Сьогодні, мабуть, немає в Одесі та і взагалі в Україні, яка б не чула про славетну 28-му механізовану бригаду імені Лицарів Зимового Походу. Її бійці захищають нас від російської агресії з 2014 року. Але в історії цієї військової частини є ще дещо цікаве, і ми про це вам сьогодні розкажемо.
Нагадаємо, що вперше Естонія отримала незалежність не у 1991 році, а набагато раніше (як, доречі, і Україна). Початок 1918 року видався дуже буремним. Становлення молодої держави супроводжувалося активним протистоянням з більшовиками. Для захисту естонці почали формувати військові підрозділи.
Зокрема, 3-ій піхотний полк естонської армії формувався в Талліні. А зброю він отримував, зокрема, від полків 44-ї дивізії колишньої царської армії. І тут сюрприз: вони складалися переважно з українців, і їх особовий склад бажав повернутись на батьківщину. Тому тут інтереси естонців і українців співпали. Українці передавали зброю естонцям і усіма засобами намагались потрапити до України, а естонці готувались давати відсіч більшовикам.
Зрештою, це зіткнення таки відбулося. Протягом численних боїв тоді естонським частинам вдалося відстояти свою батьківщину. І лише у 1940 році Радянський Союз таки зміг захопити території цюєї держави та анексувати її.
Після анексії Естонії її військові підрозділи було включено в склад радянської армії під новими номерами. Звісно, вищий офіцерський та керівний склад було змінено, але певні підрозділи все-ж-таки збереглися, і продовжили своє існування протягом Другої світової і далі.
Таким самим підрозділом був 21-й стрілецький полк. На відміну від багатьох частин РСЧА у 1941 році він показав гарну стійкість у бою, захищав Ленінградський та Новгородський напрямки. За бойові заслуги був переформований у 89 гвардійський стрілецький полк.
Пісвля закінчення війни 89-й полк розмістили у Чорноморському, під Одесою. Він входив до складу 28-ї гвардійської мотострілецької дивізії. Після здобуття Україною незалежності дивізія під тим самим номером перейшла під юрисдикцію України.
Зрештою, в ході реформ і скорочення армії було вирішено перейти до бригадної структури. На базі 89-го полку була сформована 28-ма механізована бригада. Колись «українські» полки допомогли сформувати естонську армію, а тепер колишня «естонська» частина стала цеглинкою новою української армії.
Багато хто і досі не знає, чому саме 28-а бригада отримала почесне звання на честь героїв Зимового Походу. Справа у тому, що маршрут Першого зимового походу проходив, зокрема, і по території Одеської області. Ця визначна військова подія назавжди записана у славетну військову історію України.
Бригада пройшла з 2014 року важкий шлях. Спочатку було багато проблем – застаріла техніка, відсутність досвіду та підступний ворог. Але навіть у буремному 2014 році одеські бійці зарекомендували себе з гарного боку. Згодом саме за їх участі було відбито наступ на Мар’їнку у 2015 році.
З початком повномасштабної агресії бійці 28-ї бригади прийняли участь у її відбитті. Зокрема, вони протистояли намаганням ворога висадити тактичні десанти, а також посилювали наше угруповування на Миколаївському напрямку.
Зокрема, повторились і події 100-річної давнини. Знову йшли бої в Миколаївській області, зокрема і під Вознесенськом – як і під час Першого зимового походу. Щоправда, Вознесенськ обороняли підрозділи 80-ї бригади, 28-а тримала оборону трішки південніше.
Одеську область наразі очолює Максим Марченко. Ще не так давно він був професійним військовим, командував одеською бригадою з 2018 по 2021 рік.
Протягом усього 2022 року 28-а бригада вела важкі бої на Миколаївському напрямку, не даючи ворогу просунутись далі. Потім – вже в ході контрнаступу, який зрешто призвів до «перегрупування» військ окупантів з правого берегу Дніпра. Успіх дався дорогою ціною – зокрема, 23 липня від ураження російськими ракетами загинув командир бригади Віталій Гуляєв.
Але воїни бригади продовжуть бити агресора та звільняти українську землю від окупантів. Велику допомогу у цьому нам надають іноземні країни (зокрема, і Естонія). Немає жодних сумнівів у тому, що війна завершиться перемогою України.