В жовтні 1917 року Д. Антонович, відомий український політик початку ХХ століття, активний діяч Центральної Ради, майбутній морський міністр Української Наролної Республіки, отримав від
Генерального Секретаріату доручення поїхати до Одеси, Херсона і Миколаєва, щоб на місці з’ясувати питання про українізацію Чорноморського флоту. Найбільша українська група й найбільш впливова була на броненосці «Воля».
Слід звернути увагу, що Всеукраїнську Морську Раду (в подальшому — Генеральна Морська Рада) створено лише під час роботи ІІІ Всеукраїнського військового з’їзду (20 жовтня — 1 листопада). До її складу ввійшли делегати, прислані від військових кораблів, моряків торгівельного флоту різних військово-морських частин — всього 20 чоловік, які всі входили до складу Центральної
Ради і мали одного представника в Малій раді. Очолив її В. Лотоцький.
Рада займалася питаннями, пов’язаними з українізацією Чорноморського флоту, організацією моряків-українців Чорноморського й Балтійського флотів, розробила зокрема проект українського морського прапора, який було затверджено 18 січня 1918 року Першим українським морським з’їздом. В подальшому, поряд з Морською Радою існували Генеральний морський секретаріат на чолі з Д. Антоновичем, створений в грудні 1917 року та Міністерство морських справ.
Незважаючи на досить пізнє утворення керівних морських органів в Києві, певна робота на Чорноморському флоті, за сприянням Одеської Військової Ради, все ж таки проводилась. Існував також Чорноморський український комітет, який організував моряків-українців, допомагав в згуртуванні всіх патріотично настроєних матросів і офіцерів. Цей комітет був першим українським | осередком, організованим на Чорноморському флоті. Однією з найперших спільних акцій Чорноморського комітету та Військової Ради було підняття Українського національного прапора на один день на суднах Севастопольського рейду та інших портів, в тому числі Одесі, в знак привітання Центральної Ради.
Після перших організаційних заходів український національний рух на Чорноморському флоті дещо зміцнів і поширився, що, зрештою, привело до створення організації моряків-українців. 4 листопада моряки судових команд Одеського рейду на своєму зібранні ухвалили утворити при Одеській Українській Військовій Раді Морську раду, яка після додаткових виборів була реформована на цьому ж зібранні. Головою Морської ради було обрано В.Пелішенка, товаришем голови Харченка, писарем Дзигору, його помічниками — Іщенка та Короленка і скарбничим Скибочку. Всього до Морської ради ввійшло 15 чоловік, всі вони були матросами та офіцерами Чорноморського флоту.
Однією з перших акцій, організованих Морською радою, була участь у військовому параді українських частин з приводу утворення УНР. Крім цього, на загальних зборах матросів українців з суден, якістояли на Одеському рейді і морського батальйону була прийнята слідуюча резолюція: «Оскільки українська Центральна Рада видала Універсал цілком соціалістичний, відповідно до інтересів трудового класу, зібрання постановило:
Будучи морською секцією Одеської Української Військової Ради, Морська рада, звісно, проводила політику, направлену на підтримку рішень першої. Найбільш показовою, вцьому ані, була ситуація, коли українська військова організація краю відмовилась посилати війська на Дон, де відбулося зіткнення військ Каледіна з військами Революційного комітету Донського краю. Такеж рішення
прийняла і Морська рада, яка рішуче заборонила всім морякам українцям приймати участь в каральній експедиції на Дон, мотивуючи це тим, що Донський край має право або входити до
майбутньої федерації, або ні, згідно ідей федералізму.
Неможна не сказати, що процес українізації флоту натикався і на перешкоди, зв’язані з більшовицькою пропагандою, яка особливо посилилась в Севастополі взимку 1917 року. Часто матроси, вирішивши підняти на судні український прапор, відкладали цю подію через більшовицьку агітацію. Не винятком були випадки, жоли на українізованих суднах команди приймали більшовицькі резолюції. Це, звичайно, перешкоджало швидкій організації флоту Української Республіки.
Однак, певних успіхів Морська рада все ж таки досягла. Українізацію флоту підтримували більшість команд таких суден, як крейсери «Пам’ять Меркурія» і «Ростислав», дредноута «Воля», лінійних кораблів «Євстафій», «Борець за свободу» і міноносця «Дзвінкий». А на міноносці «Дзвінкому» і дредноуті «Воля» було піднято український прапор.
В цей же час відбувається зміна в керівництві Морською радою. Замість В. Пелішенка морську секцію при Військовій Раді очолив учасник національно-визвольного руху, моряк Ф.Босий. Правда, на чолі Морської ради він знаходився недовго, через те, що незважаючи на його активну діяльність по українізації флоту, проти нього виступило багато членів морської української організації. На його адресу, навіть, приходили листи з погрозами вбивства. Тому на початку 1918 року він змушений був подати у відставку.
Крім військово-морського флоту, велася агітація на користь українізації і серед матросів торгового флоту, куди також переводили матросів-українців з Балтійського флоту чисельністю більше 4 тисячі чоловік.
Крім цього, в кінці 1917 року, згідно наказу Генерального морського секретаріату по Чорноморському флоту, одеська Морська рада приступила до організації профспілок військово-
морських фахівців. Ці професійні союзи повинні були захищати політичні, громадянські і матеріальні права військовослужбовців.
До виходу наказу про перехід українського військового флоту на вільний найм, матросам і офіцерам, які виходять в запас, дозволялося залишатися на попередніх місцях служби. Сформувалася серед керівництва Морською радою ідея організувати українське морське училище, в якому викладали б всі необхідні для флоту науки. Але через брак часу та зміну в січні 1918 року влади в Одесі, вона не була втілена вжиття. Тоді ж припинила своє існування і Морська рада.
В цілому, незважаючи на досить пізню організацію Морської ради, варто, на наш погляд, позитивно оцінити діяльність цього утворення, зважаючи на той обсяг роботи, який було виконано за дуже короткий період часу. Хоча не обійшлося й без недоліків, як правило, в плані агітаційно-пропагандистської роботи, що не дало змоги в повній мірі використати можливості для організації Українського флоту.
Не знайшла також Морська рада правильного вирішення питання про переміщення не-українців з Чорноморського флоту на Балтійський, що викликало опір цієї категорії моряків. Помилковим, вочевидь, було рішення про переведення флоту на контрактну основу, що в умовах військових дій не відповідало нагальним потребам.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
