Цей архітектор мав іноземну фамілію,але народився у російському П’ятигорську, де працювали і його предки. Втім, склалося так, що попрацювати на Кавказі йому не довелося, зате суттєву частину свого життя Бернардацці провів в Одесі.
Олександр народився у місті П’ятигорськ, де довгий час працювали його батько та дядько, вихідці з італомовного кантону Швейцарії поблизу Лугано. У П’ятигорську досі залишилися будівлі, які належать до реалізованих швейцарцями проектів.
Як у спадкового архітектора, у нього дуже рано виявилися художній талант, загострене почуття гармонії навколишнього світу. Юнаком він вирушає на навчання до столиці і дев’ятнадцятирічний закінчив там будівельне училище. Потім йдуть роки завзятого вдосконалення. Творчий дебют відбувся в Кишиневі, де він служив у Бессарабській будівельній та дорожній комісії, а в 1856-1876 рр. виконував обов’язки міського архітектора.
На цій посаді О. І. Бернардацці займався благоустроєм нинішньої столиці Молдови, трасуванням та мощенням вулиць, проектуванням міського водопроводу та міського парку. До його робіт у Кишиневі також належать понад 30 будівель, зведених у різний час. Серед них – будівля Міської думи, жіноча гімназія Дідіані, лютеранська школа, пожежна каланча, пасажирський вокзал південно-західної залізниці, будівля окружного суду, грецька та вірменська церкви.
У 1872 році імператор Олександр II подарував йому орден Св. Станіслава 2-го ступеня як «кишинівському міському архітектору, титулярному раднику».
Близько тридцяти проектів було реалізовано Олександром Бернардацці у нашому місті. Він, разом з архітекторами Юрієм Дмитренком і Феліксом Гонсіоровським, брав участь у будівництві Одеського оперного театру (1884-1887, проект підготували віденські архітектори Фердинанд Фельнер та Герман Гельмер) і створив фасад будівлі Одеського відділення Імператорського технічного товариства (часто руїни, що залишились від нього, називають «масонським домом»).
Тоді Бернардацці виконував дуже різні за масштабом проекти. Наприклад, 1888 року він виконав роботу з обнесення бронзовими гратами дуба, який посадив в Олександрівському парку імператор. Досить часто Олександр Бернардацці керував будівництвом проектів інших архітекторів. Так було збудовано Одеський залізничний вокзал (проект виконав архітектор Віктор Шретер, а безпосередньо керував роботами Бернардацці, який розділив лаври разом з інженером Шевцовим та архітектором Лонським).
Були серед реалізованих проектів і богоугодні заклади (зараз сказали б – соціальні установи). Саме Бернардацці склав проект Інвалідного дому, він же представив проект і керував спорудою «невеликої, але дуже гарної будівлі «Притулку», побудованої в 1889 році, на згадку про чудовий порятунок від небезпеки Государя імператора і всієї царської родини на станції Борки 17 жовтня 1888 року» .
Найбільш плідними у творчості майстра стали 1890-ті роки. Тоді він був головним архітектором міста (цю посаду О.І. Бернардацці обіймав з 1893 р.), головою Архітектурного відділу Одеського відділення Технічного Товариства. У цей час Бернардацці проектує велику кількість житлових прибуткових будівель та особняків, що відрізняються філігранним опрацюванням об’ємів. Серед них будинки на вул. Преображенській, 15 (1891); Пастера, 32 (1891); Гоголя, 23, та Троїцькій, 20; Базарній, 20 (1893); тютюновий магазин на вул. Дерибасівській, 31 (1894), та особняк на вул. Дідріхсона, 7 (1900); безліч інших будівель.
До 100-річчя Одеси видатному архітектору, члену Петербурзького Товариства архітекторів, гласному Кишинівської міської думи доручають проектування та будівництво низки громадських будівель. Серед них слід згадати будівлю Нової біржі та будівлю готелю «Бристоль».
Будівля Нової біржі (1894-1899) має багато цікавих і навіть загадкових елементів декору; часто їх пов’язують із масонством. Частина цих символів присутня і на скульптурі самого Бернардацці у привходовій частині. Початковий проект був розроблений Вікентієм Прохаською, але був ґрунтовно перероблений Бернардацці, який здійснював нагляд за будівництвом. Фасад Нової біржі виконаний у формах флорентійського Відродження, фундаменти складені з бутової плити та цегли на складному розчині, цоколь та стіни – з бутової плити, цегли та штучного каменю. Фасади облицьовані керамічною плиткою різних відтінків коричневого кольору. Під час будівництва вже застосовували бетон.
Готель «Брістоль» збудували порівняно швидко, за два роки (1898-1899). Основою послужила попередня дво-з половиною поверхова будівля, збудована в 1830-ті роки. архітектором Торічеллі. Готель став одним із найдосконаліших і найфешенебельніших у старій Одесі. Путівники описували його як першокласний готель, чудово обставлений, з підйомною машиною (ліфтом) та електричним освітленням. Готель називали «одним з найкрасивіших будівель в Одесі», а на даху навіть було споруджено «оригінально влаштований майданчик», з якого відкривався «чудовий краєвид на місто та море».
У 1897 р. О.І. Бернардацці повернувся до Кишинева, де до кінця життя продовжував проектувати як для міст Бессарабії та Одеси, так і для населених пунктів Криму та Херсонської губернії.
Останні пошуки майстра пов’язані з осмисленням нових архітектурних течій. Насиченість декором поступається місцем лаконічному мові гладких поверхонь, збагачених кахлевими вкрапленнями. Такими бачаться фасади будинків на вул. Княжої, 18 (1902), та Троїцької, 18 (1903).
Також цим рокам властиве застосування своєрідних скульптурних автопортретів, зокрема їх можна побачити на рівні вікон другого поверху будівлі Одеського кредитного товариства на вулиці Пушкінській, 10, збудованої О.І. Бернардацці у 1901-1903 роках.
Помер О.І. Бернардацці 14 серпня 1907 року на станції Фастів під Києвом. На прохання сім’ї прах його був похований у Кишиневі, де розпочинався творчий шлях цього чудового архітектора.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
