Останнім часом все більш актуальним стає дослідження регіонального виміру Української національно-демократичної революції 1917-1921 років,всеукраїнський характер якої неможливо уявити без революційних подій у всіх куточках України. Заразом це спростовує міфи про Одесу — як російське місто, яке абсолютно полишене будь-чого українського.
Ще 29 березня 1917 р. при Петроградській Раді відбулася Всеросійська нарада Рад, на якій кожній
Раді було відведено певний район. Серед інших було утворено і 2-й Південний район, до якого увійшли Румунський фронт, Чорноморський флот, Бессарабська, Волинська, Подільська, Херсонська, частина Таврійської та Новоросійської губерній. У квітні 1917 р. меншовиками і есерами 2-го району було розроблено план скликання з’їзду рад району з метою створення єдиного центрального органу, який керував би всіма зазначеними Радами.
Обласний і фронтовий з’їзд розпочав свою роботу 10 травня 1917 р. у приміщені Міського театру. На з’їзд зібралося понад 2 тис. делегатів, переважну більшість яких складали військові. Тому не випадково військова тематика на з’їзді була домінуючою. З’їзд відкрив голова Ради солдатських і офіцерських депутатів капітан 1-го рангу Зарудний, першим слово отримав головнокомандувач Румунського фронту генерал Д. Г. Щербачов (номінально командував Румунським фронтом король Румунії Фердинанд), який виступив з майже годинною промовою.
Лейтмотивом його виступу стала теза про необхідність продовження війни, а першим кроком повинен стати наступ на фронті. «Війну закінчує не той, хто цього хоче, а той, хто силою зброї примушує її закінчити», — резюмував генерал. Після Д. Г. Щербачова слово було надано головному начальнику Одеського військового округу генералу М. І. Ебелову, а після нього — начальнику штабу округу — генералу Н. А. Марксу, які у своїх виступах закликали до підвищення боєздатності армії, яка на той час перебувала у критичному стані.
Одним із питань ранкового засідання другого дня роботи з’їзду, яке викликало гострі дебати, стали вибори президії цього форуму. В цьому списку перебував і солдат І. С. Романченко, який був членом Української Центральної Ради. На вечірньому засіданні було оголошено й направлено вітальні телеграми Тимчасовому уряду, Петроградській Раді тощо, а також затверджено програму роботи з’їзду, сформовано секції. Четвертий день було присвячено обговоренню стану справ на фронті, в усіх виступах було змальовано складну ситуацію, в якій опинилися солдати Румунського фронту.
Гостра дискусія на з’їзді розгорілася й з національного питання. Українську позицію з цього питання озвучив прапорщик, есер Омелько Туз, який на з’їзді очолював групу українських делегатів. Саме
напередодні О. Туз направив вітальну телеграму УГВК, в якій, зокрема, говорилось, що «тільки тоді військо дуже тверде, коли воно національнооб’єднане, ідейно свідоме».
А вже виступаючи на з’їзді, він заявив, що «в своїй хаті повинна бути своя правда, сила і воля» і що не слід боятися, що кожна нація, отримавши право самостійного розвитку, оголосить себе незалежною державою. Українці вимагають національно-територіальної автономії тому, що саме вона забезпечить їхні права, дасть їм можливість стати в один ряд з усіма великими народами світу, — зазначив оратор.
На завершення свого виступу О. Туз наголосив, що українці вимагають перебудови Росії на федеративних началах, інакше Росія налаштує проти себе 35-мільйоний український народ разом з усіма іншими народами Росії. До речі, цю тезу журналіст «Известий» розцінив як пряму погрозу Росії. Крім О. Туза ідею щодо федерації та автономії підтримали у своїх виступах представник від блоку всіх «інородців» Цогоєв, Томинглаз та Меток, представники естонського та латиського народів. Лише великорос Александров закликав зберегти «велику Росію».
Звичайно, цей місяць був багатим й на інші події з українського життя міста. Зокрема продовжувались процеси організаційного оформлення українського руху. Так, 12 травня в приміщенні гімназії Ковальчука відбулися перші збори українців поштово-телеграфних службовців, на яких було вирішено створити власну організацію.
На наступних зборах, які відбулися 14 травня, таку організацію було створено під назвою «Гурток поштово-телеграфних службовців». На цих же зборах було проведено вибори до Ради гуртка. Так, Головою Ради гуртка було обрано А. С. Кориніовського, писарем — Сагайдака, скарбником — Доценка, членами: Шафрановську, Чупилка, Паляницю, Бондаренка.
Політична діяльність української громади міста поєднувалася з проведенням культурно-мистецьких заходів. Так, 11 та 22 травня гуртком солдатів-українців запасного артилерійського дивізіону було зіграно по дві вистави під керівництвом солдата Бережнюка. 30 травня в пансіоні Холмської жіночої гімназії відбувся літературно-музичний вечір, програма якого складалася з творів Т. Шевченка, Б. Грінченка, О. Олеся і народних пісень.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
