «Serviciul Special de Informații».
Військову владу на території Трансністрії здійснював штаб командуючого румунськими військами, який дислокувався у м. Одеса (вул. Пушкінська, 25). Його очолював спочатку генерал Петре Думітреску, відтак – генерал Аврамеску Георге, а після – генерал Тринку. По лінії цивільного управління створили департамент цивіль-ного губернаторства Трансністрії, який спочатку розташовувався у Тирасполі, а потім у м. Одеса. Губернатор підпорядковувався командуючому румунськими військами і практично вводив у дію всі його накази і розпорядження.
При штабі командуючого румунськими військами у Трансністрії існував 2 відділ (бюро), який очолював всю розвідувальну і контррозвідувальну роботу. Керівник 2 відділу – полковник П. Василіу. Штат 2 відділу штабу румунських військ укомплектовувався румунськими офіцерами (що добре володіли російською мовою), а також бессарабцями. Командуючим румунськими військами був підпорядкований претор воєнного командування полковник М. Никулеску. Воєнна жандармерія була підвідомча 2 відділу штабу румунських військ.
Основним румунським органом, який здійснював розвідувальну і контррозвідувальну діяльність проти Радянського Союзу під час Другої світової війни, було Головне Управління «Спеціальної служби інформації при Раді Міністрів Румунії» (далі – SSI) («Serviciul Special de Informații» (SSI), генеральний директор – Євгеній Кристеску. На окупованій території, т.зв. Трансністрії і Північної Буковини, створили три центри, які безпосередньо підпорядковувалися Головному Управлінню SSI у Бухаресті. В Одесі (Удельний провулок, буд. 7) знаходився Центр-3. До 1943 р. очолювався капітаном Нищану (Нештяну), а потім підполковником Леоном Пержу.
Центр-3 складався із двох відділів: а) розвідувального, яким керував майор Іон Курерару, його заступником був капітан М. Галушкін-Аргир, контрінформацією займався доктор Путичу. Відділ підбирав і вербував агентуру для відправлення у тил Радянських військ; б) контррозвідувального, що контролював групи, які проводили контррозвідувальну роботу по місту і групу зовнішньої розвідки (створена у 1943 р., керівник – Шит). Очолював відділ Димітріаде-Джикушор, його помічник – Друмеш. Також працював секретаріат центру, який, крім виконання функцій саме секретаріату, вів облік агентури і розроблюваних осіб. Поряд із цим, Центр-3 на території Трансністрії мав два субцентри – у м. Тирасполь (керівник майор Філімон), у м. Могилів-Подільський (керівник капітан Заріану).
В повітових містах працювали резидентури, які входили у підпорядкування субцентрів чи безпосередньо Центру-3. Керівниками таких резидентур були офіцери – офіційні співробітники SSI. На території Трансністрії у кожному повітовому центрі були створені резидентури, які проводили роботу на території повіту.
У самій Одесі були створені групи, які обслуговували окремі об’єкти і райони міста. Їх очолювали офіційні працівники SSI, підпорядковані центру. За групою локотинента Тілвана був закріплений сектор, який охоплював одеські катакомби та район Великого фонтану. До обов’язків групи входило викриття підпільних радянських організацій і груп, виявлення тих, хто переховувався у катакомбах і населених пунктах, пошук входів і виходів у катакомби міста.
Група Тілвана замуровувала чи підривала входи і виходи у катакомби, із метою знищення тих учасників підпільних формувань і груп, які у них переховувалися. У своєму підпорядкуванні Тілван мав двох співробітників: Віктора Теризоглу та Бориса Джеоржеску (він же Кирилов). Ця група володіла широкою сіткою агентури й інформаторів.
Сектором обслуговування групи іншої групи (керівник Фотя Спиро) був Оперний театр, район міста, прилеглий від театру до порту і околиці міста Пересип (проміжна залізнична станція Одеського вузла Одеської залізниці). Фотя мав агентурний апарат в Оперному театрі і в обслуговуваних районах міста. Для підбору агентури та інформаторів використовував Відділ праці.
Група Олександра Шерстюка (він же Александров) обслуговувала Одеський порт, де мала широку мережу агентури та інформаторів.
Група Парумбеску-Хачикова обслуговувала робочі райони міста – Молдаванку і Слобідку. Використовувала широку мережу агентури із різних прошарків населення, масово залучала з контррозвідувальною метою працівників житлових установ, кербудів і двірників.
У 1943 році Парумбеску перевели на роботу у слідчий відділ SSI, де він працював слідчим, і група припинила діяльність. Райони міста Молдаванка і Слобідка, які вона обслуговувала, передали під опіку локотинента І. Друмеша. Саме його група у 1941 році була створена для розробки партизан і підпільних груп.
20 березня 1944 року при відступі румунських військ та після виїзду Центру-3 SSI із Одеси, І. Друмеш очолював оперативну групу із закінчення наявних справ, передачі деяких із них, разом із заарештованими, німецьким контррозвідувальним органам. Тоді ж І. Друмеш вів роботу із вербування і залишення агентури на осідок у тилу Радянського Союзу. Під час вербування агентурі передавали значні грошові суми, обумовлювали способи передачі розвідувальних даних.
На вулиці Бебеля, 12 розташовувався слідчий відділ SSI – Юридичне бюро («Biroul juridic»). Оперативно він підпорядковувався Центру-3 SSI, а адміністративно – Юридичному Бюро головного Управління SSI. Начальником Юридичного Бюро спочатку працював локотинент Думітреску, із березня 1942 р. – капітан Савулеску, із вересня 1943 р. – прокурор Іон Владуца. Старшим слідчим Юридичного Бюро був Харитон, який фактично керував усією роботою слідчого відділу SSI.
«Serviciul Special de Informații» мав свою тюрму, розташовану на вулиці Бебеля, 13. Особовий склад SSI носив загальновійськову форму і періодично цивільний одяг. На приміщенні жодних вивісок не було, а тому містянам назва SSI залишалася невідомою. «Serviciul Special de Informații» мав окремі групи, які проводили агентурну роботу і дізнання в особливо важливих справах. У Румунії органами SSI було виділено декілька працівників для роботи серед евакуйованих радянських громадян та тих, які проживали у містах Румунії. Зокрема, вербували агентуру із числа евакуйованих радянських громадян із метою відправлення їх до СРСР для роботи у післявоєнний період.
Спочатку румунські спецслубжми ставили своєю задачею знищення всіх розвідувальних груп та організованого підпілля. Втім, це не дало очікуваних результатів. Тому з 1942 року органи SSI проводили посилену роботу з введення своєї агентури у підпільні організації та групи для провокацій. Відтоді SSI активно перевербовувала виявлених учасників підпільних організацій і груп та використовувала їх із контррозвідувальною метою. Заходи із вербування і використання проводилися після ретельної підготовки – наміченого таємно затримували, доправляли автомобілем до SSI. Після відповідної «обробки» вербували та відпускали, ставлячи завдання розробляти наявні організаційні групи.
Тактика роботи румунської контррозвідки полягала у тому, щоб не чіпати виявлені, уже відомі дрібні організації, очікуючи встановлення за їх допомогою великого центру. Джерелом поповнення агентурної мережі стали особи, на яких були наявні компроментаційні матеріали. До них на допитах застосовували методи фізичного впливу як із метою отримання відвертих показів, так і подальшого вербування.
Органи SSI використовували із контррозвідувальною метою виявлених на окупованій території співробітників НКВС, причому після отримання від них відвертих показів про роботу в органах НКВС, навіть залучали їх до роботи в SSI. З-поміж таких співробітників в SSI працювали Морозовський, Федорович і Молукало, які видали румунській контррозвідці залишені у тилу резидентури Молодцова-Бадаєва, Кузнєцова та інші.
Органи SSI також широко практикували перевербування учасників партизанських відділів і підпільних партійних організацій з метою використання їх у провокаторській роботі у складі підпільних організацій. Так, наприклад, органами SSI були завербовані колишній секретар підпільного Обкому КП(б)У Петровський, секретарі підпільних РК КП(б)У м. Одеси Платов і Карачевцев.
Сігуранца (таємна поліція) була відділом префектури поліції губернаторства «Трансністрії», а в оперативному плані підпорядковувалася генеральній дирекції сігуранци при МВС Румунії. Ця спецслужба здійснювала основну роботу з виявлення, розробки і арешту всіх осіб, які проводили анти-румунську, революційну комуністичну діяльність, а також збирала свідчення про політичні настрої населення. Тільки сігуранца вела слідство у справах про політичні злочини.
Зокрема, Сігуранца у Трансністрії підбирала агентів-інформаторів (посада співробітника, який не мав спеціальної підготовки) із місцевих мешканців, які після спецперевірки зараховувалися до штату (оплату отримували із бюджету Губернаторства). Причому оплата праці агента-інформатора визначалася його кваліфікацією та знанням мов. Наприклад, за знання румунської і німецької мов агенти отримували 30 % надбавки до основного окладу. Штатним агентам видавали зброю, посвідчення та довідку на право її носіння.
Більшість кербудів, двірників, працівники їдалень були інформаторами сігуранци, причому кербуди несли особисту відповідальність за своєчасну інформацію про появу підозрілих осіб і поведінку мешканців у будинку. Наприклад, усі двірники отримали письмову інструкцію затримувати комуністів, партизан тощо.
До складу сігуранци при Одеській префектурі поліції входили: бюро інформації, яке займалося агентурною роботою, мало ряд резидентур у м. Одеса, та слідчу групу, яка вела слідство у справах зааре-штованих осіб. В Одесі силовики встановили сім резидентур бюро інформації, які мали масову інформаційну сітку із різноманітних прошарків населення.
При кожному районному відділенні поліції було бюро сігуранци, яке проводило роботу безпосередньо під керівництвом відділу сігуранци Одеської префектури поліції. Районні відділення поліції і бюро сігуранци свою агентурну сітку будували, в основному за квартальним принципом, зводячи її у резедентури.
При бюро сігуранци префектури одеської поліції була особлива дізнавальна бригада, яка вела слідство з важливих групових справ. Спочатку вона дислокувалася на вул. Пушкінській, 24, потім – вул. Софіївська, 11, а згодом перемістилася на Слободку і функціонувала при районі поліції. Останнє місце базування бригади – вул. Перекопської перемоги (сучасна Градоначальницька).
Начальником дізнавальної бригади працював комісар Івашку (до призначення на цю посаду був начальником сігуранци), заступником – Василь Георгіу. «Serviciul Special de Informații» поширював вплив на роботу сігуранци. Особливо важливі справи сігуранца передавала для дальшого ведення у «Serviciul Special de Informații».
Таким чином, можна стверджувати, що румунські силові органи на території Одеси та області проводили ефективну, злагоджену (попри те, що досить часто функції цих органів дублювалися) розвідувальну й контррозвідувальну роботу.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
