base
domain was triggered too early. This is usually an indicator for some code in the plugin or theme running too early. Translations should be loaded at the init
action or later. Будь ласка, перегляньте Виправлення помилок у WordPress для більш детальної інформації. (Це повідомлення додане у версії 6.7.0.) in /var/www/myod.info/wp-includes/functions.php on line 6121Він вірить у циклічність історії і тому пояснення сучасним подіям шукає в Біблії і менш давніх, але мудрих книгах, наприклад “Сто років самотності” Габріеля Гарсії Маркеса. У роботі йому допомагають закони кібернетики та астрофізики, а в житті власні залізні правила, які тепер цитують його колишні підопічні. Він бере приклад із тренерів НХЛ та НБА, а своє враження від гри футболіста може описати віршами.
Він називає Одесу своїм рідним містом, і, мабуть, усі його вважають одеситом, хоча народився Семен Альтман у Чугуєві у 1946 році, а виріс у Києві. Його батьки — корінні кияни, але працювали в Чугуєві Харківської області. Батько, офіцер радянської армії, займався фізичною підготовкою дітей-сиріт у тамтешньому суворовському училищі. Коли училище перенесли до Києва, маленький Сеня переїхав із батьками до столиці Української РСР.
Мало того, що зростав він у спортивній родині, так ще й у містечку суворовського училища, де жили Альтмани, було все, що необхідно для занять спортом: футбольне поле, басейн, манеж Київського військового округу. Тому з ранніх років Сеня пробував себе у різних видах спорту. Вибір на користь футболу він зробив не сам – старший брат відвів його у відому київську школу Гороно-1, де Альтман почав займатися під керівництвом тренерів Кукурікова та Качанова. В одній групі з ним осягали ази футболу Володимир Мунтян, а також низка інших відомих футболістів, серед яких Олександр Шпаков, Юрій Ванкевич та Віктор Кащей. З Анатолієм Бишовцем, який займався у школі Динамо, Альтман разом грав за збірну міста та дуже з ним потоваришував.
У дворових баталіях Сеня постійно стояв у воротах, оскільки грав зі старшими хлопцями. Тому і у футбольній секції його визначили на звичну позицію між двома штангами. Разом із Бишовцем та іншими хлопцями Альтман бігав на матчі київського Динамо, і в його складі знайшов для себе приклад для наслідування – воротаря Олега Макарова. “І пізніше я наслідував його, граючи за Чорноморець, навіть намагався одягати схожу форму”.
У головну команду свого життя, Чорноморець, Альтман потрапив із Луцька. “Після перегляду мене запросили до Одеси. Приїхав сюди 1966-го, та так і залишився. Застав у команді найвідоміших нападників — Лобановського, Базилевича, Коршунова” – розповідав сам Альтман.
У Чорноморці Семен Йосипович грав до 1972 року, потім через призив до армії два сезони провів у одеському СКА, ще рік відіграв у херсонському Локомотиві. Але своєю командою він вважає лише Чорноморець. “Весь мій футбол був у Чорноморці, а все інше було вже по низхідній – не до душі…”.
До тренерського штабу Чорноморця Семена Альтмана у 1982 році покликав новий старший тренер команди Віктор Прокопенко. Разом вони дружно працювали до 1986 року і досягли значного успіху — посіли четверте місце в чемпіонаті СРСР, зупинившись за крок від “бронзи”. Дніпропетровське Дніпро випередило Моряков на одне очко. Проте Чорноморець отримав право спробувати свої сили у Кубку УЄФА. Здобувши перемогу за сумою двох матчів над бременським Вердером Отто Рехагеля, одесити поступилися лише майбутньому переможцю турніру мадридському Реалу.
На жаль, у Бремені та Мадриді Альтману тоді не довелося побувати, оскільки його не випускали із СРСР. Семен Йосипович допомагав Прокопенко у Чорноморці та у перші сезони незалежного чемпіонату України. У цей період “моряки” виграли два Кубки країни та бронзові медалі першості. Потім Альтман відгукнувся на пропозицію Бишовця допомогти йому в Олімпійській збірній Кореї.
Але першу самостійну роботу він отримав ще за союзних часів. Наприкінці 80-х з Одеси до московського “Динамо” його запросив той самий Анатолій Бишовець. Після відходу Бишовця до збірної СРСР Семен Йосипович прийняв кермо керування командою до своїх рук і зумів довести московських “динамівців” до бронзових медалей радянської першості. Втім, на посаді головного тренера “Динамо” він не затримався і пізніше зізнався, що у Москві завжди був чужинцем.
Семен Йосипович вирушив у кишинівську Зімбру, з яким двічі виграв чемпіонат та Кубок Молдови, брав участь у єврокубках.
Успіхи Альтмана в Молдові не залишилися поза увагою в Україні. У 1999 році його запросили до нещодавно освіченого донецького Металурга для будівництва нової успішної команди. Саме роботою із металургами Семен Альтман зробив собі гучне ім’я в українському футболі. Альтман привів Металург до бронзових медалей чемпіонату України, а потім повернувся до Чорноморця, який став рідним, і повторив це досягнення, хоча приходив у команду, яка боролася за виживання.
Саме в Донецьку та Одесі Семен Йосипович досяг найпомітніших успіхів, але його внесок є і в успішному виступі збірної України на чемпіонаті світу 2006 року. Альтман входив до тренерського штабу Блохіна і працював у національній команді не один рік.
Гравці, які свого часу пограли під керівництвом Альтмана, згадували, що він використовував у своїй роботі гороскопи. І справді, для вдосконалення тренувального процесу Семен Йосипович студіював кібернетику та співпрацював з астрофізиками. “Для визначення циклічних станів, психологічних особливостей, – пояснював тренер. – Мені цікава аналітична робота, в якій немає дрібниць”. Сміх сміхом, а дуже часто “погані” гороскопи для гравця на гру дійсно відповідали дійсності, матчі проходили невдало.
Серйозний науковий підхід до роботи дозволив Альтману виробити як власні погляди на футбольну тактику, а й принципи спілкування з футболістами та організації психологічної атмосфери у колективі. “Головним моїм тренерським кредо є вміння слухати під час спілкування з футболістами і вміти дохідливо говорити, наочно показувати”, – казав Семен Йосипович.
“Ніколи не критикувати гравців прилюдно – такий один із моїх педагогічних принципів. Я звик будувати стосунки навколо позитиву. Це кредо дуже поширене у тренерів у НБА та в НХЛ”.