Сьогодні кожен одесит знає про місцевий академічний театр музичної комедії. Втім, відомий він по всій Україні. Цікаво, що колектив, який дав народження театру музкомедії, починав свою роботу не в Одесі, а в іншому місці. Зараз про все це і не тільки ми розкажемо більш докладно.
Вперше колектив було сформовано у Львові в 1947 році. Він швидко здобув визнання і популярність. Вперше в Одесі колектив виступив у 1950 році. і його вирішено було перевести до Одеси. Розмістились артисти в будівлі по вулиці Лібкнехта (зараз – Грецька). Там до цього розміщувався театр Радянської армії, який у свою чергу перемістився до Львова.
Перші вистави одразу були присвячені як Одесі, так і одеситам. Вони стали популярними не тільки в нашому місті, але і по всіх куточках колишнього Радянського Союзу. Деякі з спектаклів екранізовували, і це дало ще більший імпульск популярності як окремих акторів (наприклад, Михайла Водяного), так і театру в цілому.
Але великою проблемою було те, що будівля катастрофічно не підходила для роботи театру. Навіть кількість місць була явно замалою: всього лише 430! Втім, на популярність театру це не впливало, а скоріше допомагало – дістати квитки на «Весілля в Малинівці» чи «Білу акацію» було дуже важко.
Поступово стара будівля прийшла у непридатне становище. Вона потребувала ремонту, та суттєвої перебудови під потреби театру музичної комедії. У цей же час до Одеси приїхала комісія з Міністерства культури СРСР. Вони залишились вкрай незадоволеними станом справ в театрі. Особливі нарікання були викликані роботою адміністрації під керівництвом Матвія Ошеровського. Геніальний режисер, який багато в чому і створив славу театру, мав не дуже гарні стосунки з творчим колективом театру.
Група акторів виступила за те, щоб змінити і директора, і художнього керівника. Ним став провідний актор Михайло Водяной, який до того ж був і єдиним одеським артистом, хто мав звання Народного артиста СРСР. Водяного його друг Леонід Утьосов навіть називав полпредом Одеси у Москві. Саме він приклав багато зусиль для того, щоб з’явилась нова будівля театру.
Проектував будівлю відомий одеський архітектор Генріх Топуз. Початком робіт став 1965 рік, тоді вперше визначили місце для майбутнього театру музкомедії. Власне будівництво розпочалося з 1975 року. Спільно з Г. Топузом працювали інженери-конструктори Р. Ясинський та А. Любовський; арх. В. Красенко — співавтор інтер’єру залу для глядачів. У розробці оформлення інтер’єрів брали участь художники М. Абрамова, І. Кулакова, В. Бубнов, А. Шапошнікова. Скульптурну композицію для театральної площі виконав скульптор О. Князик.
Перед Топузом та його колективом стояла доволі складна задача. Проектування театрів вважається одним з найскладніших завдань, бо треба заздалегідь спроектувати увесь комплекс глядацьких приміщень та різноманітні сцени, як для показу так і для репетицій, інші приміщення. І все це повинно бути зручним і функціональним. Але завдання було вирішено на «відмінно».
Сам процес будівництва проходив обережно, щоб не пошкодити суміжні будівлі. Для цього спочатку були пробурені великі отвори в землі, в які вставляли сваї під майбутню будівлю. Так вдалося уникнути деструктивного для будинків поряд забивання свай традиційним способом.
Цікаво були вирішені інтер’єри театру. Було досягнуто гармонійний зв’язок між інтер’єрами різних приміщень. Настінний килим-гобелен із вишитими візерунками на театральний манер, інкрустовані поли, художні решітки та спеціально підібрані меблі вдало вписувались в інтер’єр будинку.
Композиційним, планувальним, функціональним перевагам будинку відповідали і його інженерні особливості. Зала стала нараховувати вже 1272 місця для глядачів. Одна з трьох репетиційних зал більше, ніж колишня територія театру на вулиці Грецькій. Тут знаходиться сцена, що може обертатися, керування 13-метровим колом розташоване в глибині сцени.
Образні рішення фасадів будівлі з оригінальними декоративними ґратами, потужним козирком, що виконаний з дюралюмінію, тематичними фризами в камені, що підкреслюють головний вхід до театру, добре поєднуються з відкритими сходами.
Своїми формами, пропорціями та масштабністю будівля театру є закінченим архітектурним витвором. Театр отримав домінуючу роль у навколишній забудові. Враження посилювалось включенням у композицію площі басейну, тематичної скульптури (автор О. В. Князик) та малих
архітектурних форм.
Колектив театру музкомедії зміг непогано розвернутися у новій будівлі. Постійно ставились нові спектаклі, а також засвоювали нові жанри. Так, в репертуарі театру можна зустріти казки, мюзікли, рок-опери.
У середині 1980-х театр поніс значну втрату. Був арештований його директор та художній керівник Михайло Водяний. Обвинувачення не підтвердились та почали розвалюватись у ході судового процесу, але Михайло Григорович не пережив черговий інфаркт за гратами.
На посту головного режисера стає Юлій Гріншпун. Він був сином Ізакіна Гріншпуна, одного з засновників театру музкомедії, його першим режисером.
У цей час продовжувались постановки гостросатиричних комедій «Слон» В.Гроховського, «Женихи» І.Дунаєвського, «Мафіозі» М.Новака, а також оперет «Баядера» І.Кальмана та «Великий Мікадо» А.Саллівана (за неї було отримано перший приз всесоюзного фестивалю театрів оперети).
90-ті роки стали для театру роками творчого пошуку. З трупою працювало багато відомих режисерів. Особливим глядацьким успіхом користувалися спектаклі-ревю «Карнавал на Французькому бульварі» та «Фолк-шоу» у постановці Олексія Якубова, «Бал на честь короля» (реж. М.Ліч), класичні оперети в постановці Б.Рябікіна, мюзикли «Трьохгрошова» у постановці режисера Е.Мітницького та інші. 1995 року театру було присвоєно ім’я видатного артиста театру та кіно Михайла Григоровича Водяного.
Наразі театр музкомедії продовжує успішну роботу. На початку 2000-х будівля пройшла реконструкцію та дооснащена. Сьогодні це один з найкращих сценічних майданчиків Одеси. Незмінним попитом користуються постановки – від класичних оперет, що стали візитівкою одеської музкомедії до рок-опери.
У 2022 році театр музкомедії потрапив до офіційних зведень міністерства оборони Росії. Агресори стверджували, що на даху театру музкомедії знаходяться розрахунки з ПЗРК. Очевидну маячню дуже швидко спростували, але вона вкотре засвідчила безглуздість та абсурдність звинувачень представників агресора.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
