Міський або, як ще казали за старих часів, Дерибасівський сад — одна з найбільш колоритних пам’яток Одеси і не тільки тому, що він є ровесником міста. Адже, перш за все, він був для кількох поколінь одеситів осередком життя. За всю історію міста зустрічалися найрізноманітніші його назви: Публічний сад, Казенний сад, Одеський міський сад, Міський сад, Казенний міський сад, Дерибасівський сад, Дерибасівський міський сад, сад Лассаля і навіть сквер Джордано Бруно.
Йосип де Рібас зміг «вибити» у царського уряду право на роздачу документів, завдяки яким одесити отримували земельні ділянки (з обов’язковою їхньою забудовою). Серед перших, які стали власниками таких паперів, був брат адмірала Фелікс де Рібас. Перед його домом залишилося дві десятини невикористаної землі, яку, за договором, треба було чимось зайняти.
Як людина практична, розумна та інтелігентна, він вирішив засадити її деревами. Нагадаємо, що буджацький степ не пристосований до «співжиття» з буйною рослинністю, тому спочатку в Одесі дуже відчувалася нестача дерев і такої бажаної тіні. Першими деревами, що прижилися завдяки де Рібасу у спекотному безводному кліматі, були акації, якими сьогодні засаджені майже всі центральні міські вулиці. Граф Фелікс Потоцький регулярно надсилав різні екзотичні екземпляри рослинного світу з Софіївського парку під Уманню, Фелікс де Рібас виписував саджанці та насіння з Іспанії та Італії.
Щоб поливати рослини, воду спеціально привозили із Колодязного провулка. Доглядали сад садівники, які проживали на вулиці Садовій (як бачите, назва вулиці народилась майже сама собою). Сад став найпопулярнішим місцем відпочинку одеської знаті, що й не дивно: більше п’ятачків із такою розкішною зеленню у місті не було.
На плані Одеси 1828 р. Міський сад та прилеглі квартали набувають статусу найпрестижніших районів міста. Рішельє, Ланжерону та їхнім наступникам вдалося зберегти цей незрівнянний зелений куточок.
У 1836—1837 pp. сад був обгороджений кованими ґратами, виконаними за малюнком архітектора Г. І. Торічеллі. 1857 року Міський сад знаходився в оренді у купця Вільяма Вагнера. На плані 1866 Міський сад залишається в своїх межах. Міська Дума надіслала члена Думи Аніскевича проінспектувати стан Міського саду. У своєму звіті Аніскевіч доповідав: «Міський сад з 1 січня 1857 знаходиться в орендному утриманні у одеського купця 1-ї гільдії Вільяма Вагнера по 100 руб. на рік. Протягом 10 років сад знаходився у справному вигляді та ретельному догляді за деревами». Зрештою, сад знаходився в утриманні у Вагнера аж до 1880 року.
У творах одеських письменників В. Катаєва, Ю. Олеші, Н. Гернет, В. Інбер, С. Кірсанова, З. Шишової, К. Паустовського при згадці Міського саду йдеться про те, що тут продавались знамениті води Лагідзе(рецепт цих вод також зараз можна знайти в подібних закладах Тбілісі). Літніми вечорами у круглій ротонді грав духовий оркестр. На місці теперішнього китайського ресторану за радянських часів був літній театр.
З боку вул. Дерибасівської Міськсад прикрашають дві бронзові скульптури, що зображують лева, який тримає в лапах видобуток, і левицю, що годує левенят. Леви привезені з Франції в середині XIX століття для однієї з одеських дач і є прикладом пізнього французького анімалізму. Вони були встановлені у Міському саду у 1927 році.
У Саду можна сісти на лавку з самим Л. Утьосовим, сфотографуватися з Остапом Бендером і Кисою Вороб’яніновим, побачити головний їх камінь спотикання — один із дванадцяти стільців.
Прогулюючись мальовничими вуличками парку, що потопають у квітах, можна помітити, що десь у його глибині знаходиться фонтан парфумів, такого більше немає ніде у світі. Ідея створення фонтану належить французькому парфумеру Крістофу Ланкарену. Щогодини з фонтану замість води розпорошується ароматичний склад. Відкриття цієї унікальної споруди було присвячене до 210 річниці Одеси.
У центрі саду виділяється ще один музичний фонтан, струмені якого змінюють висоту в залежності від ритмів і все це в світлі рамп, що змінюється. Здебільшого звучать класичні мелодії на сучасний лад.
У саду знаходиться літній театр, музичний павільйон, у вихідні виступає духовий оркестр, під музику якого можна навіть потанцювати. Наразі ведуться роботи з відновлення павільйону мінеральних вод Лагіддзе. У міському саду є і ресторан, і кілька затишних кафе, і лавки із сувенірами, і вернісажі. Щось подібне можна знайти і в одеському Пасажі. Відпочинок у парку принесе багато приємних вражень.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
