Кожному одеситу відома вулиця Маразлієвська, багато хто знає і про пам’ятку архітектури — будинок Маразлі. Але ось про людину, яка має безпосереднє відношення до цих топонімів, навіть більшість одеситів знают не так вже і багато. Давайте разом це виправимо.
Григорій Маразлі народився у будинку №17 (за старою нумерацією) по вулиці Грецькій 25 липня 1831 року в сім’ї заможного комерсанта. Його батько Григорій Іванович Маразлі, виходець з турецького Філіппополя (нині – болгарського Пловдіва), розбагатів на хлібній торгівлі з Європою. За очі голову сімейства Григорія Івановича Маразлі звинувачували у піратстві.
Сам же Маразлі-молодший обрав трохи іншу стежку. Він здобув освіту в приватному пансіоні, а потім у Рішельєвському ліцеї. Коли йому було 22 роки, вмирає його батько, і він успадковує його справи, ставши одним із наймолодших мільйонерів в імперії.
З 19 років Маразлі перебуває на державній службі, причому у 28 років виходить у відставку у чині надвірного радника. Було ще кілька повернень та відставок, був етап життя в Парижі, але зрештою з початку 1870-х років діяльність Маразлі була зосереджена в Одесі та спрямована на благо Одеси.
Окрім того, довгий час Маразлі був голосним Думи (зараз ми назвали б його посаду «депутат»); у 1870-1873 рр. обіймав посаду міського старшини при міському голові Новосільському, з 1873 року — був членом міської управи. За відсутності міського голови у 1871-1872, 1873 та 1875 р.р. виконував його обов’язки.
У 1877 Маразлі був обраний міським головою, і пробув на цій посаді цілих 17 років. Цей рекорд в Одесі й досі ніким не побитий. У роки його керівництва Одесою закладено Олександрівський парк, пущено «конку» та паровий трамвай, збудовано Міський театр та Новий базар.
Саме Маразлі облаштував притулок для підкидьків, грецьку богадільню, відділення міської психіатричної лікарні, храм на вулиці Старопортофранківській при міському училищі. Приділяв він увагу і освіті — було відкрито народне училище на Пересипу, притулок для породіль на 26 ліжок, богадільня на 130 дозріваних на Трикутній площі.
За його каденції відкрито поштамт, водопровід, трамвайні лінії, перший стадіон, започатковано Олександрівський парк. Відкриті скотобійні, школа садівництва, було пущено перший «паровичок» на Хаджибейський лиман.
Доречі, щодо Маразлієвської вулиці. Вона була колись однією з непоказних вулиць Одеси. Григорій Григорійович роздав за фіктивною вартістю ділянки заможним одеситам із обов’язковою умовою – будувати лише гарні будинки. Ще за життя Григорія Григоровича вулиця стала окрасою Одеси, а вдячні одесити 1895 року назвали її Маразлієвською.
У 1903 році в Одесі Григорій Маразлі одружився з Марією Фердинандівною Кіч, уродженою Наркевич. У першому шлюбі Марія Фердинандівна була одружена з дійсним статським радником, головою Одеського комерційного суду (1884-1902) Павлом Миколайовичем Кічем. Але Маразлі зміг відбити Марію Фердинандівну, вона розійшлася з чоловіком і вийшла за Маразлі. На то йчас це був нечуваний скандал, про який довго ходили розмови. Дітей у Григорія Маразлі не було.
Григорій Маразлі помер 2 травня 1907 року. Його з величезними почестями поховали в окремому боці Грецької Свято-Троїцької церкви. Однак у 1930-х роках порох знаменитого мера був потривожений. На думку одеських краєзнавців, його перепоховали на Слобідському цвинтарі. Місце могили невідоме.
Подпишитесь на Телеграм Моя Одесса 
!
Нажмите , чтобы читать в Фейсбуке!
