Аркадія виросла на пустирі

Одним із найвідоміших пляжів Одеси була і залишається Аркадія, яка виросла буквально на порожньому місці — у полі, яким південний вітер невдоволено ганяв суху траву і пил. Але Еміль Камб’є — директор одеської агенції бельгійських кінно-залізниць, відкрив тут ресторан, який назвав «Аркадія», і продовжив маршрут конки. Одесити оцінили ініціативу бельгійця, і невдовзі тут з’явилися купальні та розважальні заклади, почали організовувати народні гуляння, а також розваги для багатої та найвибагливішої публіки.

І все ж таки головним міським пляжем завжди вважався Ланжерон, який з’явився завдяки одеському генерал-губернатору Олександру Ланжерону. Він заповідав одеситам свою дачу, але з умовою організувати у межах публічний пляж.

А ось елітна сьогодні частина одеського узбережжя — Відрада — у ХІХ столітті була рибальською пристанню, звідки рибалки вирушали на промисел. Доречі, пляжі тут були тоді виключно приватними, тож купання в морі було доступне виключно дачникам.

Зсуви завжди були справжнім лихом Одеси. Вони не лише руйнували будинки, а й знищували пляжі. За час свого існування Одеса пережила понад 200 зсувів, і море відвойовувало собі нові ділянки берега. Потім обриви перетворили на пологі схили і засадили деревами, насипали довгі піщані пляжі, що поглинали енергію хвиль, побудували хвилерізи. Крім того, було створено систему для відведення ґрунтових вод — наприклад, зі схилу в Відраді витікає ціла «річка», що впадає в море.

На пляжах Одеси купалися у сукнях та тапочках

Хоча морські купання були чи не єдиним порятунком від спеки, вони вважалися не дуже пристойною справою. Незважаючи на це, на одеські пляжі ринув потік відпочиваючих, і заповзятливі одесити стали встановлювати вздовж берега платні купальні. Вони були дерев’яними кабінками на палях, в яких відпочиваючі переодягалися і купалися. Щоправда, купанням це можна було назвати вельми умовно — у кабінках розміром із шафу можна було тільки стояти, у крайньому випадку, присідати.

У купальнях для тих, хто багатший, видавали рушник, чай чи пиво. Відпочиваючі з менш широкими фінансовими можливостями могли розраховувати лише на рушник.

Існувала навіть пляжна мода, за якою суворо стежили «охоронці моральності». Адже мораль вимагала, щоб жоден шматочок тіла був доступний очам оточуючих. Жінки мали купатися у спеціальних сукнях та взуття, чоловіки — у костюмах, які закривають навіть руки й ноги. Зрозуміло, морські ванни жінки і кавалери приймали окремо.

Купальні фургони та засмага

Поступово плавання у водоймищах ставало все більш привабливим видом проведення часу, і у відповідь на зростаючий інтерес до купання в Англії, а потім і в Російській імперії з’явилися «купальні машини», або «купальні фургони». Вони були потрібні для того, щоб приховати купальника від сторонніх очей. Купальна машина являла собою критий візок, де зі зворотного боку були сходи та дверцята.

Купальник чи купальниця заходили у віз у своєму звичайному одязі, там перевдягалися в «купальник», а потім візник на конях завозив «машину» просто у воду. На великих курортах з цією метою споруджувалися спеціальні рейки. У воді машину розвертали так, що купальник був прихований від сторонніх очей і міг спуститися прямо у воду. Часто жінок супроводжувала сильна жінка, яка допомагала забратися з води назад у машину після купання.

Численні верстви одягу, в яких купальники залазили у воду, намокаючи, ставали важкими, і на відміну від чоловічого костюма, який зберігав консервативність, жіночі «купальники» чуйно йшли за модою, і тому постачали і криноліни, і рукави різної форми, і навіть корсети. .

Деякі люди обмежувалися прогулянками вздовж берега, вдихаючи цілюще морське повітря і намагаючись при цьому не засмагнути. У XVIII – першій половині XIX століття засмага вважалася виключно долею тих, хто працює на вулиці. Гарною вона не вважався. У XX столітті ставлення щодо неї почало змінюватися. Він став асоціюватися не лише з роботою в полі, а й з можливістю їздити на відпочинок у південні краї та морські курорти. Дехто заходив у воду.

Купальники та мораль

На жіночу купальну моду вплинула зокрема австралійська плавчиха Аннет Келлерман (1886 – 1975). Аннет народилася у сім’ї музикантів, далеких від спорту. У дитинстві вона мала серйозні проблеми з ногами, і вона погано ходила. Батьки розраховували, що плавання буде корисним для її здоров’я.

Келлерман не просто виправила своє здоров’я, але стала однією з перших професійних плавчих. Вона брала участь у змаганнях, виступала зі своїм шоу в образі русалки, пізніше знімалася у кіно. Вона однією з перших стала виступати у цілісних купальниках, що нагадують чоловічі костюми. У 1900-х на хвилі свого успіху вона почала випускати свою лінію купальників, яка стала популярною. За мірками на той час вони вважалися дуже сміливими.

Примітно, що невдовзі спочатку після революції кількість любителів плавання значно зросла, а разом з ними і кількість тих, хто купався оголеним. З одного боку, це було пов’язано з банальним браком купальників у продажу. З іншого – на деякий час змінилося ставлення до наготи та суспільної моралі, але це вже зовсім інша історія.

Офіційно відкриті пляжі

• пляж Калетон;
• Інклюзивний пляж;
• муніципальний пляж (район 14 Фонтану);
• пляж “Ікра”;
• пляж “Чайка”;
• муніципальний пляж (район 10 Фонтану).

Перебування на цих пляжах дозволено з 08:00 до 20:00.

При цьому знаходитися на пляжі під час повітряної тривоги, при виявленні підозрілих предметів, під час шторму від 2-х балів, на берегових спорудах (пірсах та хвилерізах), а також поза зонами для купання заборонено.

Усі пляжі повинні бути обладнані захисними сітками, спостережно-рятувальними постами, буями, засобами гучного мовлення, що є поблизу укриттів.

Також під забороною вихід до акваторії Чорного моря будь-якого плавзасобу, окрім рятувальних служб.

Що на інших пляжах

Інші пляжі Одеси поки що вважаються закритими. Втім, ані одесити, ані гості міста так не вважають. Достатньо відправитись на Ланжерон або Аркадію, щоб у цьому пересвідчитись. Якщо ви зможете знайти, де припаркувати власне авто – вважайте, вам дуже пощастило. 

На пляжах доступні в оренду лежаки, причому як на офіційно відчинених, так і на тих, які такими не вважаються. Виключенням є лише ті пляж, на які обмежено доступ ще минулого року, підходи до них перекриті військовими. Туди ж, куди пройти можна, – будь ласка. Ніхто нікого не зупиняє і не штрафує.Поблизу пляжів працює мінімальна інфраструктура – бари, платні туалети, облаштовано душі з водою. Суттєво не вистачає роздягалень, для такої кількості відвідувачів їх явно замало. На тих пляжах, які вважаються офіційно відкритими, чергують рятувальники, що завжди готові допомогти відпочиваючим на воді.

Що слід враховувати

На пляжах присутній необхідний мінімум сервісу. Тут ви можете обрати собі лежак (ціна в середньому 200-250 гривень за лежак у тіні), а також придбати пиво чи прохолодні напої. Також біля деяких пляжів є невеличкі фудкорти, де можна придбати фаст-фуд у вигляді бургерів та хотдогів.

Рівень чистоти на пляжах дуже різний. Наприклад, та сама “Тільняшка” вважається закритою, але там доволі чисто, на відміну від вже офіційно працюючих пляжів. Битого скла на узбережжі поки що немає, але от пустих стаканів, пластикових кришечок та іншого вже, нажаль, вистачає. На деяких пляжах за чистотою слідкують, на деяких – ні. Тому краще будьте готовими до не надто чистого піску у прибережній зоні.

Про безпеку власне пляжу від впливу мін та інших вибухонебезпечних предметів казати важко. На більшостіодеських пляжів немає бонових загороджень чи сіток, тому повністю виключити можливість потрапляння міни на берег аж ніяк не можна. Рішення про купання у більшості випадків одесити та гості міста приймають самостійно.

Перспективи

Влада міста та обласна військово-цивільна адміністрація стверджують, що скорочення кількості відкритих пляжів не планується. У подальшому планується лише збільшення кількості доступних для купання місць по мірі їх облаштування власниками чи міською владою. 

Сподіваємось, що “оксамитовий сезон” в Одесі все ж відбудеться і стане успішним як для відпочиваючих, так і для самого міста. 

Античне поселення

У 1928 році в Лузанівці, на лівому березі Куяльницького лиману знайшли залишки античного поселення – Гавані Асіаків. Судячи з монетних та керамічних знахідок, воно було засноване жителями Ольвії.

Сталося це у середині V в. до зв. е., тобто через сторіччя після заснування колонії на території нинішнього бульвару. Поселення на Приморському бульварі та в Лузанівці грали роль прикордонних форпостів ворогуючих сусідніх держав — Ольвії та Істрії. Поселення знаходилося на високому плато між східним берегом Куяльницького лиману та морем, частково на території піонертабору “Молода Гвардія”. Нині його територію забудовано.

Поява району

Історично нинішня Лузанівка склалася за межею міста, яка у ХІХ столітті проходила приблизно по лінії нинішнього провулка Векслера. Далі починався великий маєток генерал-майора від інфантерії (піхотного генерала) Фоми Лузанова, наданий йому імператором Олександром I в 1819 році. Від землевласника отримала назву і вся місцевість, яка вже на початку ХХ століття стала найпопулярнішим місцем відпочинку біля моря.

У період із 1859 по 1878 роки регулярно, а потім також у 1906 та 1925 pp. по спеціально прокладеному каналу поповнювався морською водою Куяльницький лиман – містки через канал позначені на схемах колійного господарства одеського трамвая за 1927 рік саме в тому місці, де знаходиться розворотне кільце в Лузанівці.

Північний кордон дореволюційної Одеси проходив у районі сучасного провулка Академіка Векслера, за яким починався маєток Лузанових. Після революції 1917 року, Лузанови покинули свій маєток. У садибі відкрили табір юних комунарів, а згодом назвали його піонерським табором “Молода Гвардія”.

Мікрорайон

З середини 50-х років навпроти Лузанівського парку розпочинається будівництво житлового мікрорайону, який заселяли працівниками сусідніх заводів. Першими збудували двоповерхові будинки по типу бараків. Подібні тоді масово зводились руками німецьких військовополонених. Такі будували масово на Адміральському проспекті та в різних робочих селищах. Насамперед, з’явилися “котеджі” вздовж Миколаївської дороги та 1-ї Сортувальної вулиці.

Потім збудували триповерхові панельні та блокові будинки, за якими наприкінці 1960-х звели і кілька типових п’ятиповерхових “хрущоб”. Вже у 1970-ті почали будувати і дев’ятиповерхівки, а формування “радянської” Лузанівки закінчилося в 1977 році, коли в північній її частині з’явилися три дев’ятиповерхові будинки для працівників заводу “Продмаш”. У пострадянський час на північ від Лузанівки збудували гіпермаркет “Метро”, і йде будівництво декількох висоток.

Одна з них, позбавлена якихось архітектурних деталей і висотою в 23 поверхи, виглядає просто як прямокутна коробка з вікнами, що прорізають у ній, – і цілком заслужено вважається найпотворнішою новобудовою сучасної Одеси.

Транспортний вузол

У це важко повірити, але 70 років тому з Одеського аеродрому “Застава” злітали три літаки ЛІ-2 з пасажирами та приземлялися на території санаторію імені Дзержинського у Лузанівці. За один вихідний день літаки встигали перевезти 450 відпочиваючих, оскільки вони літали тричі на день.

Між Лузанівкою та Куяльницьким лиманом знаходиться залізнична станція Одеса-Сортувальна – одна з двох найбільших в Одесі. Вона приймає основний потік вантажів зі сходу України та розподіляє його до порту, на інші станції міста, а також передає склади у бік станції Одеса-Застава-1 та у бік порту Чорноморськ. Тут розташовано велике локомотивне депо. За залізницею – селище Шевченка, засноване як місце проживання робітників соляних промислів на Куяльнику, що існували до 1931 року.

Пляж

Лузанівка довгі роки залишалася пляжем місцевого значення, нею користувалися лише жителі Пересипу. 1927 року від Грецької площі до Лузанівки пустили трамвай №9, тоді все й змінилося. Виявилося, що саме тут знаходиться найбільший і найновіший із пляжів, відкритих в Одесі.

Протяжність його берегової межі досягає 1400 метрів, при цьому звернений пляж до відкритого моря. Зручність його використання полягає у близькому розташуванні зупинок громадського транспорту та відсутністю перепаду висот. Ідеальний для людей похилого віку та дітей. Його навіть визнавали найбезпечнішим.

Свого часу один з путівників розповідав про місцевий пляж так:

Унікальну лікувальну цінність має Лузанівський пляж; його дрібний вапняний пісок, рівне морське дно, яке поступово знижується, являють собою великі вигоди для купання дітей.

У Лузанівці свого часу відкрився перший пляж для людей із обмеженими можливостями. Тепер по пандусу, що спускається прямо у воду, можна легко переміщати інвалідний візок. На пологому березі встановлені тапчани, накриті тентом та обладнані перилами. Є спеціалізовані місця для перевдягання, душові кабіни та туалет. Також у пляжний період безперебійно працюють питний фонтан і водопровід.

Почему район назван именно «Лузановка»

Перелистаем страницы истории и окажемся в 19 веке. в далеком 1819 году. Фома Петрович Лузанов, генерал-майор от инфантерии, участник войны с Наполеоном, георгиевский кавалер за храбрость проявленную в войне с турками был жалован императором 18 гектарами земли под Хаджибеем.

До Октябрьской революции границы Одессы достигали нынешнего переулка Векслера, затем огибали Лузановку, которая к тому времени разрослось, включала в себя территории современного Продмаша, Сортировочной и земли нынешнего лагеря имени Молодой Гвардии.

Читайте также: Знаменитые одесситы: Великий офтальмолог Филатов

Лузановское имение в годы строительства коммунизма

Чтобы избежать репрессий со стороны революционного пролетариата, наследники Фомы Лузанова оставляют свое имение, которое частично было разграблено обездоленным трудовым народом. Революционная власть открывает в имении лагерь для детей коммунаров. 

Позже, в 1923 году усадьба перешла во владение Красного креста Советской Украины. И здесь был обустроен лагерь «Солнечный берег» в котором отдыхали беспризорники и дети из бедных семей. К сожалению, некогда богатое имение за эти годы не избежало разрушений. Лагерь представлял собой несколько барачных помещений, а рядом были установлены брезентовые палатки. 

К концу сороковых годов прошлого столетия на территории бывшего имения был открыт лагерь для юных ленинцев.

Превращение Лузановки в микрорайон

Интенсивная застройка на лузановских землях началась в середине 50-х годов прошлого столетия. Напротив парка появились невзрачные барачные дома для рабочих соседних заводских предприятий. Позже выросли «коттеджи» советского типа вдоль Николаевской дороги и 1‐й Сортировочной.

Строительный бум этого района завершился к 1980 году. Но сегодня вновь в районе ведется активное строительство многоэтажных жилых зданий. 

Тайна лузановских раскопок

Давным-давно античные поселения (археологи нашли руины древних поселений в районе современного Приморского бульвара и на склоне Жеваховой горы). Античная гавань Истриан располагалась на берегу   Одесского залива. Свидетелями той эпохи стали найденные во время археологических раскопок артефакты, которые сегодня можно увидеть под стеклянной пирамидой на самом бульваре.

Здесь же в 1928 году на берегу Куяльницкого лимана, были найдены следы древней гавани Асиаков. Теперь на этой территории находятся лагерь и частные дома.  

Самолет, билет и пляж

Всего лишь семь десятков лет назад желающие из центра города отдохнуть на море покупали билет на самолет. Железная птица ЛИ-2 за день могла осчастливить около 450 пассажиров. Самолет вылетал с аэродрома «Застава». Первый рейс был в 9 утра, второй в полдень и последний с пляжа в 20 часов.

Казачья быль Лузановки

Апрель 1691 года Семен Филиппович Гурко, известный среди казаков как Семен Палий с двумя сотнями единомышленников напали на татар. Те возвращались после разбойных набегов из венгерских земель и Валашского и Молдавского княжеств. Обремененное большой добычей и сотнями захваченных рабов, стадами домашнего скота татарское воинство намеревалось пройти через Качибей (современная Одесса). 

Казаки застали ненавистного врага врасплох и сражение произошло на Пересыпи. В этом сражении татары потерпели полное поражение. Казаками были освобождены несколько сотен пленных молдаван, венгров и валахов. Остатки разбитого татарского отряда устремились под защиту крепости Кара-Кермен (ныне Очаков), но казаки догнали и уничтожили татар. 

Мы в ответе за тех, кого приручили

Волонтеры Лузановки построили первый в Одессе пляжный дом для бездомных кошек. Добровольные защитники животных и местные жители поддерживают чистоту и порядок. Неравнодушные к судьбе животных люди подкармливают животных. В холодное время года волонтеры стараются утеплить их жилище. К импровизированному кошачьему общежитию можно подъехать на машине и покормить хвостатую братию.

Читайте также: Санжейка, Каролина-Бугаз: топ-7 невероятных мест для отдыха под Одессой

С заботой о ближних

В Лузановке открылся первый пляж для людей с ограниченными возможностями. Теперь по пандусу, спускающемуся прямо в воду, можно без труда перемещать инвалидную коляску. На пологом берегу установлены топчаны, накрытые тентом и оборудованные перилами.  Имеются специализированные места для переодевания, душевые кабины и туалет. Также в пляжный период бесперебойно работают питьевой фонтанчик и водопровод.

Любители рока и байк-слет «Гоблин шоу»

Ежегодно на территории Лузановки собираются байкеры со всех концов Украины, из соседней Молдовы, России и Беларуси. Первый раз Рок-фестиваль и международный байк-слет «Гоблин шоу» стартовали в Одессе в 2000 году и это стало традицией. 

 Байк-парад, это захватывающие, волнующее и зрелищное событие. В рок-фестивале принимают активное участие исполнители из Одессы и приглашенные из других городов рок-коллективы.

Пляж, созданный природой

Много лет назад на пляже Лузановки отдыхали лишь горожане жившие на Пересыпи. Даже в разгар летнего сезона здесь всегда было мало отдыхающих. Но с 1927 года пляж стал очень популярен и сюда стали приезжать одесситы со всего города.  

Трамвай №9, который соединил этот район  с Греческой улицей дал возможность отдыхающим быстро и с комфортом добраться до пляжа.  

Склоны берега пологие, нет больших перепадов  и у морского дна, мелкий песок покрывает все побережье. Расположенные невдалеке остановки транспорта, большая парковая зона, отделяет жилые постройки от берега моря. Все это делает пляж лучшим местом для семейного отдыха.

Скульптуры Михаила Ревы

Новая современная Аркадия украшена скульптурами, автором которых является скульптор Михаил Рева. Михаил Владимирович Рева – знаменитый одесский художник, архитектор и архитектор. Он основал также фонд RevaFoundation. По словам Михаила Ревы, самое главное в скульптурах – это позитивный момент, который они несут. Они могут быть похожи на кораллы, цветы или светофоры для инопланетян. Аркадию украшают цветы из пластика. Они появились на месте срубленных деревьев.

За билеты выдавали топчаны

Во 2-й половине 20-го века на пляже Аркадия длинными параллельными рядами стояли топчаны. Плата за один топчан составляла 15-20 копеек. При этом, топчаном можно было пользоваться неограниченное количество времени. Билеты за топчаны выдавала служащая пляжа. Интересно, что отдыхающие не хотели платить за топчаны, и пытались обхитрить служащую. Некоторые, особо изобретательные, находили старые билеты в песке.

Читайте также: Интересные факты про район Черемушки

Популярность пляжа в начале 20-го века

К началу 20-го века Аркадия прославилась вечеринками и гуляниями. После революции вокруг Аркадии появляются дома, строятся гостиницы. Частные дачи, которые здесь находились, были национализированы. Аркадия становится самым популярным местом для морского отдыха в Одессе. Так уже в 1930-е годы на городском пляже отдыхало около 4500 человек каждый день.

Платный вход в Аркадию

В 1950-е годы в Аркадии ввели платный вход. На входе на пляж проверяли билеты. Позже ворота были снесены, и вход на пляж стал свободным. Сегодня большая часть Аркадии с платным входом, хотя есть и бесплатные участки. На пляже можно воспользоваться большим количеством платных услуг: взять в аренду шезлонги и зонты, принять душ с пресной водой, WC, воспользоваться камерами хранения. На пляже есть большое количество водных аттракционов: катамараны, таблетки, бананы.

Читайте также: 5 причин, почему новые кварталы Одессы не так хороши, как утверждают риелторы

История пляжа началась с ресторана

Этот пляж был выбран для городского курорта из-за естественного пологого спуска. В конце 19 века на месте Аркадии был еще неприспособленный для отдыха каменистый пляж. Одним из первооткрывателей пляжа стал Эмиль Камбье, директор конно-железных дорог, который решил продлить маршрут “конки” до пляжа Аркадии. Чуть позже был построен первый ресторан, который получил название “Аркадия”, позже так стал называться весь пляж.

Названа в честь региона Греции

Аркадией называется административно-территориальная единица в Греции. А в древние времена Аркадией называли центральную область в Пелопоннесе, которая находилась в горах.

Аркадия в кинематографе

Пляж Аркадия засветился в кинематографе. В фильме “Приморский бульвар” в Ротонде на Аркадии проходил конкурс красоты. А в фильме “О чем говорят мужчины” герои фильма отправляются в популярный ночной клуб “Аркадии” “Ибица” на концерт группы Би-2.

Развлечения в Аркадии

На пляже “Аркадия” находится огромное количество развлекательных центров. Это тусовочный центр Одессы. После 10 часов вечера “Аркадия” становится центром ночной жизни. Здесь находятся самые модные ночные клубы: “Итака”, “Вестерн”, “Ибица”. В клубы приезжают популярные ди-джеи, а также звезды украинской, российской и зарубежной эстрады.

Кроме ночных клубов, в “Аркадии” большое количество баров, кафе и ресторанов. От “Аркадии” начинается знаменитая “Трасса здоровья”. Для детей в Аркадии находится большое количество аттракционов и детских площадок.

Читайте также: 25 мест, которые стоит посетить в Одессе

Преимущества отдыха в Аркадии

Пляж Аркадия считается лучшим в Одессе. Один из плюсов пляжа – хорошая инфраструктура: здесь большое количество кафе, ресторанов, ночных клубов и развлекательных центров. Еще один плюс – хорошие, обустроенные песчаные пляжи. Пляжи Аркадии оборудованы шезлонгами, зонтиками, раздевалками и туалетами. Также среди преимуществ Аркадии модно выделить близкое расположение к центру.