Він вірить у циклічність історії і тому пояснення сучасним подіям шукає в Біблії і менш давніх, але мудрих книгах, наприклад «Сто років самотності» Габріеля Гарсії Маркеса. У роботі йому допомагають закони кібернетики та астрофізики, а в житті власні залізні правила, які тепер цитують його колишні підопічні. Він бере приклад із тренерів НХЛ та НБА, а своє враження від гри футболіста може описати віршами.
Він називає Одесу своїм рідним містом, і, мабуть, усі його вважають одеситом, хоча народився Семен Альтман у Чугуєві у 1946 році, а виріс у Києві. Його батьки — корінні кияни, але працювали в Чугуєві Харківської області. Батько, офіцер радянської армії, займався фізичною підготовкою дітей-сиріт у тамтешньому суворовському училищі. Коли училище перенесли до Києва, маленький Сеня переїхав із батьками до столиці Української РСР.
Мало того, що зростав він у спортивній родині, так ще й у містечку суворовського училища, де жили Альтмани, було все, що необхідно для занять спортом: футбольне поле, басейн, манеж Київського військового округу. Тому з ранніх років Сеня пробував себе у різних видах спорту. Вибір на користь футболу він зробив не сам — старший брат відвів його у відому київську школу Гороно-1, де Альтман почав займатися під керівництвом тренерів Кукурікова та Качанова. В одній групі з ним осягали ази футболу Володимир Мунтян, а також низка інших відомих футболістів, серед яких Олександр Шпаков, Юрій Ванкевич та Віктор Кащей. З Анатолієм Бишовцем, який займався у школі Динамо, Альтман разом грав за збірну міста та дуже з ним потоваришував.
У дворових баталіях Сеня постійно стояв у воротах, оскільки грав зі старшими хлопцями. Тому і у футбольній секції його визначили на звичну позицію між двома штангами. Разом із Бишовцем та іншими хлопцями Альтман бігав на матчі київського Динамо, і в його складі знайшов для себе приклад для наслідування – воротаря Олега Макарова. «І пізніше я наслідував його, граючи за Чорноморець, навіть намагався одягати схожу форму».
У головну команду свого життя, Чорноморець, Альтман потрапив із Луцька. «Після перегляду мене запросили до Одеси. Приїхав сюди 1966-го, та так і залишився. Застав у команді найвідоміших нападників — Лобановського, Базилевича, Коршунова» — розповідав сам Альтман.
У Чорноморці Семен Йосипович грав до 1972 року, потім через призив до армії два сезони провів у одеському СКА, ще рік відіграв у херсонському Локомотиві. Але своєю командою він вважає лише Чорноморець. «Весь мій футбол був у Чорноморці, а все інше було вже по низхідній — не до душі…».
До тренерського штабу Чорноморця Семена Альтмана у 1982 році покликав новий старший тренер команди Віктор Прокопенко. Разом вони дружно працювали до 1986 року і досягли значного успіху — посіли четверте місце в чемпіонаті СРСР, зупинившись за крок від «бронзи». Дніпропетровське Дніпро випередило Моряков на одне очко. Проте Чорноморець отримав право спробувати свої сили у Кубку УЄФА. Здобувши перемогу за сумою двох матчів над бременським Вердером Отто Рехагеля, одесити поступилися лише майбутньому переможцю турніру мадридському Реалу.
На жаль, у Бремені та Мадриді Альтману тоді не довелося побувати, оскільки його не випускали із СРСР. Семен Йосипович допомагав Прокопенко у Чорноморці та у перші сезони незалежного чемпіонату України. У цей період «моряки» виграли два Кубки країни та бронзові медалі першості. Потім Альтман відгукнувся на пропозицію Бишовця допомогти йому в Олімпійській збірній Кореї.
Але першу самостійну роботу він отримав ще за союзних часів. Наприкінці 80-х з Одеси до московського «Динамо» його запросив той самий Анатолій Бишовець. Після відходу Бишовця до збірної СРСР Семен Йосипович прийняв кермо керування командою до своїх рук і зумів довести московських «динамівців» до бронзових медалей радянської першості. Втім, на посаді головного тренера «Динамо» він не затримався і пізніше зізнався, що у Москві завжди був чужинцем.
Семен Йосипович вирушив у кишинівську Зімбру, з яким двічі виграв чемпіонат та Кубок Молдови, брав участь у єврокубках.
Успіхи Альтмана в Молдові не залишилися поза увагою в Україні. У 1999 році його запросили до нещодавно освіченого донецького Металурга для будівництва нової успішної команди. Саме роботою із металургами Семен Альтман зробив собі гучне ім’я в українському футболі. Альтман привів Металург до бронзових медалей чемпіонату України, а потім повернувся до Чорноморця, який став рідним, і повторив це досягнення, хоча приходив у команду, яка боролася за виживання.
Саме в Донецьку та Одесі Семен Йосипович досяг найпомітніших успіхів, але його внесок є і в успішному виступі збірної України на чемпіонаті світу 2006 року. Альтман входив до тренерського штабу Блохіна і працював у національній команді не один рік.
Гравці, які свого часу пограли під керівництвом Альтмана, згадували, що він використовував у своїй роботі гороскопи. І справді, для вдосконалення тренувального процесу Семен Йосипович студіював кібернетику та співпрацював з астрофізиками. «Для визначення циклічних станів, психологічних особливостей, – пояснював тренер. – Мені цікава аналітична робота, в якій немає дрібниць». Сміх сміхом, а дуже часто «погані» гороскопи для гравця на гру дійсно відповідали дійсності, матчі проходили невдало.
Серйозний науковий підхід до роботи дозволив Альтману виробити як власні погляди на футбольну тактику, а й принципи спілкування з футболістами та організації психологічної атмосфери у колективі. «Головним моїм тренерським кредо є вміння слухати під час спілкування з футболістами і вміти дохідливо говорити, наочно показувати», — казав Семен Йосипович.
«Ніколи не критикувати гравців прилюдно — такий один із моїх педагогічних принципів. Я звик будувати стосунки навколо позитиву. Це кредо дуже поширене у тренерів у НБА та в НХЛ».
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
