Усі чули про Царськосельський ліцей, де Пушкін читав свої перші вірші Державіну. А ліцей Рішельєвський, створений за образом і подібністю Царськосельського, існує в Одесі і сьогодні. Розповідаємо історію одного із найзнаменитіших навчальних закладів всієї Російської імперії, в якому Пушкін, доречі, теж колись побував.
Рішення про те, що в місті необхідно побудувати гімназію, належало прапраправнучатому племіннику знаменитого французького кардинала Рішельє: його далекий нащадок Арман-Еммануель і друг Олександра I був призначений градоначальником Одеси. Спочатку Рішельє збирався будувати комерційну установу, в якій буде кілька училищ: парафіяльна, повітова та сама гімназія. Але чиновники не могли вирішити, чи варто робити заклад відкритим, тому він ніяк не міг з’явитися.
В результаті концепція змінилася: вирішили створити місце, де зможуть навчатися і діти з бідних сімей. У 1814 році Рішельє почав працювати над планом створення закладу, схожого на Царськосельський ліцей. Рішельєвський ліцей відкрився у 1817 року: градоначальник-натхненник тоді вже поїхав до Франції, але заклад все одно назвали на честь його. Рішельє пожертвував 15 тисяч франків на перші книги для ліцейської бібліотеки.
Рішельєвський ліцей був створений і існував за рахунок державної скарбниці. Багато освітніх установ імператорської Росії діяли завдяки спеціальним податкам на деякі товари. Перший сирітський притулок, Виховний будинок у Москві, отримував гроші від таврування карт, а Рішельєвський ліцей працював завдяки хлібу.
Через три роки після заснування закладу на його користь почали визначати 2,5 копійки сріблом з кожної чверті хліба, що вивозиться за кордон. Окрім іншого, в документі про освіту та статут закладу було сказано, що Рішельєвський ліцей отримає нову будівлю, навколо якої «збудуються магазини та крамниці, з яких дохід також визначається на підтримку цього закладу».
Гроші йшли від міської думи та батьків, які оплачували навчання дітей. Були й пожертвування. Щоправда, їх часто воліли давати не монетами, а книгами. Більшість витрат ліцею йшла на поповнення бібліотеки. Головними жертвувачами у бібліотечний фонд Рішельєвського ліцею були його випускники та викладачі.
Першим директором ліцею став абат Шарль Ніколь. Ця людина була справжнім фанатиком ідеї створення власного навчального закладу. Спочатку в Санкт-Петербурзі він заснував пансіон для хлопчиків, куди незабаром стали віддавати дітей найбагатші сім’ї імперії: «Не дивно, що проект, що народився в алеях Люксембурзького саду, пронесений по всій Європі, здійснився таки! — у Петербурзі!» У школі виховувалися нащадки Орлових, Голіциних, Наришкіних: абат Ніколь називав його «своїм життям».
В Одесу абат перебрався в 1811 році і створив там Благородний інститут, на основі якого через шість років з’явився ліцей. Шарль Ніколь ненадовго поїхав до Франції, де Людовік XVIII призначив його одним зі своїх придворних капеланів, а потім повернувся до Росії, присвячуючи себе виключно служінню дітям. Епоха його директорства була щасливою. Випускники згадували, що Ніколь «був чуйним батьком і дбайливою матір’ю».
Люди, чиї імена увійшли в історію (наприклад літератори та поети, зокрема і Пушкін), в Рішельєвський ліцей не тільки заїжджали, але і викладали в ньому. У 1855–1856 роках у лицеї працював старшим учителем гімназичних класів Дмитро Менделєєв. В Одесі він пробув недовго, але цей рік на нього сильно вплинув: в лицеї Дмитро Іванович отримав невелику лабораторію, першу персональну в його житті. Крім того, він завжди міг звернутися до різних, в тому числі і іноземних праць з хімії, що зберігалися в бібліотеці. Повертаючись у Москву, він привіз із собою магістерську дисертацію за питомими обсягами.
Молодий Менделєєв знав, куди йшов працювати. До 50-х років Рішельєвський ліцей вже був одним із кращих закладів поза Санкт-Петербургом. Тому для майбутнього великого вченого це був цілком логічний вибір.
З самого його заснування при ліцеї існували кілька училищ, гімназичні класи — вони з’явилися в 1828 році через загальноросійський наказ — і Педагогічний інститут для 24 учнів. У лице було п’ять відділень із дворічним курсом для кожного. Учні проходили підготовчий ступінь, починаючи навчання у 8 років, потім переходили до літературної освіти, яка тривала до 16 років, а далі займалися вищими науками. На математику, фізику, механіку, логіку, метафізику, природне і народне право, фортифікацію та артилерію відводилося два роки до 18 років.
В лице могли навчатися і діти бідних батьків, нездатних оплатити повний курс, вони займалися в «зовнішніх класах», де було безкоштовне навчання з тими ж викладачами, що і в основному ліцеї. Ішло воно менше — 8 років — і окремо від лицеїстів основного потоку.
Незважаючи на те, що в самому ліцеї навчалися тільки діти багатих батьків, дисципліну там порушували рідко. Ще б: до жорстких правил у Рішельєвському ліцеї привчали з дитинства. У молодших класах дитина могла отримати удари різками, хоча таке покарання і не було внесено до статуту. Потім проказнику давали варення, щоб заспокоїти, а викладач пояснював, що в його поведінці не відповідало правилам ліцею.
Якщо учень пропускав без вагомої причини шість лекцій за місяць, він отримував догану, а якщо кількість перепусток доходила до 12, то відправлявся в справжній карцер. Якщо ж і після нього прогули тривали, ліцеїста або залишали на другий рік, або взагалі виключали.
Заохочували дітей менш ефектно. Відмінники сиділи за першими партами, відстаючі — за останніми. Особливо встигаючі вирушали на прийом до губернатора. Основні привілеї отримували випускники: вони або одразу ставали офіцерами, або отримували чин 12-го класу — посаду губернського секретаря. Якщо випускник кілька років був ад’ютантом, він відразу ставав титулярним радником. До речі, випускники «зовнішніх класів» користувалися тими ж преференціями і теж не складали іспитів на чин.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
