base
domain was triggered too early. This is usually an indicator for some code in the plugin or theme running too early. Translations should be loaded at the init
action or later. Будь ласка, перегляньте Виправлення помилок у WordPress для більш детальної інформації. (Це повідомлення додане у версії 6.7.0.) in /var/www/myod.info/wp-includes/functions.php on line 6121Сьогодні, мабуть, немає в Одесі та і взагалі в Україні, яка б не чула про славетну 28-му механізовану бригаду імені Лицарів Зимового Походу. Її бійці захищають нас від російської агресії з 2014 року. Але в історії цієї військової частини є ще дещо цікаве, і ми про це вам сьогодні розкажемо.
Нагадаємо, що вперше Естонія отримала незалежність не у 1991 році, а набагато раніше (як, доречі, і Україна). Початок 1918 року видався дуже буремним. Становлення молодої держави супроводжувалося активним протистоянням з більшовиками. Для захисту естонці почали формувати військові підрозділи.
Зокрема, 3-ій піхотний полк естонської армії формувався в Талліні. А зброю він отримував, зокрема, від полків 44-ї дивізії колишньої царської армії. І тут сюрприз: вони складалися переважно з українців, і їх особовий склад бажав повернутись на батьківщину. Тому тут інтереси естонців і українців співпали. Українці передавали зброю естонцям і усіма засобами намагались потрапити до України, а естонці готувались давати відсіч більшовикам.
Зрештою, це зіткнення таки відбулося. Протягом численних боїв тоді естонським частинам вдалося відстояти свою батьківщину. І лише у 1940 році Радянський Союз таки зміг захопити території цюєї держави та анексувати її.
Після анексії Естонії її військові підрозділи було включено в склад радянської армії під новими номерами. Звісно, вищий офіцерський та керівний склад було змінено, але певні підрозділи все-ж-таки збереглися, і продовжили своє існування протягом Другої світової і далі.
Таким самим підрозділом був 21-й стрілецький полк. На відміну від багатьох частин РСЧА у 1941 році він показав гарну стійкість у бою, захищав Ленінградський та Новгородський напрямки. За бойові заслуги був переформований у 89 гвардійський стрілецький полк.
Пісвля закінчення війни 89-й полк розмістили у Чорноморському, під Одесою. Він входив до складу 28-ї гвардійської мотострілецької дивізії. Після здобуття Україною незалежності дивізія під тим самим номером перейшла під юрисдикцію України.
Зрештою, в ході реформ і скорочення армії було вирішено перейти до бригадної структури. На базі 89-го полку була сформована 28-ма механізована бригада. Колись “українські” полки допомогли сформувати естонську армію, а тепер колишня “естонська” частина стала цеглинкою новою української армії.
Багато хто і досі не знає, чому саме 28-а бригада отримала почесне звання на честь героїв Зимового Походу. Справа у тому, що маршрут Першого зимового походу проходив, зокрема, і по території Одеської області. Ця визначна військова подія назавжди записана у славетну військову історію України.
Бригада пройшла з 2014 року важкий шлях. Спочатку було багато проблем – застаріла техніка, відсутність досвіду та підступний ворог. Але навіть у буремному 2014 році одеські бійці зарекомендували себе з гарного боку. Згодом саме за їх участі було відбито наступ на Мар’їнку у 2015 році.
З початком повномасштабної агресії бійці 28-ї бригади прийняли участь у її відбитті. Зокрема, вони протистояли намаганням ворога висадити тактичні десанти, а також посилювали наше угруповування на Миколаївському напрямку.
Зокрема, повторились і події 100-річної давнини. Знову йшли бої в Миколаївській області, зокрема і під Вознесенськом – як і під час Першого зимового походу. Щоправда, Вознесенськ обороняли підрозділи 80-ї бригади, 28-а тримала оборону трішки південніше.
Одеську область наразі очолює Максим Марченко. Ще не так давно він був професійним військовим, командував одеською бригадою з 2018 по 2021 рік.
Протягом усього 2022 року 28-а бригада вела важкі бої на Миколаївському напрямку, не даючи ворогу просунутись далі. Потім – вже в ході контрнаступу, який зрешто призвів до “перегрупування” військ окупантів з правого берегу Дніпра. Успіх дався дорогою ціною – зокрема, 23 липня від ураження російськими ракетами загинув командир бригади Віталій Гуляєв.
Але воїни бригади продовжуть бити агресора та звільняти українську землю від окупантів. Велику допомогу у цьому нам надають іноземні країни (зокрема, і Естонія). Немає жодних сумнівів у тому, що війна завершиться перемогою України.