Після поразки революції 1905 року суттєвого удару зазнав і патріотичний рух. Проте український культурно-освітній поштовх до розвитку після поразки революції не припинився, він набирав нові форми, і поступово зростав. З’являлися нові українські товариства: у Києві «Родина», в Харкові «Основа», в Одесі «Українська Хата», в яких у значній мірі провадилась політична і революційна пропаганда у формі культурно-освітньої роботи.
Українське життя Одеси на початку ХХ століття не завершилося із закриттям «Українського товариства «Просвіта» в Одесі» 1 листопада 1909 року. Українська інтелігенція міста спромоглася
заснувати 10 лютого 1910 року «Одеський Український клуб» на зразок «Англійського клубу» для забезпечення розваг і задоволення мешканців міста. Проте діяльність українського клубу, хоча і
передбачала літературні та драматичні вечори, читання рефератів, дещо звужувала культурно-освітні потреби українства.
Тоді було вирішено заходами членів драматичної секції «Просвіти» організувати музично-драматичну спілку «Українська Хата» в Одесі. Вироблений статут товариства було затверджено 4 квітня 1911 року. Фундаторами товариства виступили актриса О. Бродніцька (Німченко), В. Фоменко та М. Пілецька-Урбанович.
Перші збори «Української Хати» відбулися 25 серпня 1911 року в «Домі польськім». Присутніх членів було кілька десятків, які обрали Раду товариства. Головою було обрано О. Бродніцьку, заступником В.Клименка, скарбником І.Пархоменко, писарем М. Коваленка.
Членами Ради стали: М. Комаров, К. Шевченко, В. Фоменко, М. Пілецька-Урбанович. Кандидатами до Ради товариства: І. Бондаренко, І. Мілько, І. Дудник. До ревізійної комісії було обрано: Г. Воропая, П. Росновського, О. Темнокута, кандидатом до неї П. Постельникову.
З початком осені 1911 року «Українська Хата» розпочала культурно-освітню роботу. Почалася підготовка до спектаклів та читання рефератів. Перша вистава «Наталка Полтавка» відбулася 15 жовтня 1911 р. в залі польського товариства «Огнісько». Це сталося завдяки плідній співпраці українського та польського товариств в Одесі на культурно-освітній ниві.
У свій час, українське товариство «Просвіта», неодноразово надавало можливість для проведення різних заходів польському товариству. Поляки неодноразово вітали українців з їх національним святом — роковинами Т. Шевченка. Більше того, членами української «Просвіти» та інших українських організацій були і поляки, зокрема Іван (Ян) Міодушевський — один із керівників польської громади в Одесі, засновник першої польської газети в Одесі — Życie polskie (Життя польське).
Ще одна вистава відбулася наприкінці жовтня. В цей же період було прочитано в товаристві два реферати: «І.Котляревський та його життя» В.Фоменко, та «М. Кропивницький та його творчість» О. Німченко. В цей же період було організовано хор спілки, біля 30-ти чоловік. Спілка почала збирати свою бібліотеку, в якій нараховувались сотні томів книг. Було утворено три відділи: перший — драматичний, другий — музичний і третій — красного письменства.
На 1912 рік товариство «Українська Хата» в Одесі нараховувало 209 членів та передплачувало українські газети: київську «Раду» та львівське «Діло».
В товаристві на українській культурно-освітній ниві працювали люди різні за віком, національністю, статтю, фахом, політичними переконаннями. Тут працювали вчитель А. Вержбицький, історик П. Клепацький, Г. Воропай, агроном О. Гааз, лікарі І. Луценко, І. Липа, професор К. Сапежко, письменники А. Ніковський, М. Комаров, музикант Ю. Осташко, артисти О. Бродніцька, Т. Морозова, оперний співак І. Бондаренко. Актриса О. В. Бродніцька намагалася відкрити курси українські
драми в Одесі в 1914 р. Було підготовлено статут курсів, проте влада не дозволила відкрити українські драматичні курси.
Після смерті М.Ф.Комарова, одного з найактивніших українських культурно-освітніх діячив Одеси, його велику бібліотеку з україністіки було передано до спілки «Українська Хата».
В 1915 році заходами членів товариства «Українська Хата» в Одесі розпочалося видання журналу «Основа», який став фактичним продовженням закритого в 1914 р. «Літературно-Наукового Вістника», який виходив у Києві. Організатором видання цього журналу став А. Ніковський, який мешкав тоді за межами Одеси. Практично втілювали Видання в життя у місті члени «Української Хати» І. Гаврилюк та В. Буряченко. Редакція містилася на Коблевській, 30. Ніковський рекомендував у своєму листі надсилати перший номер «Основи» всім передплатникам «Літературно-Наукового Вістника», а засланим українським діячам часопис надсилався безкоштовно.
«Українська Хата» постійно влаштовувала Шевченківські вечори, читання та обговорення рефератів, постановку українських п’єс. Товариство тісно співпрацювало з українськими кооперативами в Одесі під назвою «Наша кооперація», а також з українською книгарнею «Діло», якою завідував один із засновників «Братства тарасівців», В. Боровик, на вулиці Преображенська, 11. Саме в «Українській Хаті» молодь Одеси вперше дізналася про «Українській легіон» січових стрільців і за що він воює, згадував Ю. Липа, який виховувався в українському товаристві.
В квітні 1916 року члени «Української Хати» в Одесі гучно відзначили свій п’ятилітній ювілей. В журналі «Украинская жизнь», який виходив під редакцією С.Петлюри у Москві з цього приводу зазначалося, що товариство проіснувало в Одесі більше, ніж «Просвіта».
«Українська Хата» організувала спектаклі за участю зірок української сцени, які до цього неодноразово гастролювали в Одесі. Так, в 1916 році були організовані спектаклі за участю
П. Саксаганського та М. Заньковецької, що викликало неабиякий резонанс у місті. В цьому ж році товариство переїхало у новий будинок кооперативного товариства «Наша кооперація», де часто
відбувалися українські концерти та вистави, проводились цікаві вечори. Хор спілки вже нараховував 60 осіб.
З початком революційних подій в 1917 році «Українська Хата» активно працювала і серед військових по українізації військових частин. Український рух серед військовиків Одеси очолив активний діяч товариства Іван Луценко, який зумів організувати «Одеську українську військову раду». З одеської молоді була створена гайдамацька «Січ», на зразок січових стрільців, до якої входив молодий Ю. Липа і був там заступником командира.
Було відновлено діяльність товариства «Просвіта». Ще на весні 1917 року почала виходити газета «Українське слово», співзасновником якої був Іван Липа, який згодом став і комісаром Одеси весною 1918 року за діяльності Центральної Ради. Весною 1917 року товариство «Українська Хата» представляв на Українському національному з’їзді, який надав повноваження Центральній Раді представляти і захищати український народ, відомий в Одесі вчений-філософ і громадський діяч Михайло Гордієвський.
Ось такою була нелегка доля української культурно-освітньої спілки «Українська Хата» в Одесі напередодні і під час боротьби українців за свою державність.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
